Ухвала суду № 79431614, 28.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/5668/18

категорія 112030500

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, -

встановив:

04.12.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, у якій він просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства Оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 27.09.2016 інвалідності 2 групи, внаслідок захворювання пов'язаного із проходженням військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум страхування, оформлене протоколом засідання №105 від 25.11.2016 комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, внаслідок захворювання пов'язаного із проходженням військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», з урахуванням раніше виплачених сум.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

25.01.2019 до відділу документального забезпечення суду у строк та у порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 36-38).

Крім того, 25.01.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (а.с. 41-43). Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що позивачем оскаржується рішення комісії Міністерства оборони України у листопаді 2016 року про відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, однак із вказаним позовом позивач звернувся лише у грудні 2018 року, таким чином позивач звернувся до суду з пропуском процесуального строку, визначеного статтею 122 КАС України. Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду та визнання їх поважними позивачем не наведено. У позовній заяві позивач зазначає, що про оскаржуване рішення він дізнався у листопаді 2018 року, однак доказів на підтвердження вказаного не надав. У цьому ж клопотанні відповідач просив витребувати у третьої особи інформацію стосовно того чи звертався позивач до Житомирського обласного військового комісаріату з питань розгляду його звернень упродовж жовтня 2016 року по листопад 2018 року.

Визначаючись щодо підстав для задоволення клопотання відповідача від 22.01.2019 за №110, суд керується наступним.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зауважує, що у даному спорі питання щодо строків було вирішено судом при відкритті провадження у справі. Так, відповідно до поданої заяви позивача від 26.12.2018 судом оцінено наведені обставини, та у яких зроблено висновок, про наявність об'єктивних підстав для поновлення пропущеного строку.

Зокрема, у поданій заяві позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач вказував, що 18.10.2016, він звернувся до Житомирського ОМВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги та надав копії необхідних документів, для направлення до МО України через Житомирський ОВК, згідно ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як інваліду другої групи.

Однак після проходження тривалого часу, тільки у листопаді 2018 року, на письмове звернення позивача до Житомирського ОВК від 09.11.2018 йому стало відомо, що згідно з протоколом №105 від 25.11.2016, затвердженого від 02.12.2016 засіданням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яким позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Після чого, позивач одразу звернувся до суду, без офіційного повідомлення Житомирського ОВК на його заяву, відповідь на яку йому було вручено лише 22.12.2018, а копію спірного протоколу він отримав 15.11.2018.

Таким чином, про порушене право позивачу стало відомо лише 15.11.2018, при цьому за період з часу подання документів (18.10.2018) будь-яких повідомлень про відмову на його адресу, як з МОУ так і з Житомирського ОВК не надходило, а працівниками Житомирського ОВК на неодноразові дзвінки позивачу повідомлялось, що у першу чергу розглядаються питання щодо учасників АТО та загиблих.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що строк пропущений позивачем з поважних причин, оскільки він вчасно не отримував рішення від відповідача про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги та, відповідно, не мав можливості його вчасно оскаржити, та поновив позивачу строк на звернення до суду з даним позовом.

Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи у доступі до правосуддя, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Так, у справі Bellet v.France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідач у своєму клопотанні про залишення заяви без розгляду посилається на приписи ч.4 ст.123 КАС України у силу яких, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При розгляді клопотання відповідача, суд не встановив нових обставин, які б вказували на передчасність висновків про визнання поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.

На ряду із Конвенцією, національним законодавством відповідно до положень статті 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ст.5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, захисту підлягає фактично порушене право позивача у публічно-правових відносинах з відповідачем, а рішення відповідача підлягають судовому дослідженню у справі на відповідність законодавству.

Окрім того, відповідно до вимог частини другої статті 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Частиною другою статті 262 КАС України визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Як видно з матеріалів справи, відповідач звернувся з клопотання про залишення позову без розгляду 25.01.2019, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду вхідний номер 1638/19.

Враховуючи, що провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду 28.12.2018 відповідно до правил спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику учасників справи у строк визначений частиною другою статті 263 КАС України, то розгляд справи по суті позовних вимог розпочався 14 січня 2019 року.

У зв'язку із наведеним, суд дійшов висновку про те, що крім того, що відповідачем пропущено строк звернення із вказаним клопотанням до суду, воно є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 5, 9, 121-123, 204, 240, 248, 250, 256, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

У задоволенні клопотання Міністерства оборони України про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено: 28 січня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко

іншевідмова у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку на звернення до суду