Ухвала суду № 79431715, 28.01.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання про відвід судді

28 січня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1300/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Луцовича М.М. в адміністративній справі № 260/1300/18 за позовом ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

26 грудня 2018 року на адресу суду надійшла заява позивача про відвід головуючого судді у справі Луцовича М.М., обґрунтована тим, що в період роботи позивача в юридичному секторі Хустської ОДПІ, який очолювала ОСОБА_3 перебуває у дружніх відносинах із суддею Закарпатського окружного адміністративного суду Луцовичем М.М. який є головуючим суддею у справі №260/1300/18. Крім того, позивач зауважує, що справжнім ініціатором звільнення останнього з роботи в юридичному секторі Хустської ОДПІ є заступник начальника головного управління ДФС у Закарпатській області - ОСОБА_4 з яким у позивача в період роботи в контролюючих органах склалися неприязні відносини та з яким також головуючий суддя Луцович М.М. перебуває у дружніх відносинах. Таким чином, позивач вважає, що у нього є всі підстави вважати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 можуть чинити протиправний вплив на головуючого суддю у даній справі - Луцовича М.М.

Мотиви заявленого відводу зводяться до того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є друзями з суддею Луцович М.М. в соціальній мережі "Фейсбук" (Facebook), що на думку позивача є підтвердженням їх дружніх стосунків та того, що вказані особи можуть здійснювати вплив на суддю. Інших доказів того, що на думку позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебувають у дружніх стосунках з суддею Луцович М.М. - ОСОБА_1 до суду не надав.

Разом з тим, в поданій заяві про відвід судді позивач зазначає, що станом на момент подачі такої у нього немає претензій до головуючого судді Луцовича М.М., оскільки раніше з ним ніколи не стикався та не мав жодних відносин.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року заяву позивача про відвід головуючого судді Луцовича М.М. визнано необґрунтованою та зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2019 року, заяву про відвід головуючого судді Луцовича М.М. передано для розгляду судді Іванчулинцю Д.В.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Дослідивши матеріали справи в частині заяви про відвід, суд приходить висновку, що розгляд заяви про відвід судді може бути проведено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про відвід головуючого судді Луцовича М.М., суд дійшов наступних висновків.

Подана заява про відвід головуючого судді Луцовича М.М. обґрунтована тим, що на його думку, доказами упередженості судді є те, що в період роботи позивача в юридичному секторі (на його думку це було в грудні 2016 р.) в розмові з ним ОСОБА_3 зазначила, що вона перебуває у дружніх відносинах з суддею Луцовичем М.М. Так, в поданій заяві, позивач зазначає, що факт дружніх відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_5 із суддею Луцовичем М.М. підтверджується тим, що в соціальній мережі "Фейсбук" (Facebook) вони є друзями між собою. Таким чином, позивач зазначає, що на його думку є всі підстави вважати, що ОСОБА_3 (яка завізувала наказ про його звільнення) та ОСОБА_5 (який на думку позивача був ініціатором його звільнення) можуть чинити протиправний тиск на суддю Луцовича М.М.

Підстави для відводу судді визначені статтею 36 КАС України.

Так, згідно положень частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суд констатує, що сам по собі факт перебування судді у друзях в соціальній мережі Facebook з учасниками процесу не є самостійною підставою для його відводу.

Кожна соціальна мережа має власний довідковий центр. Facebook не є виключенням. В цій соціальній мережі існує розділ "Friending" та підрозділ до нього, тобто кому користувач може надіслати запит, щоб його додали до списку друзів. Далі йде відповідь Facebook - друзям, родичам, колегам, однокласникам. Окрім того, соціальна мережа Facebook містить таку допоміжну функцію як створення окремих сторінок. Окрема сторінка призначена для брендів, компаній, організацій та громадських діячів, які мають бажання створити свою присутність на Facebook, а профілі представляють окремих людей. Отже, якщо створити в соціальній мережі сторінку для певної особи та її вподобають кілька користувачів інтернет ресурсу, то це в жодному разі не може слугувати самостійним приводом вважати, що вказані особи спілкуються в позаробочий час та поза межами судових засідань.

Термін "друг", що використовується для позначення людей, які згодні увійти в контакт через соціальні мережі, не відсилає до дружніх стосунків у традиційному сенсі цього слова, існування контактів між різними людьми через ці мережі не достатньо, щоб встановити конкретну упередженість. Соціальна мережа є просто специфічним засобом комунікації між людьми, які мають спільні інтереси, та/чи однаковий рід занять.

Таким чином, позначення певної особи в соціальних мережах як "друга" не можна трактувати як вказівку на ступінь або інтенсивність відносин судді з такою особою, тобто про дружбу у звичайному розумінні цього слова.

Отже, за відсутності інших належних та допустимих доказів, говорити про недотримання принципу неупередженості, оперуючи лише такими формальними ознаками є передчасним.

При цьому, позивачем не надано даних, що вказують на упередженість та необ'єктивність судді при розгляді адміністративної справи, а також факту дійсних дружніх стосунків з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (спільних фотознімків, переписки тощо).

Таким чином, аналіз доводів заяви про відвід судді ґрунтується на суб'єктивних переконаннях позивача.

Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебувають у дружніх стосунках з суддею, що призведе до того, що вказані особи будуть здійснювати вплив на суддю ґрунтуються виключно на припущеннях позивача.

Будь-яких інших підстав для відводу судді, передбачених ст. ст. 36, 37 КАС України, не встановлено.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, якими врегульовано підстави для відводу (самовідводу) судді, суд дійшов висновку, що процесуальним законодавством встановлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу. Окрім того, передбачено, що у разі заявлення відводу судді такий має бути належним чином вмотивований.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, підставою відводу судді може бути реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, та суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

Наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" та "Веттштайн проти Швейцарії").

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Фей проти Австрії" та "Веттштайн проти Швейцарії" зазначив, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущенням про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача про недовіру судді Луцовича М.М., мають характер припущень, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, тому заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Луцовича М.М. задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст. 36, 37, 40, КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Луцовича М.М. в адміністративній справі № 260/1300/18 за позовом ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Суддя Д.В. Іванчулинець