Рішення № 79430663, 23.01.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2447/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Новак Л.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Леошек І.О., Крючкова В.О.,

розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася в суд із позовом до Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» (далі - ДП «Ківерцівське лісове господарство») про: визнання протиправними дій щодо відмови у наданні публічної інформації на підставі Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», а саме, копії договорів, укладених між лісопідприємством і приватними фірмами чи громадськими формуваннями про охорону приміщень, адмінбудівель, складів, ділянок лісу та інше, чинних протягом 2018 року; зобов'язання надати ОСОБА_1 протягом 5 робочих днів з дня набрання чинності рішенням суду відкриту публічну інформацію, а саме, копії договорів, укладених між лісопідприємством і приватними фірмами чи громадськими формуваннями про охорону приміщень, адмінбудівель, складів, ділянок лісу та інше, чинних протягом 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 02 жовтня 2018 року звернулася до відповідача зі запитом на інформацію на підставі і в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», у якому просила надати копії договорів, укладених між лісопідприємством і приватними фірмами чи громадськими формуваннями про охорону приміщень, адмінбудівель, складів, ділянок лісу та інше, чинних протягом 2018 року та інформацію про кошти витрачені лісо підприємством на таку охорону у 2016 та 2017 роках. Проте, відповідач не надав копії вищевказаних договорів, пославшись на те, що не отримав згоди контрагентів на поширення конфіденційної інформації.

Позивач звертає увагу, що запитувана інформація не є службовою. Також, відповідачем при обмеженні доступу до запитуваної інформації не було застосовано «трискладового тесту». Вважає, що запитувана інформація відноситься до публічної, та такої, що не може бути обмеженою в доступі, а відповідач є належним розпорядником вказаної інформації.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В подальшому, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відзиві на позовну заяву від 14 грудня 2018 року відповідач позов не визнав посилаючись на те, що ДП «Ківерцівське лісове господарство» не є розпорядником інформації в розумінні частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Також відповідач повідомив, що ДП «Ківерцівське лісове господарство» не укладає договори зі спеціалізованими охоронними організаціями з метою здійснення природоохоронної діяльності. Охороною лісів та мисливських угідь на підвідомчій лісгоспу території займається державна лісова охорона. Відповідно до Положення про лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року, діяльність державної лісової охорони є правоохоронною, а тому не підлягає розголошенню.

Крім того, запитувана ОСОБА_1 інформація щодо витрат на охорону матеріальних об'єктів підприємства та його майна у 2016 та 2017 році була надана у відповіді на запит від 30 жовтня 2018 року № 945. Також позивача було повідомлено про неможливість надання копій договорів, укладених між лісопідприємством і приватними фірмами чи громадськими формуваннями про охорону приміщень, адмінбудівель, складів, ділянок лісу та інше, чинних протягом 2018 року, так як інформація щодо даних договорів є конфіденційною, оскільки друга сторона не надала дозвіл на розголошення договору та його умов.

З наведених підстав, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

17 січня 2019 року позивач подала до суду відповідь на відзив, у якій підтвердила власну правову позицію, додатково зазначивши, що запитувані копії договорів належать до публічної інформації, а не конфіденційної з обмеженим доступом, що підтверджується оприлюдненими на порталі держзакупівель «Прозоро» договорами закупівлі послуг з охорони виробничих об'єктів іншими державними лісогосподарськими підприємствами такої ж форми власності.

У поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив від 22 січня 2019 року відповідач підтвердив власну правову позицію, не погодившись із доводами протилежної сторони.

Від учасників справи інших заяв по суті справи та клопотань про розгляд справи в судовому засіданні не надходило.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у письмовому відзиві проти позову та запереченнях на відповідь на відзив, просили у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 02 жовтня 2018 року подала запит до ДП «Ківерцівське лісове господарство», у якому просила:

надати копії договорів, укладених між лісопідприємством і приватними фірмами чи громадськими формуваннями про охорону приміщень, адмінбудівель, складів, ділянок лісу та інше, чинних протягом 2018 року;

надати інформацію про кошти витрачені лісопідприємством на таку охорону у 2016 та 2017 роках.

