Рішення № 79425640, 16.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35081/16-ц

Провадження № 2/761/272/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника третьої особи - Бурко Ж.М.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2016 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 18.09.2010 року було зареєстровано шлюб, який 23.07.2017 року було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю. Відповідач різними способами перешкоджає спілкуванню позивача із дитиною, не відкриває двері та не впускає до дитини або виїжджає з квартири разом з дитиною. При цьому жодних причин і мотивів відповідач не повідомляє, на неодноразові прохання надати позивачу можливість бачитись з дитиною, відповідач відмовляє. Зазначає, що має постійне місце роботи та дохід, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Створення перешкод відповідачем спілкуванню позивача із донькою порушує не лише права позивача як батька, а в першу чергу порушує права та суперечить інтересам дитини. Оскільки з боку відповідача чиняться перешкоди щодо спілкування з дитиною і вони не можуть знайти спільної мови щодо особистого спілкування та виховання дочки ОСОБА_6, це змусило позивача звернутись до суду.

Тому позивач, з урахуванням уточнених позовних заяв, просив суд зобов'язати відповідача не чинити перешкод позивачу у особистому спілкуванню з дитиною чи будь-якими засобами зв'язку, а також в утриманні, вихованні, участі у навчальному процесі, оздоровленні та отриманні інформації про здоров'я доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; визначити такі способи участі позивача у спілкуванні та вихованні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши наступний графік систематичних побачень без присутності матері: за бажанням дитини систематично спілкуватися з дитиною будь-якими засобами зв'язку; щовівторка та щочетверга з 7:00 до 20:00, батько забезпечує відвідування дитиною навчального закладу та додаткових занять (кружків, секцій); I, III, V тиждень місяця з 9:00 суботи до 18:00 неділі; щорічно 07 січня, 9 травня, ІНФОРМАЦІЯ_1 та 31 грудня з 10:00 до 20.00; влітку, з метою оздоровлення, протягом місяця, а саме з 15 червня по 15 липня; у разі хвороби безперешкодно відвідування дитини за місцем проживання чи фактичного перебування дитини, відвідування дитини у дитячому садку та у навчальному закладі; зобов'язати відповідача своєчасно інформувати позивача про всі питання життя, виховання, забезпечення догляду, навчання (зміна та вибір навчального закладу, секцій, кружків та інше) та питання медичного обслуговування дитини (вакцинація, методи та форми лікування, застосування медичних препаратів та інше) спільної доньки ОСОБА_6 2015 року народження, з метою своєчасного ухвалення рішень, які мають бути узгоджені між батьками та відповідати інтересам дитини, в тому числі терміново повідомляти позивача про місце проживання, місце перебування дитини, стан її здоров'я тощо.

Ухвалою судді ОСОБА_17 від 14 листопада 2016 року було відкрито провадження у справі.

Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2017 року здійснено перерозподіл даної справи у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_17 у відставку.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. від 15.11.2018 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 06.03.2018 року призначено у справі підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою від 04.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач, представники відповідача позовні вимоги визнали частково, просили суд задовольнити позовні вимоги лише в частині зустрічей позивача в присутності матері, підтримали пояснення зазначені у письмовому відзиві, додатково пояснивши, що відповідач знаходиться у декретній відпустці, майже весь час працює менеджером в Інтернет магазині, створила для дитини всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку, додатково звернула увагу суду, що дитина знаходиться на грудному годуванню, запропонований позивачем графік побачень з дитиною не буде виконуватися, оскільки буде шкодити дитині та її інтересам, зазначає, що не чинила перешкод позивачу бачитися з дитиною.

У судовому засіданні представник третьої особи підтримав висновок опікунської ради Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 02.06.2017 року та просив суд винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням інтересів малолітньої дитини та її батьків.

У судовому засіданні 25.10.2018 року, ОСОБА_8, яка була допитана в якості свідка, зазначила, що відповідача знає краще ніж позивача, відповідач добре виховує дитину, позивач не дуже добре займається вихованням дитини, маленьку дитину не тримав за руку, хоча дитина ще не могла добре ходити, не бачила, щоб відповідач перешкоджав позивачу у спілкуванні з дитиною, вважає, що позивач не може самостійно виховувати дитину, оскільки неналежно її доглядає.

У судовому засіданні 25.10.2018 року, ОСОБА_9, яка була допитана в якості свідка, зазначила, що знає позивача і відповідача, живуть в одному домі, батька постійно бачить, приходить до дитини, дитина часто хворіє, відповідач добре ставиться до дитини, бачила, як дитина гуляла, а батько сидить з телефоном.

