Рішення № 79430619, 17.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 р. Справа№0540/9180/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд: у складі - головуючого судді - Дмитрієва В.С., при секретарі судового засідання Козирєвій О.О., за участю: представника позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, представника відповідачів - Голуба М.І. за довіреністю, розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області, Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо прийняття уточнюючих розрахунків,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії щодо неприйняття уточнюючих розрахунків з орендної плати за землю за 2014-2016 роки та зобов'язати врахувати дані, що відображені в уточнюючій декларації з орендної плати за землю за 2014-2016 роки, і відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника з орендної плати за землю шляхом внесення до неї змін - зменшення податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2014-2016 роки на суму 98 250,07 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що у зв'язку із самостійним виявленням помилки, що містилася у раніше поданих податкових деклараціях, 27 липня 2017 року позивачем надіслано до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з орендної плати за землю за 2014-2016 роки, в яких зменшило податкові зобов'язання: за 2014 рік - на 21 557,44 грн.; за 2015 рік - на 47 021,69 грн.; за 2016 рік - на 29670,94 грн. Загальна сума переплата за вказані роки складала 98 250,07 грн.

Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Донецькій області від 13 червня 2018 року №25440/10/05-99-44-10 позивачу повідомлено про те, що він не має права на звільнення від сплати за землю на час проведення антитерористичної операції.

Позивач вважає дії щодо неврахуванню переплати з орендної плати за землю за 2014-2016 роки неправомірними та такими, що порушують його права, оскільки відповідачем не враховані положення п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України, з урахуванням яких, на думку позивача, подання уточнюючого розрахунку (декларації) за вказаний період відбулося з дотриманням встановлено строку, а також те, що з 14.04.2014 року позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідачі подали відзиви на позовну заяву аналогічного змісту, в яких зазначено, що позивач самостійно обрав спосіб подання податкової декларації з плати за землю - не пізніше 20 лютого поточного року. Оскільки основну податкову декларацію за 2014 рік позивачем подано 20.02.2014 року, тому уточнюючу декларацію до неї він мав право подати протягом 1095 днів з 20.02.2014 року. Нарахування до зменшення податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2014 рік в розмірі 21 557, 44 грн. в інтегрованій картці платника податків було неможливо через подачу платником уточнюючої декларації 27 липня 2017 року, тобто з порушенням строку, що встановлений ст.102 Податкового кодексу України. Разом з тим, уточнюючи декларації за 2015-2016 роки прийняті 27 липня 2017 року та зареєстровані за №1700033179 та за №1700033180 відповідно. Таким чином, в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_3 виникла переплата з орендної плати (код платежу 18010900) у сумі 76 692,63 грн., яка була зарахована на погашення щомісячних податкових зобов'язань з орендної плати. Просили у задоволенні позову відмовити.

Представник Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області надіслав до суду додаткові пояснення за змістом яких, подана у липні 2017 року до податкового органу уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2014 рік з порушенням терміну передбаченого ст. 102 Податкового кодексу України, не зобов'язує контролюючий орган надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 як платник податків перебуває на обліку як платник орендної плати за землю в Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області.

Податкові зобов'язання з плати за землю у позивача виникли на підставі договорів оренди земельної ділянки від 28 березня 2011 року №52,№53 та від 11 листопада 2015 року, які укладені між Краматорською міською радою Донецької області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3

6 лютого 2014 року позивач подав до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області податкову декларацію з плати за землю (код платежу 18010600 - орендна плата з юридичних осіб) за 2014 рік.

Також подавав щорічні податкові декларації з плати за землю, зокрема за 2015 та 2016 роки.

27 липня 2017 року позивач подав до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області уточнюючі податкові декларації до декларацій з орендної плати за землю за 2014-2016 роки, в яких зменшив податкові зобов'язання: за 2014 рік (за період червень - грудень 2014 року) - на 21 557,44 грн.; за 2015 рік - на 47 021,69 грн.; за 2016 рік - на 29 670,94 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про спрямування переплачених сум на погашення податкового зобов'язання з орендної плати за землю інших податкових періодів.

Як вбачається із інтегрованої картки платника податків по коду платежу 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) уточнюючи декларації позивача з орендної плати за землю за 2015-2016 року прийняті Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області та нараховане до зменшення податкове зобов'язання за 2015 та 2016 роки. Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні подану позивачем 27 липня 2017 року уточнюючу декларацію з орендної плати за період червень - грудень 2014 року не прийнято податковим органом у зв'язку із пропуском строку, який встановлений ст. 102 Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає часткового задоволенню з таких підстав.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з п.п. 286.2 та 286.3 ст. 286 вказаного Кодексу, яка визначає порядок обчислення плати за землю, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок платника податків щомісячно сплачувати плату за землю та право платника податків (за його вибором) подавати декларацію з плати за землю у встановлений строк один раз за весь рік або подавати таку декларацію щомісячно.

Позивач самостійно обрав спосіб подання податкової декларації з плати за землю - один раз за весь рік не пізніше 20 лютого поточного року.

