Постанова № 79421384, 24.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/80/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Тептюк Є. П. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Тептюка Є.П., у справі за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку та договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора та витребування земельних ділянок, повний текст рішення складено 29 жовтня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_9, ОСОБА_5, державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсного свідоцтва про право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу, скасування рішення державного реєстратора та витребування земельної ділянки.

У грудні 2017 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсного свідоцтва про право власності, рішення державного реєстратора та витребування земельної ділянки.

У грудні 2017 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_6, ОСОБА_5, державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсного свідоцтва про право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу, скасування рішення державного реєстратора та витребування земельної ділянки.

У грудні 2017 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсного свідоцтва про право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу, скасування рішення державного реєстратора та витребування земельної ділянки.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 31 січня 2018 року цивільні справи за вище вказаними позовними заявами об'єднано в одне провадження (т.2 а.с. 71-73).

В обґрунтування позовних вимог, викладених у вказаних позовах, заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури вказував, що за результатами вивчення законності відведення у приватну власність земельних ділянок на території Свидівоцької сільської ради встановлено, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23 грудня 2014 року «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 земельні ділянки площею 0,25 га кожному по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Право власності на спірні земельні ділянки рішенням державного реєстратора було зареєстровано за вищевказаними особами, які в подальшому на підставі договорів купівлі-продажу передали свої речові права ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який відчужив належні йому земельні ділянки ОСОБА_3

Вказане рішення сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району є протиправним, оскільки надані ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 земельні ділянки розташовані в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, а тому на ній відповідно до містобудівної документації та державних будівельних норм і правил заборонено індивідуальне будівництво, а відповідно до ст.ст.58, 88 Водного кодексу України, ст. ст. 58, 60, 61 ЗК України спірна земельна ділянка може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Крім того, у зв'язку з тим, що спірні земельні ділянки перебувають в межах прибережної захисної смуги, проект землеустрою щодо їх відведення підлягав обов'язковому погодженню структурним підрозділом Черкаської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, Державним агентством водних ресурсів України, що в порушення вимог ч. 1 ст. 186-1 ЗК України зроблено не було, також не була проведена державна експертиза проектів відведення земельних ділянок.

Спірні земельні ділянки перебували на момент передачі у власність за межами населеного пункту с. Свидівок Черкаського району, а тому необхідно було зробити детальний план території, що в порушення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зроблено не було.

Спірні земельні ділянки не могли бути надані у приватну власність, оскільки відносяться до земель водного фонду та знаходяться в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища, щодо них установлено спеціальний правовий режим - обмежено в обороті, передача їх у приватну власність відбулась з порушенням встановленого законом порядку.

На підставі викладеного позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 року «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» в частині відведення земельних ділянок ОСОБА_7 кадастровий номер НОМЕР_1, ОСОБА_9 кадастровий номер НОМЕР_2, ОСОБА_8 кадастровий номер НОМЕР_3, ОСОБА_6 кадастровий номер НОМЕР_4;

- визнати недійсними: свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії НОМЕР_5 від 29.12.2014 року видане ОСОБА_7, свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії НОМЕР_6 від 26.12.2014 року видане ОСОБА_9, свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії НОМЕР_7 від 26.12.2014 року видане ОСОБА_8, свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії НОМЕР_8 від 26.12.2014 року видане ОСОБА_6;

- визнати недійсними договори купівлі-продажу: № 2-492 від 24.04.2015 року укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, № 2-496 від 24.04.2015 року укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, № 2-502 від 24.04.2015 року укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, № 2-499 від 24.04.2015 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5;

- скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки;

- витребувати земельні ділянки: кадастровий номер НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_9 у ОСОБА_4 , кадастровий номер НОМЕР_4, кадастровий номер НОМЕР_2 у ОСОБА_3

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2018 року у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції заступник прокурора Черкаської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема зазначає, що через незаконну передачу земельних ділянок у приватну власність залишились незахищеними інтереси держави в особі територіальної громади с. Свидівок. Законодавством України не передбачено можливості надання у приватну власність громадянам земель водного фонду для будівництва і обслуговування житлових будинків. Спірні земельні ділянки входять в межі прибережної захисної смуги, отже є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється, у тому числі будівництво будь-яких споруд.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не надану суду належних доказів, що спірні земельні ділянки перебувають в межах прибережної захисної смуги та поза межами населеного пункту с.Свидівок Черкаського району Черкаської області.

Відповідно частини 2 статті 45 ЦПК України, в редакції діючій на час звернення прокурора до суду з даними позовами, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення ЄСПЛ від 01 квітня 2010 року у справі «Корольов проти Росії» (no. 2), № 5447/03, § 33; рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії», № 42454/02, § 35).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституцій України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», № 15123/03, § 45).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституцій України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру».

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

До таких висновків прийшов Верховний Суд в постанові від 12 вересня 2018 року у справі №697/2768/16-ц.

З позовної заяви вбачається, що заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури в даній справі є позивачем, при цьому, в порушення частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», докази того, що прокурор попередньо, до звернення до суду, повідомив відповідний суб'єкт владних повноважень - відсутні, хоча такий орган існує.

За змістом розділу ІІ ЦК України особи поділяються на фізичні та юридичні. Саме по собі набуття статусу юридичної особи, є набуттям і такого права як звернення до суду, що закріплено в статтях 91,92 ЦК України, статтях 46,47 ЦПК України та статті 6 Конвенції про права людини і основоположних свобод.

Таким чином вказане право не може визначатись одною юридичною особою іншій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року №482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» внесено зміни до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, та визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади , який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Окрім цього згідно частини 1 статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Відповідно до положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №393 Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Таким чином на час звернення заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до суду існував орган до повноважень якого відноситься державний нагляд в частині дотримання земельного та водного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

В зв'язку з встановленими в суді обставинами, прокурор, до звернення до суду, не дотримався, встановленого законом порядку повідомлення органу, як до так і на час звернення до суду існував орган уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і такий орган мав право на звернення до суду, в зв'язку з чим прокурор не міг набути статусу позивача та звертатись до суду.

Саме з вказаних мотивів, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції вказані обставини справи та норми права не врахував, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з інших мотивів.

Керуючись ст.ст.374,376,381,382,383,384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області - задовольнити частково, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення яким:

В задоволенні позовних вимог заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку та договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора та витребування земельних ділянок - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 24 січня 2019 року.

Судді