Рішення № 79420292, 23.01.2019, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/1217/18

Номер провадження № 2/699/119/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2019 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Максименко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стеблівської селищної ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з даним цивільним позовом у якому просить визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_2, померлого 24.06.2007 року, право власності на земельну ділянку розміром 2,2080 га, кадастровий номер 7122584400:03:001:0200.

Дана позовна заява мотивована тим, що 24.06.2007 року помер батько позивача ОСОБА_2 Після його смерті відкрилася спадщина, у тому числі на земельну ділянку площею 2,2080 га, кадастровий номер 7122584400:03:001:0200, розташована на території Стеблівської селищної (колишньої Комарівської сільської) ради. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом майна ОСОБА_2 та прийнявспадщину після смерті батька. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку позивач не може, оскільки зіпсовано оригінал правовстановлюючого документу на неї. Водночас, факт належності померлому ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,2080 га, кадастровий номер 7122584400:03:001:0200, підтверджується даними Державного земельного кадастру.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилися.

Представник позивача ОСОБА_3, повноваження якої підтверджуються довіреністю від 15.11.2018 року, надала до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача та підтримання позовних вимог.

Представник відповідача надав до суду письмову заяву про розгляд даної справи за відсутності представника органу місцевого самоврядування.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки жоден із сторін справи у засідання не з’явився.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов’язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер 24.06.2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-СР № 067517, виданого 26.06.2007 року Комарівською сільською радою Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

ОСОБА_2 за життя, відповідно до копії державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР-9-13-111, виданого 17.05.2001 року на підставі рішення сесії Комарівської сільської ради № 14-2 від 04.04.2001 року, належала земельна ділянка площею 2,2080 га, кадастровий номер 7122584400:00:00:111, розташована на території Комарівської сільської ради.Однак вказаний державний акт пошкоджено.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України суд вважає загальновідомим той факт, що Комарівська сільська радаКорсунь-Шевченківського району Черкаської областіпісля об’єднання територіальних громад увійшла до складу Стеблівської селищої ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Згідно довідки відділу у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 11-51 від 16.11.2017 року кадастровий номер 7122584400:00:00:111 земельної ділянки площею 2,2080 га переведено в статус архівного та присвоєно кадастровий номер 7122584400:03:001:0200.

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 7122584400:03:001:0200 площею 2,2080 га також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7106323162017 від 16.11.2017 року.

Згідно змісту довідки відділу у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 676/0/196-17 від 11.10.2017 року вартість однієї земельної частки (паю) середнім розміром 2,27 умовних кадастрових гектари станом на 01.01.2017 року становить 78 418 грн. 50 коп.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом майна ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-СР № 477175, виданого 16.11.1978 року Комарівською сільською радою, та прийняв спадщину після смерті батька, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем

Постановою приватного нотаріуса Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_4 від 24.10.2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини на вказану земельну ділянку оскільки оригінал правовстановлюючого документу зіпсовано.

Водночас, відповідно до змісту довідки вказаного нотаріуса № 1000/02-31 від 24.10.2018 року крім позивача із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_2 ніхто не звертався. Крім того, вказано, що зазначеним нотаріусом після смерті ОСОБА_2 29.03.2011 року заведено спадкову справу за № 215/2011.

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов’язані із набуттям права власності на спадкове майно, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), Земельного кодексу України (далі – ЗК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно змісту п. 3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, вказано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений ст. 392 ЦК України.

Положеннями ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно змісту ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, крім іншого, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом її відкриття є день смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Положеннями ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно змісту п.п. 4.15, 4.20 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, зокрема земельна ділянка, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку та витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, при розгляді справ судами застосовується як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) численними рішеннями (у справах «Воловік проти України», «Копецький проти Словаччини», «Суханов та Ільченко проти України», «Беєлер проти Італії» та інших) сформувала позицію, що поняття «майно» та «власність», які міститься у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, є значно ширшим, ніж закріплено у ст. 41 Конституції України та чинному ЦК України, та мають автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, певні інші права та інтереси, які становлять майно, можуть також розглядатись як «право на власність» та відповідно як «власність» для цілей цієї статті.

Крім іншого, до майна у розумінні Конвенції належать також визначені законом права відповідно до яких, заявник має право вимагати «законного очікування» фактичного користування правом.

Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Таким чином, характеристика очікувань як легітимних поєднує у собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб’єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011року, вказано, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Таким чином, якщо суть вимоги пов’язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя.

З огляду на вказане та враховуючи досліджені судом докази, які подані позивачем, а також те, що відповідач не заперечував проти задоволення даного позову, у суду відсутні сумніви про те, що померлому 24.06.2007 року ОСОБА_2 за життя на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2,2080 га, кадастровий номер 7122584400:03:001:0200, яка увійшла до складу його спадщини, та яку, шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, успадкував позивач, що свідчить про наявність підстав для визнання за ним права власності на вказану земельну ділянку у порядку спадкування за законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Водночас з урахуванням позиції позивача щодо залишення судових витрат по сплаті судового збору за ним, суд не стягує їх з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 12, 13, 76-82, 89, 141, 142, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354-355, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса місця реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, НОМЕР_1, виданий 25.03.2011 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, право власності на земельну ділянку площею 2,2080 га, кадастровий номер 7122584400:03:001:0200, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, який помер 24.06.2007 року.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_5