Питання внесення змін до податкової звітності врегульовано ст. 50 вказаного Кодексу і відбувається шляхом подання уточнюючого розрахунку чи уточнюючої декларації.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Статтею 102 вказаного Кодексу встановлено строки давності - не більше 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Враховуючи наведене, фізична особа - платник податків (земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) має право надіслати уточнюючий розрахунок для самостійного виправлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації протягом 1095 днів наступних за останнім днем граничного строку подання такої податкової декларації.

Позивач як платник податків мав право надіслати уточнюючу податкову декларацію (уточнюючий розрахунок) з орендної плати за землю, зокрема за 2014 рік.

Право надіслати таку уточнюючу декларацію відповідачем не заперечується.

Суд погоджується з позицією відповідача, що оскільки основну податкову декларацію з плати за землю позивачем подано 6 лютого 2014 року, тому граничний строк подання уточнюючої декларації був до 6 лютого 2017 року. Подача уточнюючої декларації після спливу цього строку вважається порушенням строку, що встановлений ст. 102 Податкового кодексу України.

Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.

14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

15.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон від 02.09.2014 року № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов'язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Статтею 6 вказаного Закону під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вказаного Закону скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон, зокрема втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» надано визначення термінів:

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014;

період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р.

Вказаний Перелік втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р.

До вказаних Переліків внесено, зокрема м. Краматорськ Донецької області, де зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність позивач.

Враховуючи наведене з 14.04.2014 року позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

08.06.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року), яким тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:

"Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

"Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Вказаним законом також статтю 4 доповнено частиною четвертою наступного змісту:

«Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію».

Такі Переліки затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085, і такий населений пункт як м. Краматорськ Донецької обл., в якому позивач користується земельними ділянками державної та комунальної власності, до них не включено.

Отже, з 08.06.2016 року - дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року) позивач від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності вже не звільнений.

Тобто період, протягом якого позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, був з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року включно.

З 08.06.2016 року він має сплачувати вказане податкове зобов'язання на загальних підставах.

Отже, позивач як платник податків, який з 14.04.2014 року звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, мав право на зменшення (шляхом виключення) задекларованих податкових зобов'язань з плати за землю за червень - грудень 2014 року в не залежності від дати подання уточнюючого розрахунку, оскільки законом звільнений від сплати таких податкових зобов'язань.

З огляду на наведене посилання контролюючого органу на те, що оскільки уточнюючу декларацію за період червень - грудень 2014 року позивачем подано з порушенням строку, що встановлений ст.102 Податкового кодексу України, тому в інтегрованій картці платника не може бути проведено зменшення податкового зобов'язання за 2014 рік, є неприйнятним.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника шляхом нарахування до зменшення податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2014 рік на суму 21 557,44 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту, та визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивач, зокрема протягом спірного періоду червень - грудень 2014 року був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з п. 5 розд. І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.

Вказані обставини залишилися поза увагою контролюючого органу, що призвело до порушення прав позивача.

Крім того, відповідачем не врахована позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 14.01.2010 року (набуло статусу остаточного 14.01.2001 року) в справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06,), в п. 57 якого Суд зазначив, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування даних, що відображені в уточнюючій декларації позивача з орендної плати за землю за 2014 рік, і зобов'язання врахувати такі дані та відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника шляхом внесення до неї змін - зменшення податкового зобов'язання позивача з орендної плати за землю за 2014 рік на суму 21 557,44 грн.

Разом з тим, вимоги позивача про визнання протиправними дії щодо неприйняття уточнюючих розрахунків з орендної плати за землю за 2015-2016 роки та зобов'язання врахувати дані, що відображені в уточнюючій декларації з орендної плати за землю за 2015-2016 роки, і відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника з орендної плати за землю шляхом внесення до неї змін - зменшення податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2015-2016 роки задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено у судовому засіданні вказані дії щодо прийняття уточнюючих розрахунків з орендної плати за землю за 2015-2016 роки Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області виконані самостійно.

Крім того, вимоги до Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області не підлягають задоволення у зв'язку із тим, що позивач перебуває на обліку Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області, дії щодо прийняття уточнюючих розрахунків з орендної плати за землю та коригування облікових показників інтегрованої картки позивача як платника з орендної плати за землю здійснюються Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Державною фіскальною службою України в Донецькій області.

Зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області судового збору у розмірі 1762,00 грн. на його користь.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області щодо неврахування даних, що відображені в уточнюючій декларації фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з орендної плати за землю за 2014 рік (код платежу 18010900 - орендна плата з фізичних осіб).

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області врахувати дані, що відображені в уточнюючій декларації фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з орендної плати за землю за 2014 рік (код платежу 18010900 - орендна плата з фізичних осіб), і відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника з орендної плати за землю (код платежу 18010900 - орендна плата з фізичних осіб) шляхом внесення до неї змін - зменшення податкового зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з орендної плати за землю за 2014 рік на суму 21 557,44 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 22, код ЄДРПОУ 39900454) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Вступна та резолютивна часстини рішення проголошено у судовому засіданні 17 січня 2019 року за присутності представників сторін, повний текст рішення виготовлено 25 січня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитрієв В.С.