Листом від 30 жовтня 2018 року № 945 надано відповідь на звернення позивача щодо відмови у наданні копій договорів, укладених між лісопідприємством і приватними фірмами чи громадськими формуваннями про охорону приміщень, адмінбудівель, складів, ділянок лісу та інше, чинних протягом 2018 року, так як інформація щодо даних договорів є конфіденційною, а дозволу на розголошення умов договорів підприємствами-контрагентами не отримано. Також повідомлено, що на охорону матеріальних об'єктів ДП «Ківерцівське лісове господарство» та його майна у 2016 році було витрачено 192 001 грн 32 коп., у 2017 році - 284 597 грн 04 коп.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІI (далі - Закон № 2657).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 2657 інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2657 кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Частинами першою, другою статті 7 Закону № 2657 визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно із статтею 20 Закону № 2657 за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 21 Закону № 2657 інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Статтею 29 Закону № 2657 передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI, із змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (стаття 4 Закону № 2939-VI).

За змістом частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно із частиною другою статті 6 Закону № 2657-ХІІ право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 6 Закону № 2939-VI визначено, яка саме публічна інформація належить до інформації з обмеженим доступом. Так, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація та службова інформація. При цьому, частиною другою статті 6 цього Закону передбачено вимоги, за наявності яких можливо обмежити в доступі до інформації. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

За змістом частини п'ятої статті 6 Закону № 2939-VІ не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, якщо оприлюднення або надання такої інформації не може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

При цьому розпорядник повинен обґрунтувати, що така шкода переважає суспільний інтерес в отриманні цієї інформації.

Стаття 13 Закону № 2939-V визначає розпорядників інформації, якими є:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (частина перша статті 13 Закону № 2939-V).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону № 2939-VІ до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами (частина третя статті 13 Закону № 2939-VI).

Згідно із частиною четвертою статті 13 Закону № 2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні не лише суб'єктів владних повноважень, а й інших розпорядників публічної інформації.

За нормами частини третьої статті 62 Господарського кодексу України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту.

Відповідно до частини першої статті 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, як, зокрема, державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління (частина перша статті 73 Господарського кодексу України).

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство» (частини третя-четверта статті 73 Господарського кодексу України).

Згідно із частиною шостою статті 73 Господарського кодексу України органами управління державного унітарного підприємства є:

керівник підприємства, який призначається (обирається) суб'єктом управління об'єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, або наглядовою радою такого підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав);

наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і регулює діяльність керівника підприємства.

Частиною восьмою статті 73 Господарського кодексу України визначено, що державне унітарне підприємство оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, встановлених законом, шляхом розміщення її на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб'єкта управління об'єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, у строки та в порядку, визначені Кабінетом Міністрів України. Доступ до таких веб-сторінок та веб-сайтів є цілодобовим і безоплатним.

Частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідачем на запит позивача про надання публічної інформації щодо коштів витрачених лісопідприємством на охорону у 2016 та 2017 роках було повідомлено, що ДП «Ківерцівське лісове господарство» на охорону матеріальних об'єктів та його майна у 2016 році було витрачено 192 001 грн 32 коп., у 2017 році - 284 597 грн 04 коп.

Водночас, ненадання відповідачем копій договорів, укладених між лісопідприємством і приватними фірмами чи громадськими формуваннями про охорону приміщень, адмінбудівель, складів, ділянок лісу та інше, чинних протягом 2018 року зумовлене відсутністю дозволу на розголошення умов договорів підприємствами-контрагентами.

Крім того, листом від 22 січня 2019 року за №54 ДП «Ківерцівське лісове господарство» повідомило, що підприємство протягом 2016-2018 років не отримувало бюджетних асигнувань та не фінансувалося з державного бюджету України.

Таким чином, на думку суду, листом від 30 жовтня 2018 року № 945 було надано відповідь на усі питання, зазначені у запиті позивача від 02 жовтня 2018 року, а також правомірно висловлена відмова у наданні згоди на надання копій договорів, укладених між лісопідприємством і приватними фірмами чи громадськими формуваннями про охорону приміщень, адмінбудівель, складів, ділянок лісу та інше, чинних протягом 2018 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо розгляду запиту про надання публічної інформації від 02 жовтня 2018 року та надання на нього відповіді вчинені з дотриманням вказаних вище вимог законодавства, відтак, у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог необхідно відмовити.

Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 704 грн 80 коп. не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.

Керуючись статтями 73-77, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повне судове рішення складено 28 січня 2019 року.