Вирок № 79420377, 25.01.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6583/18

Провадження № 1-кп/645/364/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання - Кривеженко М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Шалімової О.М.,

захисника обвинуваченого - адвоката Стрельникова Д.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12018220460002588 від 26.10.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, на момент затримання непрацюючого, мешкав за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого Тростянецьким районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

встановив:

ОСОБА_2, 26 жовтня 2018 року, приблизно о 15 год., знаходився поблизу будинку № 19 по в'їзду 2-му Петренківському м. Харкова, де побачив раніше незнайому ОСОБА_3, яка мала при собі жіночу сумку чорного кольору. В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення зазначеної жіночої сумки ОСОБА_3. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, ОСОБА_2 діючи з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, підійшовши ззаду до потерпілої ОСОБА_3 та відкрито для останньої та сторонніх осіб, схопив сумку ОСОБА_3 рукою, намагаючись вирвати її з рук останньої, яка здійснювала супротив. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_2, з метою подолати опір потерпілої, тримаючи належну їй сумку лівою рукою, кулаком правої руки наніс потерпілій ОСОБА_3 п'ять ударів в область голови з лівої сторони, від чого потерпіла впала на землю, утримуючи належну їй сумку. Після чого, ОСОБА_2, з метою заволодіти сумкою та подолати опір потерпілої, притиснув ногою до землі зап'ястя її руки, намагаючись вирвати сумку та наніс ОСОБА_3 ще близько п'яти ударів кулаком правої руки в область голови з лівої сторони, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3, згідно висновку судової медичної експертизи № 09/1773 - С/2018 від 31.10.2018 року, тілесні ушкодження у вигляді синців на лівій руці, правій нозі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, тим самим застосував насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, після чого ОСОБА_3 випустила сумку з рук. ОСОБА_2 вихопив з рук потерпілої ОСОБА_3 належну їй жіночу сумку ТМ «IQPELE made in Italy», яка не представляє матеріальної цінності, в якій знаходилося наступне майно: гаманець шкіряний «Neri Karra» світло-коричневого кольору, який не представляє матеріальної цінності, з грошовими коштами в сумі 385 гривень, жіночі окуляри коричневого кольору, які не представляють матеріальної цінності, мобільний телефон «Nomi I 181» в корпусі білого кольору вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 4050 від 31.10.2018 року 175 гривень, мобільний телефон Samsung Galaxy J1 SM J120H в корпусі золотого кольору вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 4050 від 31.10.2018 року 1249 грн. 75 коп., та з місця вчинення злочину втік, отримавши реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд. Своїми злочинними діями ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1809 грн. 75 коп..

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що 26 жовтня 2018 року, приблизно о 15 год., він знаходився поблизу будинку № 19 по в'їзду 2-му Петренківському м. Харкова, де побачив раніше незнайому потерпілу, в руках у неї була сумка, якою він вирішив заволодіти. ОСОБА_2 підійшовши ззаду до потерпілої, схопив сумку рукою, намагаючись вирвати її з рук останньої, потерпіла здійснювала супротив. З метою подолати опір потерпілої, обвинувачений наніс декілька ударів в область голови потерпілої, від яких вона впала, після чого ОСОБА_2 вихопив з рук потерпілої сумку та з місця вчинення злочину втік.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду, у тому числі потерпіла, не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутності сумнівів щодо добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

При цьому судом з'ясовано правильність розуміння ОСОБА_2 змісту вказаних обставин, відсутність сумнівів у добровільності їх позицій та роз'яснено про правові наслідки, а саме позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна - грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає доведеною.

Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_2 раніше судимий вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 02.05.2018 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, згідно довідки КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР впродовж останніх п'яти років за медичною допомогою не звертався, згідно довідки КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» на диспансерному обліку ОСОБА_2 не перебуває, не одружений, на момент затримання не працював.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд керується вимогами ст. 65 КК України, а саме: враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, негативне ставлення ОСОБА_2 до вчиненого, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, із застосуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки даний злочин ОСОБА_2 вчинив в період іспитового строку

На підставі викладеного, суд вважає необхідно застосування ч. 1 ст. 71 КК України, відповідно до якої, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд, до покарання, призначеного за новим вироком повністю, або частково приєднує невідбуту частини покарання за попереднім вироком.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним до призначеного покарання за даним вироком, частково приєднати не відбуту частину за вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 02.05.2018 року виді 1 (одного) місяця.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 і попередження вчинення нових злочинів. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

За змістом п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку, зокрема, зазначаються рішення суду щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

При вирішенні питання щодо зарахування обвинуваченому строку попереднього ув'язнення, суд виходить з такого. Так, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.10.2018 року, ОСОБА_2 затримали 26.10.2018 року, ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.10.2018 року, ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Суд зараховує обвинуваченому строк попереднього ув'язнення з 26.10.2018 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2, тримання під вартою, суд вважає необхідним залишити до набрання вироком законної сили, оскільки у практиці Європейським судом з прав людини щодо дотримання положень п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено вимогу, щоб позбавлення свободи було «законним», зокрема з дотриманням «процедури, встановленої законом». Приймаючи до уваги практику Європейського Суду з прав, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, даних про відсутність міцних соціальних зв'язків, дають підстави для висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти належної поведінки обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів та судових витрат суд вирішує відповідно до ст.ст. 122, 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373-374, 394-395 КПК України, -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком у виді 4 років позбавлення волі частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 02.05.2018 року у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання за даним вироком рахувати ОСОБА_2 з 26 жовтня 2018 року.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишити раніше обрану, - тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі м. Харкова.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 4050 від 31.10.2018 року у кримінальному провадженні № 12018220460002588 від 26.10.2018 року в сумі 429 грн. (отримувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 899998, отримувач платежу УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, банк Казначейство України).

Речові докази - окуляри, гаманець, телефон «Номі», телефон «Самсунг» з сім-картами, документи РСК «Віраж», пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_3, грошові кошти в сумі 385 грн., жіноча сумка чорного кольору, після набранням вироком законної сили, вважати повернутими потерпілій ОСОБА_3.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя О.В. Горпинич