Ухвала суду № 79420474, 25.01.2019, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/119/18

Провадження № 2/698/72/19

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

25 січня 2019 р.Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

секретаря судових засідань Триліс Я.О.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Катеринопіль цивільну справу за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_4 про визнання незаконними і скасування рішення органу державної влади, визнання договору оренди недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся з вказаним вище позовом в обґрунтування якого зазначив, що внаслідок проведеної перевірки встановлено факт незаконного набуття відповідачем ОСОБА_4 права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 60,2 га, яка розташована в адмінмежах Шостаківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області. Зокрема, прокурором зазначено, що 15.07.2014 року відповідач ОСОБА_4 звернулася до Головного управління Держземагенства у Черкаській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Згідно наказу ГУ Держземагенства у Черкаській області від 22.07.2014 року № 23-2216/14-14-СГ відповідачу ОСОБА_4 видано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 60,2 га. В подальшому наказом ГУ Держземагенства у Черкаській області від 12.12.2014 року № 23-5746/14-14-СГ вказаний вище проект землеустрою було затверджено.

23.01.2015 року на підставі наказу ГУ Держземагенства у Черкаській області від 12.12.2014 року № 23-5746/14-14-СГ, між останнім та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим № НОМЕР_1 площею 60,2498 га, яка розташована в адмінмежах Шостаківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області. 27.04.2015 року вказаний договір оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З посиланням на дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прокурор зазначає, що до подання заяви про отримання вказаної вище земельної ділянки, відповідач ОСОБА_4 отримала в оренду чотири інші земельні ділянки для ведення фермерського господарства в адмінмежах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області загальною площею 23,8794 га та 03.03.2014 року зареєструвала фермерське господарство «Багата хата».

На підставі викладеного прокурор вважає, що наказ ГУ Держземагенства у Черкаській області від 12.12.2014 року № 23-5746/14-14-СГ є незаконним, а укладений на його підставі договір оренди від 23.01.2015 року є недійсним, оскільки вказані дії призвели до отримання відповідачем ОСОБА_4 в оренду земельних ділянок без обов'язкового дотримання конкурсних процедур, що суперечить ст. 124 ЗК України.

22.03.2018 року судом було відкрито провадження у справі. За заявами представників позивача та відповідача розгляд справи по суті неодноразово відкладався.

Представники відповідача ГУ Держгеокадастру в Черкаській області своєї позиції по справі не висловили.

Під час судового розгляду представником відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_3 було заявлено клопотання про повернення позовної заяви прокурору згідно п.4 ч.4 ст. 185 ЦПК України через відсутність підстав для звернення прокурора до суду. В обґрунтування клопотання представник відповідача посилається на правовий висновок щодо застосування норм права, зроблений Верховним Судом за аналогічних обставин справи у постанові від 17.10.2018 року у справі № 676/1668/16-ц. Зокрема, представник відповідача зауважила, що прокурором не виконано обов'язку попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.

Представник позивача ОСОБА_2 проти повернення позовної заяви заперечив у повному обсязі, оскільки вважає, що при поданні позову прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для самостійного процесуального представництва останнім інтересів держави. Щодо виконання, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язку попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень пояснив, що такого повідомлення не було здійснено, оскільки, як на його думку, підстави для такого повідомлення відсутні через те, що суб'єкт владних повноважень є відповідачем за вказаним позовом, а прокурор виступає у самостійному процесуальному статусі як позивач, що захищає інтереси держави.

Судом встановлено, що звертаючись з позовом в інтересах держави, заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури посилався на те, що зазначеними вище наказами Головного управління Держземагентства у Черкаській області було порушено порядок передачі державного майна в користування приватним особам, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, що відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову.

При цьому позивачем обґрунтовано наявність «інтересів держави» порушенням порядку надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі в оренду, незаконного затвердження вказаного проекту та відповідного незаконного укладення договору оренди за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення фермерського господарства.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, судом з'ясовано, що суб'єктом владних повноважень, який уповноважений на здійснення відповідних повноважень у спірних правовідносинах на час ухвалення оспорюваних рішень було ГУ Держземагенство у Черкаській області, правонаступником якого на час звернення прокурора з позовом є ГУ Держгеокадастру в Черкаській області. Також судом з'ясовано, що всупереч вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором не виконано обов'язку щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення про це ГУ Держгеокадастру в Черкаській області. Крім того, судом з'ясовано, що у матеріалах справи та у розпорядженні прокурора відсутнє документальне підтвердження неможливості представництва інтересів держави самим суб'єктом владних повноважень - ГУ Держгеокадастру в Черкаській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 676/1668/16-ц.

Відповідно до вказаної постанови Верховного Суду судом також враховується усталена практика Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадках, коли: відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

На підставі викладеного, суд визнає, що підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави за вказаним вище позовом відсутні, оскільки існує уповноважений суб'єкт владних повноважень щодо якого прокурором всупереч вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не виконано обов'язку щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення про це, і відповідно не встановлена неможливість самостійного захисту суб'єктом владних повноважень інтересів держави у спірних правовідносинах.

В той же час, суд визнає, що згідно п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви можливе лише на стадії судового розгляду, що передує відкриттю провадження у справі. Враховуючи, що провадження у справі вже відкрито, суд, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, оскільки визнає, що позовну заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена згідно платіжного доручення від 21.02.2018 року № 217 сума судового збору підлягає поверненню позивачу у повному розмірі - 3524,00 грн..

Керуючись ст.ст. 257 ч. 1 п. 2, 263 ч. 4, 353 ч. 1 п. 16, 354,355,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_4 про визнання незаконними і скасування рішення органу державної влади, визнання договору оренди недійсним - залишити без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернути Прокуратурі Черкаської області (код 02911119) через Головне управління Державної казначейської служби України м. Черкаси сплачений згідно платіжного доручення від 21.02.2018 року № 217 судовий збір у розмірі - 3524,00 грн..

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Баранов О.І.