Рішення № 79427168, 10.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17135/16-ц

Провадження № 2/761/3728/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Припутневич В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

06 травня 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та була розподілена на суддю Гуменюк А.І.

Під час слухання справи ОСОБА_1 було залучено як третю особу, а потім було замінено на позивача.

В зв'язку зі звільненням судді Гуменюк А.І. у відставку, 20.11.2017 року на підставі розпорядження керівника апарату справа була розподілена на суддю Притулу Н.Г.

В позовних вимогах з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.04.2018 року позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача втрати від інфляції з суми боргового зобов'язання 66 305,50 грн., що складає 57 374,43 грн.; 3% річних з суми боргового зобов'язання 66 305,50 грн. за період з 06.05.2013 року по 01.12.2016 року в сумі 5965,31 грн.; проценти відповідно до облікової ставки НБУ з суми 66 305,50 грн. (за період з 06.05.2013 року по 01.12.2016 року) в сумі 37 479,84 грн., а разом 100 819,58 грн.

Вимоги обгрунтовані тим, що 13.09.2000 року між ОСОБА_3 (далі - Позикодавець) та ОСОБА_2 (далі - Позичальник) був укладений договір позики за яким Позичальник в строк до 13.03.2001 року мав повернути позику в сумі 32 580,00 грн. На забезпечення виконання зобов'язань був укладений договір застави житлового будинку, який належить на праві власності відповідачу.

Так як борг не був повернутий, 15.07.2002 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі договору застави був вчинений виконавчий напис про стягнення неповернутої суми позики з врахуванням втрати від інфляції, пені та 3% річних на загальну суму 66 305,45 грн.

Виконавчий напис був пред'явлений до виконання. Позивач зазначає, що з метою ухилення від виконання зобов'язань відповідач подавав ряд позовів, які не були задоволені.

Позивач вказує, що вчинення виконавчого напису, який не виконаний боржником не припиняє правовідносин сторін договору не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

28 листопада 2018 року до суду надійшов відзив представника відповідача в якому вона просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що відповідач 28.07.2017 року повернув позику, сплативши на рахунок державної виконавчої служби, що підтверджується копіями квитанцій. Представник зазначає, що аналогічний позов до ОСОБА_2 уже пред'являвся та розглядався Шевченківським районним судом м.Києва про що 26.04.2016 року винесено рішення на користь ОСОБА_3, а тому вказаний позов не може бути задоволено, так як це призведе до подвійного стягнення. Також позивач не вірно здійснив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, так як має бути здійснений лише на суму позики що становить 32580,00 грн.

Позивач в судовому засіданні, яке відбулось 11.12.2018 року підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити. В судове засідання, яке відбулось 10.01.2019 року не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Водночас в матеріалах справи міститься заява позивача про слухання справи в його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 11.12.2018 року просила відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що борг відсутній, а тому не може бути нараховано три проценти річних та інфляційні. В судове засідання, яке відбулось 10.01.2019 року відповідач та його представник не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. До суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення слухання справи на тій підставі, що його представник не має можливості з'явитись до суду та враховуючи його юридичну необізнаність. Крім того представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про відкладення слухання справи на тій підставі, що відповідач є юридично необізнаним та бажає брати участь у справі виключно за допомогою фахівця у галузі права, а вона, як адвокат, у зв'язку із незапланованим відрядженням до м.Чернівці не може прийняти участь в судовому засіданні, просила визнати причини неявки в судове засідання поважною.

Проте, враховуючи положення діючого ЦПК України, ту обставину, що справа перебуває в провадженні суду вже тривалий час та сторони надали свої пояснення по суті заявлених вимог, суд на підставі положень статті 223 ЦПК України продовжив слухання справи у відсутність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши сторони, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 13.09.2000 року між ОСОБА_2 (далі-Позичальник) та ОСОБА_3 (далі -Позикодавець) був укладений договір позики за умовами якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 32 580,00 грн. що по курсу НБУ станом на 13.09.2000 року складає 6000,00 доларів США терміном на шість місяців до тринадцятого березня 2001 року.

Крім того, 13.09.2000 року між ОСОБА_2 (далі - Заставодавець) та ОСОБА_3 (далі - Заставодержатель) був укладений Договір застави за умовами якого Заставодавець передав під заставу Заставодержателю для забезпечення повернення позики, одержаної у ОСОБА_3 у сумі 32 580,00 грн., що по курсу НБУ станом на 13.09.2000 року складає 6000,00 доларів США, згідно договору позики від 13.09.2000 року, належний йому на праві власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Шаумяна будинок 22.

