Ухвала суду № 79431638, 28.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

28 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/139/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов вищевказаний позов.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків шляхом надання суду уточненої позовної заяви та її копій відповідно до кількості учасників справи; належним чином засвідчених копій письмових доказів, оригінали яких знаходяться у позивача, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду; документа про сплату судового збору в дохід Державного бюджету України в сумі 2305,20 грн.

Позивачеві надано строк для усунення недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання копії ухвали та роз'яснено наслідки їх неусунення.

Копію ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 про залишення позовної заяви без руху представником позивача отримано 15.01.2019, позивачем - 18.01.2019.

22.01.2019 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача на адресу суду надійшла уточнена позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Однак, в уточненій позовній заяві не зазначено відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти позивача, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; не зазначено повне найменування відповідача № 1 та не вказано його офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти.

Також до уточненої позовної заяви позивачем не додано документ про сплату судового збору. При цьому в уточненій позовній заяві позивач зазначив, що його звільнено від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 15 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Наведені в позові доводи про звільнення від сплати судового збору не можуть бути підставами для звільнення від сплати судового збору з огляду на таке.

По-перше, відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 частини 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

У рішенні від 10.11.2011 №15-рп/2011 Конституційний Суд України зазначає, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Водночас, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом заявлених позовних вимог є відносини, які виникли внаслідок укладання договору банківського вкладу (депозиту).

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Таким чином, укладання договору банківського вкладу (депозиту) не є відносинами споживчого кредитування в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналізуючи зазначене вище, а також враховуючи предмет позову у даній справі, суд дійшов висновку, що дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини не поширюється.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в ухвалі від 15 лютого 2018 року по справі № 826/14118/16 (адміністративне провадження № К/9901/18172/18).

За таких обставин посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу для звільнення від сплати судового збору, є незмістовним.

По-друге, відповідно до пункту 15 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Суд зазначає, що предметом позову не є грошові вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів.

Відтак, пунктом 15 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивача не віднесено до осіб, які звільнені від сплати судового збору за подання позову.

Отже, судом установлено, що вимоги ухвали суду від 08.01.2019 про залишення позовної заяви без руху позивачем, у строк визначений судом, виконано не в повному обсязі, недоліки позовної заяви не усунуто.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною восьмою статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що позивач усунув не всі недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

СуддяІ.О. Свергун