Рішення № 79429374, 28.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2019

Справа № 910/15795/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/15795/18

за позовом акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 66 059,65 грн.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 66 059,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснене незбережне перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням комерційних актів № 409009/9 від 27.05.2018р., № 414115/15 від 31.05.2018р., № 414115/14 від 31.05.2018р., №409009/6 від 22.08.2018р., № 410006/163 від 02.07.2018р., та заподіяння відповідачем позивачу збитків у вигляді вартості втраченого майна в розмірі 66 059,65 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

21.12.2018р. через відділ діловодства суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні вказуючи на те, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані. Таким чином, відповідно до п. а) ст. 111 Статуту залізниць України, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу, залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Донінтервугілля» та ПрАТ «ЦЗФ «Селидівська» відповідно до залізничних накладних №№49867922, 49907033, 49900277, 49689573 та 50430503 здійснено відправлення вугілля кам’яного зі станцій Новогродівка Донецької залізниці на станцію Ладижин Одеської залізниці одержувачу - АТ «ДТЕК Західенерго».

Під час слідування вагонів №53519930, 53146429 на станції Ладижин Одеської залізниці складено комерційний акт №409009/9 від 27.05.2018р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53519930 складає 1700 кг, у вагоні №53146429 - 5350 кг.

Під час слідування вагону №56331762 на станції Тимкове Одеської залізниці складено комерційний акт №414115/16 від 31.05.2018р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56331762 складає 4010 кг.

Під час слідування вагону №53420386 на станції Тимкове Одеської залізниці складено комерційний акт №414115/14/15 від 31.05.2018р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53420386 складає 8870 кг.

Під час слідування вагону №53146338 на станції Ладижин Одеської залізниці складено комерційний акт №409009/6 від 22.05.2018р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53146338 складає 3800 кг.

Під час слідування вагону №56060254 на станції Знам’янка Одеської залізниці складено комерційний акт №410006/163/23 від 02.07.2018р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56060254 складає 1550 кг.

Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 66 059,65 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних №№49867922, 49907033, 49900277, 49689573 та 50430503.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як встановлено судом, ТОВ «Донінтервугілля» та ПрАТ «ЦЗФ «Селидівська» відповідно до залізничних накладних №№49867922, 49907033, 49900277, 49689573 та 50430503 здійснило відправлення, зокрема, вагонів №53519930, №53146429, №56331762, №53420386, №53146338, №56060254, з вугіллям кам’яним, одержувачу - АТ «ДТЕК Західенерго».

Відповідач, заперечуючи проти позову, у поданому відзиві на позовну заяву, зазначає, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані. Таким чином, відповідно до п. а) ст. 111 Статуту залізниць України, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу, залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу.

Проте, господарський суд звертає увагу на те, що Статутом залізниць України не передбачено доведення наявності збитків у позивача за втрачений вантаж, відповідальність залізниці перед одержувачем настає лише за самий факт втрати вантажу в розмірі його вартості, що підтверджується довідкою (або іншим документом вантажовідправника), що випливає з положень ст. 115 Статуту залізниць України та п. 2.7. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225.

Згідно із ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.

За змістом ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно з ст. 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

Положеннями п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Матеріалами справи підтверджується, що завантаження у вагонах №53519930, №53146429, №56331762, №53420386, №53146338, №56060254 було здійснено вантажовідправниками – ТОВ «Донінтервугілля» та ПрАТ «ЦЗФ «Селидівська» .

Слід зазначити, що п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.200 № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Приписами ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Судом встановлено, що вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки залізничні накладні№№49867922, 49907033, 49900277, 49689573 та 50430503 таких відміток не містять.

Доказів, що вантажовідправниками було неправильно зазначено масу вантажу у залізничних накладних матеріали справи також не містять.

З огляду на наведене вище, суд не приймає заперечення відповідача, викладені у відзиві.

Згідно статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт», обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджений комерційними актами №409009/9 від 27.05.2018р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53519930 складає 1700 кг, у вагоні №53146429 - 5350 кг., №414115/16 від 31.05.2018р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56331762 складає 4010 кг., №414115/14/15 від 31.05.2018р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53420386 складає 8870 кг., №409009/6 від 22.05.2018р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53146338 складає 3800 кг., №410006/163/23 від 02.07.2018р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56060254 складає 1550 кг.

Так, у комерційному акті № 409009/9 від 27.05.2018р. зазначено, що навантаження у вагоні №53519930 рівномірне, нижче бортівна 100 мм, без виїмок та поглиблень. Над 1 та 7 люками маються скоси до горців довжиною 1500 мм, на ширину вагона, глибиною 300 мм, вантаж марковано. Навантаження у вагоні №53146429 не рівномірне, нижче бортів на 200-300 мм, без виїмок та поглиблень. Над 1 та 7 люками маються скоси до торців вагону довжиною 1500 мм, на ширину вагона. глибиною 600 мм, маркування відсутнє. Вагони в технічному відношенні справні, люки закриті, течі вантажу немає. Вантаж, якого бракує у вагонах вміститися міг.

