Ухвала суду № 79431471, 28.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження в адміністративній справі

28 січня 2019 року м. Київ 810/4339/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду - Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Бровчук Ю.В.;

за участі:

представників позивача - Шинкаренка І.В.; Городецької А.Д.;

представників відповідача - Романович Н.В.; Корнейчука О.Л., розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Успот Лтд." до Офісу великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "УСПОТ Лтд." в порядку оскарження податкових повідомлень-рішень, ухвалених відповідачем.

При розгляді справи по суті, в межах загального позовного провадження, представниками позивача було заявлено відвід судді з підстави прийняття рішення про відмову у прийнятті висновку експерта.

Дослідивши зміст аргументації заяви про відвід, суд приходить до висновку про її необґрунтованість, з огляду на таке:

за приписами ч.4 ст.36 КАСУ, незгода сторони з процесуальним рішенням судді не може бути підставою для відводу.

Крім того, згідно ч.2 ст. 6 КАСУ, суд, при вирішенні справ, застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її справи в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Суб'єктивна складова даного поняття розкривається у справі "Хаушильд проти Данії", де зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. За наявності сумніву в упередженості судді для його відводу, вони підлягають перевірці об'єктивним критерієм, який, в першу чергу, передбачає особисту заінтересованість судді у вирішенні конкретної справи певним чином, висловлення ним уподобань стосовно однієї із сторін у справі, або вчинення дій, які свідчать про особисту прихильність до учасника справи. Враховуючи думку всіх сторін, при розгляді такого питання, ЄСПЛ зазначає, що вирішальними все ж таки є результати об'єктивної перевірки суду.

Перевірка за критерієм об'єктивності включає наведення фактів, які дають підстави ґрунтовного сумніву щодо відсутності безсторонності суддів, вчинення ними юридично значимих дій у справі, які відверто свідчать про заангажованість суду.

У світлі прецедентної практики ЄСПЛ об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішнiй вияв того, що відбувається; суддею створені гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав вважати, що він, незалежно від особистої поведінки, є безстороннім.

Щодо тлумачення об'єктивної складової категорії «безсторонній суд», Суд (мається на увазі ЄСПЛ) прийняв низку рішень, в яких визнав порушення Конвенції лише в тій ситуації, коли були підстави для побоювання, що члени суду перебувають у прямій чи опосередкованій службовій, фінансовій, політичній тощо залежності від сторони у справі (відповідача).

Отже, у будь-якому випадку питання про наявність обґрунтованих причин вважати, що вимог безсторонності судом не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (див.Клейн та інші (Kleyn and Others), § 194).

Суд вважає, що позивачем при заявленні відводу не було висловлено навіть побоювань щодо необ'єктивного вирішення справи.

Фактично відвід обумовлено незгодою з діями та рішенням суду щодо неприйняття наданого позивачем висновку експерта.

У зв'язку з чим, суд розцінює поданий відвід як зловживання учасниками справи своїми процесуальними правами, позаяк у цьому ж судовому засіданні, одночасно було ухвалено рішення про виклик та допит у якості спеціаліста експерта стосовно питань, які становлять предмет спору справи. Суд вважає, що така поведінка позивача спрямована на затягування розгляду та прийняття рішення.

Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини розуміє таке його використання, що спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, що суперечить принципу правової визначеності. Суд вказав, що "існує велика кількість змішування таких категорій як зловживання процесуальним правом і реалізація процесуальних прав". Небезпека зловживання процесуальними правами у даному випадку полягає в тому, що формально начебто дії сторони не виходять за межі правового поля, а насправді ними заподіюється шкода інтересам правосуддя та іншим учасникам процесу. Це виявляється у поєднанні диспозитивного права на допустимість для сторони використання різноманітних процесуальних прийомів з протиправним наміром примусити суд вчиняти так, як сторона позивача вважає за потрібне для досягнення своєї особистої мети.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Керуючись статтями 31, 236, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження в справі зупинити у зв'язку з вирішенням питання про відвід судді.

2. Передати адміністративну справу до відділу документального забезпечення суду.

3. Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Брагіна О.Є.