Рішення № 79418893, 15.01.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2019 Справа №607/19672/18

15 січня 2019 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої Черніцької І.М.

-при секретарі судового засідання Бойко І.І.

- сторони в судове засідання не з’явились

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 міськрайонний центр зайнятості пред’явив до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 2198,93 гривень.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 30 січня 2006 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, у зв’язку із чим їй надано статус безробітної.

Перебуваючи на обліку в ОСОБА_1 міськрайонному центрі зайнятості як безробітна з 06 лютого 2006 року по 13 липня 2007 року відповідач отримувала допомогу по безробіттю. В результаті перевірки інформації наданої ПФУ, ОСОБА_1 міськрайонним центром зайнятості встановлено, що відповідач перебуваючи на обліку була зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності. За результатами перевірки складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №44 від 16 квітня 2018 року та видано наказ №66 "Д" від 12 червня 2018 року про повернення коштів.

Повідомлення про повернення коштів в сумі 2198,93 грн. разом з копією наказу від 12 червня 2018 року №66 «Д» направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 14 червня 2018 року за №07046/1206. Однак, у добровільному порядку відповідач не повернула кошти. Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася. Попередньо подала заяву про розгляд справи без її участі. Вказала, що заборгованість буде погашати.

Судом установлено, що 30 січня 2006 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості із заявою за сприянням у працевлаштуванні.

06 лютого 2006 року ОСОБА_2 подала заяву про надання їй статусу безробітної та призначення виплати допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

При цьому, відповідач у заяві повідомила, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, не має заробітку та інших доходів.

Наказом за №НТ060206 від 06 лютого 2006 року ОСОБА_1 міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_2 надано статус безробітної з 06 лютого 2006 року.

З 06 лютого 2006 року ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю, що підтверджується витягом із наказів про прийняті рішення по особі від 06 лютого 2006 року ПК №190100906013000001.

Наказом за №НТ070713 від 13 липня 2007 року, ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв’язку із досягненням останньою пенсійного віку та отримання права на пенсію.

З акту ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості за №44 про розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення від 16 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності у період з 13 серпня 1993 року по 22 січня 2018 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 квітня 2018 року за №1003848785 встановлено, що 13 серпня 1993 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та 22 січня 2018 року проведено припинення її підприємницької діяльності.

Як вбачається з витягу із ЄІАС.NET (єдиної інформаційної аналітичної системи), ОСОБА_2 з 13 серпня 1993 року по 22 січня 2018 року була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності.

ОСОБА_1 міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_2 направлено для ознайомлення копію акту розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення від 16 квітня 2018 року, запропоновано надати пояснення з цього приводу в строк до 11 травня 2018 року.

Встановлено, що у період з лютого 2006 року по липень 2007 року відповідачу була виплачена допомога по безробіттю у сумі 2198,93 гривень, що підтверджується довідкою від 12 червня 2018 року, виданою ОСОБА_1 міськрайонним центром зайнятості.

Таким чином, ОСОБА_2 була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 2198,93 гривень, що підтверджується службовою запискою ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості від 12 червня 2018 року.

Наказом директора ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості за №66 «Д» від 12 червня 2018 року, ОСОБА_2 зобов’язано протягом 15-ти календарних днів повернути кошти в сумі 2198,93 гривень, які виплачені їй як допомога по безробіттю за період перебування на обліку з 06 лютого 2006 року по 13 липня 2007 року.

14 червня 2018 року ОСОБА_1 міськрайонним центром зайнятості скеровано копію зазначеного наказу на адресу відповідача, що підтверджується копією рекомендованого відправлення.

Станом на день розгляду справи відповідач у добровільному порядку кошти в сумі 2198,93 гривень на розрахунковий рахунок позивача не повернула.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, відзив на позов не подавала.

Разом з тим, подала заяву про слухання справи за її відсутності та зазначила про обов’язок погашати заборгованість.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв’язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є допомога по безробіттю.

Безробіттям відповідно до положення ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» є соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

В силу вимог ч. 3 ст. 3 цього Закону, зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Нормами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного припиняється у разі зайнятості особи.

Судом встановлено, що на період реєстрації як безробітна та виплати допомоги по безробіттю відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Про вказані обставини, остання не повідомила позивача.

Відповідно до вимог п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 № 7-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку, згідно з яким рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

В силу вимог абз. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Як слідує з вимог ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з вимогами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до вимог ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, допомоги та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2, будучи суб’єктом підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем) та відносячись до категорії зайнятого населення, 06 лютого 2006 року під час звернення до ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного приховала той факт, що з 13 серпня 1993 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, внаслідок чого незаконно отримувала допомогу по безробіттю.

Таким чином, відповідно до вимог ст. ст. 34, 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідач зобов’язана повернути незаконно отримані кошти з 06 лютого 2006 року по 13 липня 2007 року, виплачені їй як безробітній, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття в користь ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити, стягнувши із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості 2198,93 гривень – незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762 гривень на користь позивача відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 89, 141, 264, 265, 268, 280, 282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості (вул.Текстильна, 1б, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ - 14029303) до ОСОБА_2 (вул.Симоненка, 1/4а м.Тернопіль, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості заборгованість на загальну суму 2198 (дві тисячі сто дев’яносто вісім) грн. 93 коп. та 1762 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 міськрайонний центр зайнятості, вул.Текстильна, 1 б м.Тернопіль, код ЄДРПОУ - 14029303.

Відповідач: ОСОБА_2, вул.Симоненка, 1/4а м.Тернопіль, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1).

Повне рішення складено 25 січня 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_3