У комерційному акті №414115/16 від 31.05.2018р. зазначено, що вантаж промарковано повздовжніми бороздами по всьому вагону, нанесеними катком. Фактично навантаження у вагоні насипом, вище бортів 100мм, маркування згідно документу. З правої сторони за рухом поїзда маються воронкоподібні поглиблення: над 1 люком довжиною 500мм, шириною 500мм, глибино 300мм; над 1-2 люками 2000мм х 1500мм х1500мм; на 6-7 люками 1700мм х 1300 мм х 1200 мм. У місці поглиблень маркування відсутнє. Вагон прибув з ранньою зовнішньою заробкою зазорів праворуч за рухом поїзда між 1, 2 люком і шкворньовою балкою, розміри зазорів визначити неможливо. Праворуч за рухом поїзда є зазор між кришками 6, 7 люків і шкворневою балкою 200мм х 30 мм. Вагон глуходверний, люки зачинені, на момент огляду просипання вантажу не було.

У комерційному акті №414115/14/15 від 31.05.2018р. зазначено, що вантаж промарковано повздовжніми бороздами по всьому вагону, нанесеними катком. Фактично навантаження у вагоні насипом, вище бортів 100-200мм, маркування не проглядається. Праворуч за рухом поїзда маються воронкоподібні поглиблення: над 1-2 люком довжиною 1200 мм х 1100 мм х 1000 мм; 5-6 люками 2000мм х 2000мм х700мм; на 3-4 люками 2300мм х 2300 мм глибиною до полу вагону. Вагон прибув з ранньою зовнішньою заробкою зазорів праворуч за рухом поїзда між кришками 3-4 люків і середньою балкою, 5 люком і проміжною балкою, розміри зазорів визначити неможливо. Праворуч є зазор між кришкою 1 люка і шкворневою балкою 250мм х 50 мм. Вагон глуходверний, люки зачинені, на момент огляду просипання вантажу не було.

У комерційному акті №409009/6 від 22.05.2018р. зазначено, що навантаження рівномірне, нижче бортів на 100 мм. З лівої сторони за рухом поїзда на 6-7 люками мається поглиблення довжиною 1500 мм, шириною 1800 мм, глибиною 600 мм, в місці поглиблення маркування відсутнє. Вагони в технічному відношенні справний, люки закриті, течі вантажу немає. Вантаж, якого бракує у вагоні вміститися міг.

У комерційному акті №410006/163/23 від 02.07.2018р. зазначено, що за ходом поїзда посередині над 1-2 люками довжиною 1500 мм, шириною 1500мм, глибиною до полу. Просипання вантажу відсутнє. Маються старі сліди просипання вантажу на поперечних балках вагона. Щілини між кришками 1-2 люків праворуч і ліворуч за ходом поїзда та поперечними балками шириною 30мм, довжиною 400мм закладені дошками та ганчір'ям. У вагоні глухі торцеві стінки решта люків щільно закриті.

Таким чином, виходячи з наявних у справі доказів, у залізниці виник обов’язок щодо відшкодування збитків, завданих незбереженням вантажу під час його перевезення.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідки:

- №298 від 13.06.2018р. про вартість вугільної продукції, що підписана директором і головним бухгалтером ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», відповідно до якої, вартість вугільної продукції у вагонах №53519930, 53146429 складає 2 937,98 грн. з ПДВ.;

- б/н б/д про вартість вугільної продукції, що підписана директором і головним бухгалтером ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», відповідно до якої, вартість вугільної продукції у вагоні №56331762 складає 3 195,62 грн. з ПДВ.;

- №463 від 12.09.2018р. про вартість вугільної продукції, що підписана директором і головним бухгалтером ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», відповідно до якої, вартість вугільної продукції у вагоні №53420386 складає 3 210,77 грн. з ПДВ.;

- б/н від 24.07.2018р. про вартість вугільної продукції, що підписана директором ТОВ «Донінтервугілля», відповідно до якої, вартість вугільної продукції у вагоні №53146338 складає 3109,16 грн. з ПДВ.;

- б/н б/д про вартість вугільної продукції, що підписана директором ТОВ «Донінтервугілля», відповідно до якої, вартість вугільної продукції у вагоні №56060254 складає 2 891,70 грн. з ПДВ.

У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002р. зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5% маси всіх інших вантажів.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:

- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;

- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013р. (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) є мінеральним паливом.

Крім того, беручи до уваги найменування вантажу, зазначене у залізничних накладних, без будь-якої вказівки на його завантаження у вологому стані, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто як для вологого вантажу.

Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку вартості вагової нестачі вантажу і встановив, що останній проведений з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто (1 %) та кількості фактичної недостачі, у зв’язку з чим сума втраченого вантажу у вагонах №53519930, №53146429, №56331762, №53420386, №53146338, №56060254 становить 66 059,65 грн.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, є обґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, в свою чергу, заперечення відповідача наведені у відзиві, повністю спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; ідентифікаційний код 23269555) збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу у розмірі 66 059 грн. 65 коп. та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано - 28.01.2019р.

Суддя А.І. Привалов