15.02.2002 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив виконавчий напис на підставі договору застави та запропонував звернути стягнення на належне боржникові ОСОБА_2 майно у відповідності з договором застави - житловий будинок №22 по вул.Шаумяна в м.Києві разом з господарськими будівлями та спорудами для стягнення заборгованості за договором позики від 13.09.2000 року в сумі 66 305,45 грн. в тому числі: - неповернута позика - 32 580,00 грн.; втрати від інфляції за період з 14.03.2001 року по 01.05.2002 року - 2768,20 грн.; проценти з простроченої суми (3% річних) за період з 14.03.2001 року по 15.07.2002 року - 1309,45 грн.; пеня за період з 15 січня до 15 липня 2002 року згідно з п.12 Договору застави - 29 647,80 грн.

До позивача перейшло право вимоги за договором позики та Договором застави.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України визначено, що в тому разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що нарахування коштів відповідно до ст. 625 ЦК здійснюється незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог Закону від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження", суд приходить до висновку, що є законом передбачені підстави для стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 26.04.2016 року (справа №761/7911/15-ц) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 три відсотки річних у розмірі 2 932,20 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 317,78 грн.

З копії позовної заяви вбачається, що вказані суми стягнуті за період з 17.03.2012 року по 16.03.2015 року.

Отже, оскільки рішенням суду стягнуто три проценти річних та інфляційні за період з 17.03.2012 року по 16.03.2015 року, а в позовній заяві яка на даний час вирішується заявлено про стягнення трьох процентів річних та інфляційних за період з 06.05.2013 року по 01.12.2016 року, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача три проценти річних та інфляційні за період з 17.03.2015 року по 01.12.2016 року на суму основного боргу, що становить 32 580,00 грн. Водночас суд не вбачає підстав для нарахування трьох процентів річних та інфляційних на суму, що становить різницю між 66 305,45 грн. та 32 580,00 грн., оскільки діючим законодавством не передбачено нарахування інфляційних на три проценти річних, на інфляційні та пеню, які стягнуті за виконавчим написом нотаріуса.

А тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача:

три проценти річних, що становить 1 676,31 грн. (32 580,00 грн. х 3 х 626 днів / 365 /100)

інфляційну складову, що становить 10 645,10 грн. (сукупний індекс інфляції становить 1,327).

Стаття 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з тексту договору, ним не встановлено розмір процентів за користування коштами.

Отже, так як відповідач користується коштами отриманими від позивача, тому суд вважає, що позивач має право на отримання процентів за користування коштами в сумі 32 580,00 грн. на рівні облікової ставки НБУ, що за період з 06.05.2013 року по 01.12.2016 року становить 18 461,71 грн. та розраховано наступним чином:

з 06.05.2013 року по 09.06.2013 року - 7,5% річних - 35 днів - 234,31 грн.

з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року - 7,0% річних - 64 дні - 399,89 грн.

з 13.08.2013 року по 14.04.2014 року - 6,5% річних - 245 днів - 1421,47 грн.

з 15.04.2014 року по 16.07.2014 року - 9,5% річних - 93 дні - 788,61 грн.

з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року - 12,5% річних - 119 днів - 1327,75 грн.

з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року - 14,0% річних - 85 днів - 1062,20 грн.

з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року - 19,5% річних - 26 днів - 452,55 грн.

з 04.03.2015 року по 27.08.2015 року - 30,00% річних - 177 днів - 4739,72 грн.

з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року - 27,00% річних - 28 днів - 674,81 грн.

з 25.09.2015 року по 21.04.2016 року - 22,0% річних - 210 днів - 4123,82 грн.

з 22.04.2016 року по 26.05.2016 року - 19,00% річних - 35 днів - 593,58 грн.

з 27.05.2016 року по 23.06.2016 року - 18,0% річних - 28 днів - 449,87 грн.

з 24.06.2016 року по 28.07.2016 року - 16,5% річних - 35 днів - 515,48 грн.

з 29.07.2016 року по 15.09.2016 року - 15,5% річних - 49 днів - 677,93 грн.

з 16.09.2016 року по 27.10.2016 року - 15,0% річних - 42 дні - 562,34 грн.

з 28.10.2016 року по 01.12.2016 року - 14,00% річних - 35 днів - 437,38 грн.

Водночас суд не може взяти до уваги посилання представника відповідача про відсутність боргу та підстав для нарахування трьох процентів річних, інфляційних оскільки борг сплачено на рахунок виконавчої служби 28.07.2017 року, що виходить за межі періоду, який заявлений в даній позовній заяві.

Крім того, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.77-81, 141, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_2) про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних в сумі 1 676 (одна тисяча шістсот сорок п'ять) гривень 31 копійка, інфляційні в сумі 10 645 (десять тисяч шістсот сорок п'ять) гривень 10 копійок, проценти в сумі 18 461 (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят одна) гривна 71 копійка.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 307,83 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г.Притула