У судовому засіданні 25.10.2018 року, ОСОБА_10, яка була допитана в якості свідка, зазначила, що знає позивача, відповідача і дитину, бачила, що мати добре ставиться до дитини, батьку не чинить перешкод у спілкуванні з дитиною, думає, що не може батько зустрічатися з дитиною без матері, бо дитина ще маленька.

У судовому засіданні 25.10.2018 року, ОСОБА_11, яка була допитана в якості свідка, зазначила, що знає позивача, відповідача та дитину приблизно 3 роки, ставлення до дитини нормальне з боку матері, з батьком також бачила, що гуляє по площадці, але бачила, як він розмовляв по телефону, а з дитиною грала мати, з дитиною грала мати, з дитиною батька бачила точно.

У судовому засіданні 25.10.2018 року, ОСОБА_12, яка була допитана в якості свідка, зазначила, що знає позивача та відповідача, бачила, що мати більше проводила часу з дитиною ніж батько в перший рік її життя, знає, що батько відвідував дитину за графіком, бачила, що позивач просто ставив перед фактом, що хоче більше бачитися з дитиною.

У судовому засіданні 25.10.2018 року, ОСОБА_13, яка була допитана в якості свідка, зазначила, що є рідною сестрою відповідача, знає позивача і відповідача, відповідач добре ставиться до дитини, позивач ставиться до дитини нормально, але бувають випадки, коли відбуваються конфлікти.

У судовому засіданні 25.10.2018 року, ОСОБА_14, який був допитаний в якості свідка, зазначив, що є батьком позивача, бувають випадки, коли позивач хотів побачити дитину, а у відповідача відключений телефон під приводом, що дитині треба поспати, забрала дитину і потім вже не бачили, домовилися про зустріч, а потім позивач повідомив, що дитина хвора і до дитини не пустила, багато разів викликали поліцію, коли позивача не пускали до дитини.

У судовому засіданні 25.10.2018 року, ОСОБА_15, яка була допитана в якості свідка, зазначила, що є сестрою відповідача, знає, що є графік побачень, але позивач добивається того, щоб побачення були без матері, дитині з матір'ю і батьком добре, відповідач не перешкоджає позивачу зустрічатися з дитиною.

Суд, вислухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини по справі, надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину -задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 18 вересня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1045 - розірвано. При реєстрації розірвання шлюбу у відділі РАЦС ОСОБА_2 залишити її шлюбне прізвище - "ОСОБА_2". У задоволенні позову в частині щодо стягнення аліментів на дитину -відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 24.07.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року в частині вимог про стягнення аліментів скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 24 червня 2016 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір, в сумі 640 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судами встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлено, що сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, при цьому дитина проживає із матір'ю - ОСОБА_2

Відповідно до довідки, виданої на ім'я ОСОБА_1, відповідач працює, обіймає посаду комірника в ТОВ «Статус-Електро».

Із наявних в справі платіжних доручень вбачається, що ОСОБА_1 сплачував на ім'я ОСОБА_2 кошти починаючи з квітня 2016 року.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

Судом встановлено, що шлюб між сторонами було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2017 року.

Відповідно довідки №1512 від 10.08.2016 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживає відповідач з донькою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до органів Національної поліції у Київській області із заявами щодо можливих неправомірних дій з боку відповідача, що полягали в перешкоджанні зустрічам з донькою, а також до Служби у справах дітей Київської міської державної адміністрації щодо встановлення графіку побачень з донькою.

Згідно Висновку Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 02.06.2017 року № 109/05/40-4435 встановлено, що орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації підтримує бажання батька зустрічатися з дитиною та приймати участь у її вихованні та вважає що побачення повинні відбуватися в присутності матері згідно графіку, а саме: щосереди з 19.00 год. до 20.00 год.; щонеділі з 11.30 год. до 14.30 год.; І та ІІІ суботи місяця з 11.00 год. до 14.00 год.; щорічно 07 січня, ІНФОРМАЦІЯ_1, 31 грудня з 11.00 год. до 14.00 год.

Розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №139 від 09.03.2017 року встановлено громадянину ОСОБА_1 наступний графік побачень з малолітньою дочкою ОСОБА_6 терміном на 1 рік в присутності матері, а саме: щосереди з 19.00 год. до 20.00 год.; щонеділі з 11.00 год. до 14.00 год.; І та ІІІ суботи місяця з 11.00 год. до 14.00 год.; щорічно 07 січня, ІНФОРМАЦІЯ_1, 31 грудня з 11.00 год. до 14.00 год.

Відповідно до відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Шевченківського району міста Києва від 13 квітня 2018 року дитина потребує лікування, перебуває на диспансерному обліку у гастроентеролога.

