Рішення № 79424202, 16.01.2019, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1275/18

Номер провадження 2/739/19/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючої – судді Кочура О.О.,

за участі: секретаря – Худорба Р.Г.,

позивачки – ОСОБА_1,

представника позивачки – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

свідка – ОСОБА_5,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новгород-Сіверський, Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, поданим представником позивачки – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини,

ВСТАНОВИВ :

14.08.2018 року позивачка ОСОБА_1 діючи через свого представника ОСОБА_2К звернулася до суду з даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь та на її утримання в розмірі 3000 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_3 є її батьком та в 2012 році вона захворіла на тяжку хворобу – розсіяний склероз, внаслідок чого стала непрацездатною та отримала ІІ групу інвалідності і стан її здоров’я потребує стороннього догляду та значного витрачання майже всіх коштів на ліки. Відповідач з нею не спілкується та добровільно допомоги не надає. З огляду на її хворобу та рівень доходу відповідача, оскільки він є фізичною особою-підприємцем, вважає, що аліменти мають бути визначені судом у твердій грошовій сумі та складати 3000 грн. на місяць. В подальшому 19.09.2018 року, позивачка ОСОБА_1 збільшила свої позовні вимоги та просила стягувати з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн., посилаючись на те, що згідно відповіді на адвокатський запит від 10.08.2018 року - відповідач являється фізичною особою-підприємцем та відповідно до податкової декларації ним в 2017 році задекларований дохід 4139770 грн., а за І півріччя 2018 року - 1283830 грн., тому вважає, що відповідач за станом своїх доходів може надавати їй таку допомогу у зв’язку з непрацездатністю.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, пояснила суду, що вона має непрацездатну групу інвалідності за загальним захворюванням та несе витрати на лікування, за яке значну суму сплачує її мати, а батько не допомагає добровільно. На запитання адвоката ОСОБА_2 відповіла:

-За крапельниці та лікування сплачує мати, якій навіть доводиться брати кредити;

-Останнім часом проходила лікування в стаціонарному відділенні Чернігівської обласної лікарні, про що є підтверджуючі документи у матері та бабусі. Скільки саме знадобилось коштів для проведення лікування точно вказати не може, про це знає мама.

Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позов зі збільшеними позовними вимогами підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі. Звернувши увагу суду на те, що позивачка хворіє декілька років на розсіяний склероз, хвороба прогресує та потребує коштовного лікування у позивачки та її близьких не вистачає коштів, а відповідач - ОСОБА_3, який є батьком, ОСОБА_1, не приймає участі у лікуванні і добровільно не допомагає, хоча декларує доходи, як фізична особа-підприємець.

На запитання адвоката ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_2:

-Позовні вимоги було збільшено до 6000 грн. оскільки на його думку відповідач може сплачувати кошти більші, ніж заявлені в первинному позові. 6000 грн. на його думку необхідні для підтримання нормальної життєдіяльності позивачки .

Відповідач ОСОБА_3 у судому засіданні позов не визнав, попередньо надіслав до суду 13.09.2018 року відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову та додав до відзиву документи про витрати, понесені ним на утримання майна та зазначив, що він не має можливості взагалі допомагати старшій доньці, повідомив суду, що у нього на утриманні хвора сестра, за якою він доглядає та неповнолітня дитина - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. Зауважив про те, що зазначені ним відомості в декларації про доходи в розмірі 4 000 000 не являються чистим прибутком, а є валовим прибутком . Представник відповідача - ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, вважає, що стороною позивача не доведено обставин на які вони посилаються , не виконано вимоги п.5 ч.2 ст.175 ЦПК України та не надано доказів, що підтверджують вказані в позові обставини, натомість вважає, що відповідач надав докази неспроможності допомагати старшій доньці на лікування. Предметом позову є покладення на батька дитини обов’язку допомагати повнолітній дитині, але це право не є безумовним, з обов’зковою можливістю надавати допомогу. Позивач та представник позивача, на його думку, не довели факту потребування постійної допомоги у коштах, а суд має врахувати обов’язок обох з батьків утримувати непрацездатну повнолітню дитину. Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір’ю позивачки ОСОБА_1 та має на утриманні двох дітей, одною з яких є ОСОБА_1 - повнолітня, але вона має ІІ групу інвалідності у зв’язку з хворобою на розсіяний склероз. Вона працює приватним підприємцем, займається роздрібною торгівлею продуктів харчування в орендованому приміщенні. Донька хворіє вже більше 6 – ти років, хвороба прогресує, вона повністю особисто сплачує її лікування, а це більше 15000 на місяць, навіть іноді допомагають чужі люди, а батько ОСОБА_7 - ОСОБА_3 жодного разу не прийняв участі у лікуванні доньки. За останній рік вона понесла серйозні витрати на ліки, предмети побуту та комунальні послуги для ОСОБА_1. ОСОБА_7 отримує пенсію по інвалідності, але вартість лікування буває складає 20 000 на місяць, тому сама оплатити його вона невзмозі. Щодо оплати вартості ліків за призначенням лікарів, то вони завжди намагаються знайти через інтернет аптеку, в якій ліки дешевше, а потім через «ПРИВАТБАНК» оплачують вартість ліків. Курс лікування постійно змінюється, оскільки хвороба прогресує. Вартість ліків також мінлива у зв’язку із здороженням, а перебуваючи на лікуванні в стаціонарі у обласній лікарні, безкоштовно жодних ліків держава не надає. Коли звертались до відповідача щодо добровільної допомоги доньці, то ОСОБА_3 уникає спілкування та жодного разу за весь період хвороби доньки не допоміг. На її думку обов’язком утримувати непрацездатну повнолітню доньку є не лише її обов’язок, а і батька також.

