Рішення № 79430933, 25.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 січня 2019 р. Справа № 120/3871/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік в сумі 2500,00 грн. На переконання позивача, визначення йому транспортного податку за 2015 рік є передчасним, оскільки рішення Вінницької міської ради про введення на території Вінниці цього податку було прийняте лише 23.01.2015.

Ухвалою від 02.11.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали, шляхом надання доказів отримання оскаржуваних рішень та/або заяви про поновлення строку звернення до суду і доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою від 26.11.2018 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Крім того, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

19.12.2018 на адресу суду від контролюючого органу надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивує тим, що позивач є власником легкового автомобіля марки Ford F150 2012 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна, що перевищує 3000 куб. см., дата державної реєстрації 17.01.2013. Керуючись нормою п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Вінницькою ОДП ГУ ДФС у Вінницькій області 17.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №1666-17. Відповідач вважає, що доводи позивача про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, є необґрунтованими, оскільки законодавець не змінює вид податку, а запроваджує новий. Також відповідач зазначає, що посилання позивача на рішення 59 сесії Вінницької міської ради від 23.01.2015 № 1984, як на підставу того, що відповідний податок повинен нараховуватись з 2016 року є неправильним, оскільки рішення органу місцевого самоврядування не може вплинути па підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори, оскільки такі прямо закріплені законодавцем нормами ПК України.

26.12.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій, зокрема зазначає про відсутність зобов'язання сплати транспортного податку у 2015 році, оскільки зміни до будь-яких податків та зборів не можуть вноситись пізніше як за шість місяців до початку бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а податки та збори, їх ставки, податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року,

Ухвалою від 04.01.2019 у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

В судове засідання, призначене на 03.01.2019, сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. При цьому представник відповідача 03.01.2019 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності в письмовому провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За визначенням п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши адміністративну справу, суд встановив, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки Ford F150 2012 року випуску, ДНЗ АВ3141ВО з об'ємом циліндрів двигуна, що перевищує 3000 куб. см., дата державної реєстрації 17.01.2013.

17.06.2015 Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийняла податкове повідомлення-рішення № 1666-17 яким нарахувала суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

01.01.2015 набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п.267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому положеннями п. 267.4 ст. 267 ПК України визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з пп. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 ПК України органи внутрішніх справ зобов'язані до 01.04.2015 подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

Відповідно до пп. 267.6.1 п.267.6 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Сума визначеного транспортного податку відповідно до пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Оцінюючи доводи сторони позивача про те, що зміни до будь-яких податків та зборів не можуть вноситись пізніше як за шість місяців до початку бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а податки та збори, їх ставки, податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 ПК України поняття правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Так, суд зазначає, що статтею 27 Бюджетного кодексу України встановлено застереження щодо введення в дію Законів України, які впливають на показники бюджету, а саме: зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету, проте Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 запроваджено новий податок, який в свою чергу підлягає сплаті з 01.01.2015 та який встановлює розмір податкового зобов'язання з транспортного податку.

З урахуванням наведеного суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, оскільки Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 запроваджено новий податок, що введений у спосіб передбачений Законом, а застереження ст. 27 Бюджетного кодексу України стосуються змін елементів податку, а не введення нового.

Крім цього, дотримання вимог ст. 4 ПК України, зокрема щодо принципу стабільності податкового законодавства та принципу соціальної справедливості, покладається на законодавця. Будь-яких змін до ПК України на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення внесено не було, норми ст.267 ПК України є чинними та не визнавалися неконституційними, а отже підлягають застосуванню.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999).

Водночас відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28.12.2014 та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015.

Також суд зазначає, що посилання позивача на рішення 59 сесії Вінницької міської ради від 23.01.2015 №1984 як підставу того, що відповідний податок повинен нараховуватись з 2016 року суд вважає необґрунтованим, оскільки рішення органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори, зважаючи на те, що такі прямо закріплені законодавцем нормами ПК України.

Суд звертає увагу на те, що саме за державою (в особі органу законодавчої влади) визнається право вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, з метою встановлення правил сплати податків чи інших зборів (в тому числі і підстав для звільнення від їх сплати).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своєму рішенні від 14.10.2010, прийнятому у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, у другому реченні першого пункту йде мова про те, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів (п. 50).

Тому введення нового виду податку - транспортного податку на підставі Закону № 71-VIII та встановлення чітких правил його сплати, необхідно вважати "законним втручанням" держави у мирне володіння майном особи та таким, що узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

З огляду на вище викладене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №1666-17 від 17.06.2015 про сплату податку на транспорт з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн. є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування та повернення сплаченої на його виконання суми податку відсутні.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, тому позовні вимоги позивача в задоволенню не підлягають.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка, код ЄДРПОУ 39476158)

Суддя /підпис/ Вільчинський Олександр Ванадійович

Згідно з оригіналом:

Суддя: Помічник судді: