Рішення № 79423195, 15.01.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9438/18

Провадження № 2/727/289/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АХА Страхування» (місце знаходження: 04070 м. Київ вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) до ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, - ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариства Страхова компанія «АХА Страхування» звернулися в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18.10.2016 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № АІ/8241964, за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія при експлуатації транспортного засобу Renault, державний номерний знак НОМЕР_1. 02.08.2017 року року о 08.25 год. в м.Тернопіль по вул. Будного сталася дорожньо- транспортна пригода за участю: автомобіля Dacia, державний номерний знак В04207ВВ, яким керував водій ОСОБА_4 та автомобіля Renault, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_2 Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована ПрАТ «СК «Провідна» згідно полісу № АК/0197835, а ОСОБА_2 - в AT Страхова компанія «АХА Страхування» згідно полісу № АІ/8241964. Внаслідок ДТП було завдано майнової шкоди власнику автомобіля Dacia, державний номерний знак В04207ВВ, у зв’язку з чим потерпілий - власник автомобіля Dacia звернувся до позивача з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦПВВНТЗ. На підставі заяви про страхове відшкодування, страхового акту №ХА2234945 від 11.10.2017 року та на підставі вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ними, AT Страховою компанією «АХА Страхування» було здійснено виплату потерпілому страхове відшкодування в розмірі 11089,53 грн. згідно платіжного доручення №379799 від 12.10.2017 року. Розрахунок розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування за страховим випадком: 12089,53 -1000,00 = 11089,53 грн., де 12089,53 грн. - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Dacia, державний номерний знак В04207ВВ згідно калькуляції № 1.102.17.0007313 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,538; 1000,00 грн. - франшиза згідно полісу № АІ/8241964. При розрахунку розміру страхового платежу за полісом № АІ/8241964 було враховано положення п. 13. 2 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до І або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу. Умови п. 13.2 передбачають виключно особисте використання забезпеченого транспортного засобу особою, що має право на пільги.

На момент ДТП транспортний засіб Renault, державний номерний засіб, СЕ3488АХ експлуатувався не страхувальником - ОСОБА_5, якому при укладанні полісу було надано пільгу як пенсіонеру), а відповідачем ОСОБА_2 до ПРАТ «АХА Страхування» перейшло право вимоги на отримання від відповідача компенсації 50% страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.08.2017 року о 08.25 год. в м.Тернопіль, вул. Будного. 3 метою досудового врегулювання спору ПРАТ «АХА Страхування» 02.02.2018 року було направлено на адресу відповідача простим листом претензію про регресні вимоги за вих. №СУ/004495/4, проте з боку відповідача не було вчинено жодних дій для відшкодування завданих збитків. Просять позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 акціонерне товариства Страхова компанія «АХА Страхування» ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, від неї до суду поступила письмова заява з клопотанням справу розглянути у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, будучи повідомленим про день, час і місце розгляду справи належним чином, від останнього до суду поступила письмова заява з клопотанням про розгляд справи за відсутності відповідача, із позовними вимогами не згідний, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, відповідно до якого вважає, що позивачем не надано жодних допустимих та належних доказів направлення претензії на його адресу, претензію він не отримував та не бв обізнаний щодо виникнення у позивача регресних вимог до нього, був позбавлений позивачем права на оплату регресних вимог з його боку в разі їх законності. Також позивачем не сплачено судовий збір в розмірі 1762,00 грн., який просить стягнути з нього. Позовна заява підписана представником Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АХА Страхування» ОСОБА_6, проте не надано жодних доказів які б підтверджували повноваження представника.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об’єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом належними і допустимими доказами по справі встановлено, що 18.10.2016 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_5 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № АІ/8241964, за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія при експлуатації транспортного засобу Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.10).

02.08.2017 року року о 08.25 год. в м.Тернопіль по вул. Будного сталася дорожньо- транспортна пригода за участю: автомобіля Dacia, державний номерний знак В04207ВВ, яким керував водій ОСОБА_4 та автомобіля Renault, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_2 (а.с.11).

Відповідно цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована ПрАТ «СК «Провідна» згідно полісу № АК/0197835, а ОСОБА_2 - в AT Страхова компанія «АХА Страхування» згідно полісу № АІ/8241964.

Власнику автомобіля Dacia, державний номерний знак В04207ВВ, внаслідок ДТП було завдано майнової шкоди, у зв’язку з чим потерпілий - власник автомобіля Dacia звернувся до позивача з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦПВВНТЗ (а.с.12).

AT Страховою компанією «АХА Страхування» було здійснено виплату потерпілому страхове відшкодування в розмірі 11089,53 грн. згідно платіжного доручення №379799 від 12.10.2017 року (а.с.24), на підставі заяви про страхове відшкодування (а.с.19), страхового акту №ХА2234945 від 11.10.2017 року (а.с.23) та на підставі вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,.

Із розрахунку розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування за страховим випадком вбачається, що 12089,53 -1000,00 = 11089,53 грн., де 12089,53 грн. - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Dacia, державний номерний знак В04207ВВ згідно калькуляції № 1.102.17.0007313 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,538; 1000,00 грн. - франшиза згідно полісу № АІ/8241964 (а.с.20-22).

Крім того, судом встановлено, що при розрахунку розміру страхового платежу за полісом № АІ/8241964 було враховано положення п. 13. 2 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до І або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу. Умови п. 13.2 передбачають виключно особисте використання забезпеченого транспортного засобу особою, що має право на пільги.

Транспортний засіб Renault, державний номерний засіб, СЕ3488АХ, на момент ДТП експлуатувався не страхувальником - ОСОБА_5, якому при укладанні полісу було надано пільгу як пенсіонеру, а відповідачем ОСОБА_2 до ПРАТ «АХА Страхування» перейшло право вимоги на отримання від відповідача компенсації 50% страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.08.2017 року о 08.25 год. в м.Тернопіль, вул. Будного.

Відповідно до претензії (а.с.9), з метою досудового врегулювання спору ПРАТ «АХА Страхування» 02.02.2018 року було направлено на адресу відповідача простим листом претензію про регресні вимоги за вих. №СУ/004495/4, проте з боку відповідача не було вчинено жодних дій для відшкодування завданих збитків.

Статтею 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» свідчить про те, що у разі непред’явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до відшкодування завданої шкоди у відповідному розмірі.

У відповідності до ст.ст. 1187, 1188 ч.1 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Статтею ст.993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, аналогічне положення закріплено у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Тому, до позивача - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи - відповідача по справі ОСОБА_2 на підставі ст.27 Закону України «Про страхування».

У відповідності до ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Передбачено ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 38-1 п. 38-1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, відповідно до ст.1166 ЦК України.

Відповідно до підпункту г) пункту 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2.статті 33 цього Закону.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з викладеним, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ними і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору, в повернення оплаченого позивачем судового збору, належним чином підтвердженого платіжним дорученням №452380 від 16.05.2018 року, в розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України; ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АХА Страхування» (місце знаходження: 04070 м. Київ вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) в розмірі 5544,77 грн. виплаченого страхового відшкодування та судовий збір в сумі 1762,00 грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом 30 - ти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 15.01.2019 року.

Суддя Слободян Г.М.