Заслухавши вступне слово осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, відзив на позовну заяву, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню частково, оскільки відповідно до ст. 198 СК України - батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. ОСОБА_8 до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. ОСОБА_8 ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Зі свідоцтва про народження ОСОБА_9 вбачається, що її батьком є ОСОБА_3, а матір’ю - ОСОБА_10 (а.с. 6). ОСОБА_8 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, вбачається, що ОСОБА_9 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 до 20.12.2011 року, після розірвання шлюбу їй було залишено прізвище – «Мазур» (а.с.7). З довідки огляду медико-соціальною експертною комісією № 053396 вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно є інвалідом ІІ групи. Та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 1 452 грн. на місяць (а.с.8,13). ОСОБА_8 копії паспорту позивачки ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом із бабусею ( по матері) за адресою: м. Н-Сіверський, вул. Кисельова, буд.31, що підтверджується копією паспорта позивачки (а.с.11-12). ОСОБА_8 довідки з Державної фіскальної служби України – ОСОБА_3 являється фізичною особою - підприємцем та суми його доходу за 2017 рік складають 4139770,00 грн., а сума доходу за І півріччя 2018 року складає – 1283830,00 грн. (а.с.5). Відповідач має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.81). Відповідач ОСОБА_3 несе витрати на утримання майна при здійсненні підприємницької діяльності, про що надав копії документів про витрати (а.с.19-80). Свідок ОСОБА_5 повністю утримує непрацездатну доньку та сплачує за її лікування всі необхідні витрати оскільки донька не може самостійно оплачувати лікування, а також не може залишатися без стороннього догляду, тому проживає з бабусею, яка контролює стан її здоров’я та виконує призначення лікарів, що було встановлено під час судового засідання. Суд визнає непереконливими посилання відповідача на те, що він не має змоги сплачувати аліменти на доньку-інваліда з посиланням на відсутність доходу при здійсненні підприємницької діяльності, догляд за хворою сестрою, оскільки ним не надано жодних доказів, які б підтверджували, що відповідач взагалі не має доход та його сестра знаходиться на його утриманні. При цьому, слід зауважити, що надані відповідачем ОСОБА_3 письмові докази витрат на утримання майна, навпаки суд розцінює як можливість надавати матеріальну допомогу на лікування старшої непрацездатної доньки ОСОБА_1,але враховуючи обставини справи щодо наявності на утриманні відповідача іншої неповнолітньої доньки суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у твердій грошовій сумі, оскільки відповідач є фізичною особою-підприємцем та його дохід є мінливим. Таким чином, враховуючи обставини справи щодо матеріального становища сторін, потреби повнолітньої непрацездатної дитини, яка потребує матеріальної допомоги на лікування, можливість батька, на думку суду, надавати матеріальну допомогу, суд вважає за можливе стягувати з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 ( три тисячі ) гривень щомісячно на утримання повнолітньої непрацездатної доньки - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Такий, визначений судом розмір аліментів, буде відповідати принципам справедливості і розумності відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин, закріплених у ст. 7 СК України. ОСОБА_8 з п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України,суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментіву межах суми платежу за один місяць. Частиною 2 ст. 184 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Оскільки, спеціального закону про індексацію аліментів не прийнято, а в Україні діє Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», то розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України підлягає індексації в порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Таким чином обовязок проведення індексації розміру аліментів, який визначений судом у твердій грошовій сумі, прямо передбачений законом, а саме, положеннями ст. 184 СК України, що зобовязує державного виконавця проводити таку індексацію автоматично, тобто без додаткового судового рішення. Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн., встановлений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ з урахуванням ставок судового збору станом на 01.01.2018 року.

Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 81-83, 141, 258-259,264- 265, 268, 354-355, 430 ЦПК України, на підставі ст.ст. 180, 181, 182, 184,191, 198, 200 Сімейного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, поданий представником позивачки – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини - задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, приватного підприємця, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на її утримання, як повнолітньої непрацездатної особи, яка є інвалідом другої групи, в сумі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, з наступною індексацією, починаючи з 14.08.2018 року і на весь час її непрацездатності. Рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць в сумі 3000 (три тисячі) гривень допустити до негайного виконання. Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, приватного підприємця в користь держави 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу «Судовий збір»). Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Дата складення повного судового рішення 25.01.2019 року.

Суддя: О.О.Кочура