Як зазначає позивач, відповідач позбавив позивача повноцінно спілкуватися та брати участь у вихованні доньки, строюючи перешкоди в їх спілкуванні, додав, що дитина хворіє та потребує постійного медичного обстеження, але відповідач приховує від позивача будь-яку інформацію про стан здоров'я дитини.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Тобто права та обов'язки матері та батька щодо дитини є рівними навіть тоді, коли вони не є подружжям. На обсяг батьківських прав та обов'язків не впливає та обставина, що один із батьків проживає окремо від дитини.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.

Відповідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34 , 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Конвенція про права дитини у пункті 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Крім того, ч. 3 ст. 9 Конвенції проголошує правило про те, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

З наведених вище норм діючого законодавства можна зробити висновок, що сторони по справі зобов'язані здійснювати свої батьківські обов'язки щодо дитини, мають право на спілкування з дитиною, її виховання.

Інтереси дитини захищаються передусім, і не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Слід звернути увагу на положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не були надані документи які б підтверджували можливість перебування в його однокімнатній квартирі де він зараз зареєстрований та мешкає, малолітньої ОСОБА_6; вік дитини - 3 роки; певний домашній уклад та певний режим життя, турботу, догляд та харчування, які потребує маленька дівчинка в такому віці, суд вважає, що навряд чи буде доцільним визначати порядок спілкування та побачень з дитиною, як цього просив позивач та забирати її від матері на нічний час та влітку протягом місяця, суд приходить до висновку, що доцільним буде, з урахуванням Висновку Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 02.06.2017 року № 109/05/40-4435, встановити наступний час спілкування: щосереди з 19.00 год. до 20.00 год.; щонеділі з 11.30 год. до 14.30 год.; І та ІІІ суботи місяця з 11.30 год. до 14.30 год.; щорічно 07 січня, ІНФОРМАЦІЯ_1, 31 грудня з 11.00 год. до 14.00 год.

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у особистому спілкуванню з дитиною чи будь-якими засобами зв'язку, а також в утриманні, вихованні, участі у навчальному процесі, оздоровленні та отриманні інформації про здоров'я доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язання відповідача своєчасно інформувати позивача про всі питання життя, виховання, забезпечення догляду, навчання (зміна та вибір навчального закладу, секцій, кружків та інше) та питання медичного обслуговування дитини (вакцинація, методи та форми лікування, застосування медичних препаратів та інше) спільної доньки ОСОБА_6 2015 року народження, з метою своєчасного ухвалення рішень, які мають бути узгоджені між батьками та відповідати інтересам дитини, в тому числі терміново повідомляти позивача про місце проживання, місце перебування дитини, стан її здоров'я тощо, не підлягають задоволенню, оскільки, позивачем не доведено, що відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з донькою, навпаки відповідачем надано пояснення, що дитина систематично спілкується з батьком, що також підтверджується показами свідків, крім того, позивачем не обґрунтовано яким чином підлягає виконанню позовна вимога щодо його інформування про всі питання життя дитини.

Відповідно до положень ч.1 ст.3, ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно Принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов'язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім'ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, беручи до уваги Висновок Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 02.06.2017 року № 109/05/40-4435, показання свідків, враховуючи те, що позивачем не було доведено жодними належними і допустимими доказами факт того, що відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з донькою, тому позовні вимоги в частині способу участі у вихованні дитини підлягають частковому задоволенню, а саме, шляхом визначення ОСОБА_1 способу участі у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши наступний час спілкування: щосереди з 19.00 год. до 20.00 год.; щонеділі з 11.30 год. до 14.30 год.; І та ІІІ суботи місяця з 11.30 год. до 14.30 год.; щорічно 07 січня, ІНФОРМАЦІЯ_1, 31 грудня з 11.00 год. до 14.00 год., проте, позовні вимоги в іншій частині не підлягають задоволенню, оскільки, позивачем не доведено, що відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з донькою, не обґрунтовано яким чином підлягає виконанню позовна вимога щодо його інформування про всі питання життя дитини, яку в майбутньому неможливо буде виконати, а рішення суду не може грунтуватися на припущеннях, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 352-353 ЦПК України; ст.ст. 141, 157, 159, 161 Сімейного кодексу України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, ЗУ «Про охорону дитинства», суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши наступний час спілкування:

-щосереди з 19.00 год. до 20.00 год.;

-щонеділі з 11.30 год. до 14.30 год.;

-І та ІІІ суботи місяця з 11.30 год. до 14.30 год.;

-щорічно 07 січня, ІНФОРМАЦІЯ_1, 31 грудня з 11.00 год. до 14.00 год.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 21.01.2019 року.

Суддя