Рішення № 79425367, 26.12.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/7148/18

В справі № 760/10311/18-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне /

26 грудня 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника позивача - Калішенко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства »Український інститут інтелектуальної власності» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 14 100, 00 гр. боргу за умовами договору позики, 1 150, 00 гр. річних, 5 205, 28 гр. інфляційних збитків, а всього 20 455, 28 гр.

Посилається в позові на те, що 12 серпня 2014 року між Державним підприємством «Український інститут промислової власності», який 22 квітня 2015 року був перейменований на Державне підприємство »Український інститут інтелектуальної власності», та відповідачем був укладений договір про надання безпроцентної позики № 1195 на 18 000, 00 гр., яку позичальник зобов»язаний був повернути до 31 серпня 2015 року.

На виконання умов договору сума позики була перерахована на картковий рахунок відповідача відповідно до платіжного доручення № 1044 від 12 серпня 2014 року.

15 жовтня 2014 року відповідач повторно звернувся з заявою про надання йому позики в сумі 18 900, 00 гр., яка була задоволена і 23 жовтня 2014 року був укладений ще один договір про надання безпроцентної позики №1230 на суму 18 900, 00 гр.

За умовами договору сума позики була перерахована на картковий рахунок відповідача платіжним дорученням № 1579 від 24 жовтня 2014 року.

Відповідно до п.4.1 договору відповідач зобов»заний був повернути позику до 31 жовтня 2015 року.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що повернення суми отриманої позики мало здійснюватися шляхом утримання її із заробітної плати відповідача щомісяця.

Наказом № 05-п від 05 січня 2016 року відповідач був звільнений з посади головного фахівця відділу експлуатації автоматизованих систем на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул.

Відповідно до п.5.1 договору №1230 у випадках звільнення позичальника з роботи до моменту повернення всієї позики сума неповернутого залишку підлягає обов»язковому поверненню позивальником негайно шляхом внесення готівкових коштів в касу підприємства за 5 робочих днів до моменту звільнення.

Станом на 31 жовтня 2015 року борг по наданій позиці становить 14 100, 00 гр.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов, стягнути суму боргу та в порядку ст.625 ЦК України річні та інфляційні збитки в зв»язку з невиконанням відповідачем умов договору.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.

Про причину неявки суд до відома не поставив.

Судова повісткиа що направлялися на його адресу за зареєстрованим місцем проживання, повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення про повернення в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п.п. 91, 99, 100, 101 Правил надання послуг поштового зв»язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку.

Рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У разі, коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

Відповідно до ч.ч. 3, 9 під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.

Ухвалою від 09 листопада 2018 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі відповідач своїм правом не скористався, відзив на позову заяву не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача,дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Судом встановлено, що 12 серпня 2014 року між сторонами був укладений договір про надання безпроцентної позики № 1195, за умовами якого відповідачу була надана позика в розмірі 18 000, 00 гр.

Відповідно до п.4.1 договору позика надавалася строком на 12 місяців і мала бути повернута до 31 серпня 2015 року.

На виконання умов договору сума позики була перерахована на картковий рахунок відповідача відповідно до платіжного доручення № 1044 від 12 серпня 2014 року.

23 жовтня 2014 року між сторонами на підставі поданої відповідачем заяви був укладений договір про надання безпроцентної позики № 1230 на суму 18 900, 00гр.

За умовами договору сума позики була перерахована на картковий рахунок відповідача платіжним дорученням № 1579 від 24 жовтня 2014 року.

Відповідно до п.4.1 договору відповідач зобов»заний був повернути позику до 31 жовтня 2015 року.

Пунктом 4.2 договору сторони дійшли згоди, що повернення суми отриманої позики мало здійснюватися шляхом утримання її із заробітної плати відповідача щомісяця.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що з заробітку відповідача утримувалися кошти на погашення позики за умовами укладених договорів.

Наказом № 05-п від 05 січня 2016 року відповідач був звільнений з посади головного фахівця відділу експлуатації автоматизованих систем на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул.

Відповідно до п.5.1 договору №1230 у випадках звільнення позичальника з роботи до моменту повернення всієї позики сума неповернутого залишку підлягає обов»язковому поверненню позивальником негайно шляхом внесення готівкових коштів в касу підприємства за 5 робочих днів до моменту звільнення.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що отримані кошти відповідачем після звільнення повернуті не були і станом на 31 жовтня 2015 року заборгованість становить становить 14 100, 00 гр.

Претензія позивача від 07 листопада 2016 року залишилася без відповіді.

/ а.с.8 - 22 /

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Підстави припинення зобов»язання визначені гл. 50 ЦК України.

Судом встановлено, що на момент звільнення відповідача заборгованість за умовами договору в сумі 14 100, 00 гр., умови договору щодо повернення коштів при звільненні не виконав, претензію позивача про повернення коштів проігнорував.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов»язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст..611 цього кодексу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи з цих обставин, невиконання відповідачем умов договору, порушення зобов»язання про повернення коштів позивачу, як позичальнику. суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

При зверненні до суду позивачем надано розрахунок річних та інфляційних витрат, що підлягають стягненню з відповідача, правильність якого перевірена судом.

Відповідач, не з»вившись до суду, не подавши відзив на позов, приведені позивачем розрахунки не спростував.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтями 15 та 20 ЦК України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач, не з'явившись в судове засідання, будь - яких доказів, які б спростовували надані позивачем докази та приведені вище висновки суду, не надав.

В свою чергу, доводи позивача підтверджені належними та допустимими доказами, сумніватися в об?єктивності яких у суду немає підстав.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходчи з цього, з відповідача накористьпозивачапідлягаєстягненню1 1762, 00 гр. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 3, 15,16, 599, 610-611,625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, ІННОМЕР_1 / на користь Державного підприємства »Український інститут інтелектуальної власності» / 01601 м. Київ вул. Глазунова, 1, ЄДРПОУ 31032378 / 14 100, 00 гр. боргу, 1 150, 00 гр. річних та 5 205, 28 гр. інфляційних втрат.

Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, ІННОМЕР_1 / на користь Державного підприємства »Український інститут інтелектуальної власності» / 01601 м. Київ вул. Глазунова, 1, ЄДРПОУ 31032378 / 1 762, 00 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київсьукого апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення буде складено 24 січня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва