Вирок № 79417523, 25.01.2019, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2047/18

Провадження № 1-кп/615/94/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання - Антоненко М.Г.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області кримінальне провадження № 12018220240000501 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Огульці Валківського району Харківської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, пенсіонера, засудженого 13.03.2018 року Валківським районним судом Харківської області за ч.1 ст.186 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за участю прокурора - Середи С.С.,

потерпілої - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

26.12.2018 року до Валківського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області Пелешенко А.С. разом з угодою про примирення, укладеною 20.12.2018 року між потерпілою ОСОБА_2 і обвинуваченим ОСОБА_1.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1, будучи раніше судимим за корисливий злочин, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та знову, повторно, в період іспитового строку, вчинив новий корисливий злочин за наступних обставин.

17.11.2018 року близько 03-30 год. ОСОБА_1 перебував у власному домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, коли в нього раптово виник злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, через огород, що розташований за його домоволодінням, підійшов до території домоволодіння ОСОБА_2, яке знаходиться по сусідству по АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_1 шляхом вільного доступу зайшов на його територію.?

Перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_2, ОСОБА_1 побачив клумбу, яка була огороджена парканом, що складався з дерев'яних дощок та металевих виробів.

Після чого, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом розхитування, витягнув із землі 8 металевих виробів - арматур, обмотаних між собою металевою проволокою та металевий виріб у формі кутка, які являли собою паркан клумби та виніс їх разом за територію домоволодіння ОСОБА_2, тим самим незаконно ними заволодів.

Після вчинення злочину ОСОБА_1 разом з викраденим майном покинув місце його вчинення та розпорядився майном, яке належить потерпілій ОСОБА_2 на власний розсуд, а саме продав свідку ОСОБА_4

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №27075 від 30.11.2018 року вартість металевих виробів - арматур у кількості 8 штук складає 515,10 грн., вартість металевого виробу у формі кута - 77,72 грн., визначити вартість металевої проволоки не представилось можливим.

Внаслідок протиправних дій, вчинених ОСОБА_1, потерпілій ОСОБА_2, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №27075 від 30.11.2018 року спричинено майнову шкоду на загальну суму 592 грн. 82 коп.

В судовому засіданні обвинувачений визнав свою вину повністю, щиро розкаявся. Вказав, що дійсно вчинив злочин за викладених вище обставин, оскільки на той час зловживав спиртними напоями, що потребувало грошових коштів на придбання алкоголю. Підтвердив кількість та вартість викраденого майна, яке здав до метало прийомного пункту, про подальшу його долю, не знає. Зобов'язався відшкодувати завдані потерпілій матеріальні та моральні збитки. Розуміє, що злочин вчинив у період випробування, що передбачає відповідні наслідки, готовий понести покарання. Просив надати ще один шанс для виправлення. Угоду з потерпілою уклав добровільно.

Потерпіла ОСОБА_2 підтвердила обставини обвинувачення, кількість та вартість викраденого майна. Вказала, що шкода обвинуваченого, але він вчинив злочин, тому повинен понести покарання. Претензій матеріального та морального характеру не має. ОСОБА_1 сам запропонував укласти угоду, усвідомлюючи яку міру покарання він буде відбувати.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, повторно, та кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України.

20.12.2018 року між потерпілою і обвинуваченим укладено угоду про примирення, відповідно до вимог ст.471 КПК України.

Згідно даної угоди потерпіла та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин та визначили покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, відповідно до ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Валківського районного суду Харківської області від 13.03.2018 року призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки 1 місяць.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Враховуючи, що потерпіла та обвинувачений досягли угоди про примирення, підписали її, при чому ОСОБА_1 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за викладених вище обставин, між ним і потерпілою досягнута домовленість про призначення ОСОБА_1 покарання, суд розглянув справу відповідно до положень ст.473, ч.5 ст.474 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим, яка відповідно до положень ст.469 КПК України може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В підготовчому судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.185 КК України, який згідно ст.12 цього Кодексу відноситься до злочинів середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений, беззастережно визнавши свою винуватість у зазначеному діянні, цілком розуміє права, визначені п.п.1-4 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Санкція ч.2 ст.185 КК України передбачає покарання у вигляді арешту на строк від 3 до 6 місяців або обмеження волі на строк до 5 років, або позбавлення волі на той самий строк.

При призначенні виду та міри покарання, виходячи з вимог ст.65 КК України, з метою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових правопорушень враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Із досліджених судом даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що він пенсіонер, одружений, утриманців не має, проживає один. За місцем проживання зі слів сусідів характеризується посередньо, участі в житті громади не приймає.

В судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що дійсно постійно свариться із сусідами, так як нетерпимий до образ. Не згоден з тим, що не приймає участі в житті громади, оскільки неодноразово звертався до сільського голови з приводу облаштування с. Буцьківка, що закінчувалося конфліктами. На той час дійсно зловживав спиртними напоями, але зараз усвідомив, що своєю поведінкою завдає незручності оточуючим, перестав пити, має намір та бажання виправитися.

Суд приймає до уваги, що за час випробування неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, має непогашену судимість за корисливий злочин, вчинений щодо особи похилого віку. На обліку у лікарів нарколога та психіатра ОСОБА_1 не перебуває. Проходив строкову військову службу в Збройних Силах України.

В якості обставин, які пом'якшують покарання, у відповідності до положень ст.66 КК України суд враховує щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст.67 КК України, судом не виявлено.

Враховуючи вимоги ст.65 КК України, викладені обставини кримінального провадження, мету і мотиви, якими керувався обвинувачений при вчиненні злочину, а також його поведінку під час і після вчинення злочину, суд приходить до висновку, що погоджене сторонами призначення покарання ОСОБА_1 відповідає вимогам санкції ч.2 ст.185 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобіганню вчиненню нових злочинів.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив протягом іспитового строку новий злочин, виходячи з положень ч.2 ст.75, ч.3 ст.78 КК України, суд розцінює його дії як порушення умов застосування ст.75 КК України про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, тому погоджене сторонами призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України з урахуванням вимог передбачених ст.72 КК України, є обґрунтованим.

Таким чином, умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Заслухавши думку прокурора, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілою і обвинуваченим та призначення обвинуваченому узгоджених сторонами виду та розміру покарання із застосуванням ст.ст.71,72 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст.100 КПК України, ч.9 якої передбачає повернення майна, що було предметом злочину, власнику (законному володільцю).

Згідно наданої прокурором постанови слідчого від 25.11.2018 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12018220240000501 від 18.11.2018 року та передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Валківського ВП ГУ НП в Харківській області: металеві вироби, що застосовуються для армування залізобетонних конструкцій з метою посилення їхньої міцності (арматура), у кількості 8 штук, які обмотані між собою проволокою зелено-іржавого кольору, довжиною: 3 куски по 1,64 м кожний, 1 - 1,62 м, 4 - 1,63 м кожний, товщиною близько 2,3 см та металевий виріб у формі кута довжиною 1,34 м аналогічного зелено-іржавого кольору, що вилучені під час проведення тимчасового доступу до речей та документів у свідка ОСОБА_4

З урахуванням положень ч.9 ст.100 КПК України вказані речові докази підлягають поверненню потерпілій ОСОБА_2, а при відмові від отримання - знищенню.

В судовому засіданні прокурор вказав, що запобіжний захід у вигляді арешту на тимчасово вилучене майно під час досудового розслідування не застосовувався, оскільки всі речі вилучались на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів.

Разом з тим, як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018220240000501 від 18.11.2018 року ухвалою слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 21.11.2018 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення огляду місця події - території домоволодіння АДРЕСА_1 та відкритої ділянки місцевості Огульчанської сільської ради поблизу залізничного переїзду в захисній лісосмузі на відстані 3-х м від бетонної опори № 223, а саме: посвідчення на імя ОСОБА_1 НОМЕР_1, видане 10.11.2011 року Міністерством транспорту та зв'язку, частину металевої проволоки темного кольору зі свіжими зломами на кінцях, підлогову доріжку з х/б матеріалу в червоно-буру смужку, металеву тачку з двома литими колесами з гумою з протектором у вигляді ліній паралельних між собою, закріплених між собою на одній осі, з металевою ручкою з привареною на її кінці трубкою із залишками фарби сірого кольору.

За змістом ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, який було накладено з урахуванням можливості використання як доказу у даному кримінальному провадженні, тобто з метою забезпечення в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України збереження речових доказів.

Положенням ст.98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Аналізуючи наведені правові норми, суд вважає необхідним вирішення питання щодо скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 21.11.2018 року, передати органу досудового розслідування, оскільки в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що дані речі містять будь-які відомості, які можуть бути використані в межах висунутого обвинувачення в даному кримінальному провадженні.

Обов'язок по відшкодуванню понесених судових витрат в кримінальному провадженні за проведення судово-товарознавчої експертизи № 27075 від 30.11.2018 року, виходячи з положень ст.124 КПК України, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувався. Враховуючи обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого і його процесуальну поведінку під час розгляду кримінального провадження, суд не вбачає підстав для застосування відносно нього будь-якого запобіжного заходу через відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену між потерпілою ОСОБА_2 і обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст.ст.71,72 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Валківського районного суду Харківської області від 13.03.2018 року та остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць.

Початок строку відбування ОСОБА_1 покарання рахувати з моменту його фактичного затримання.

Речові докази: металеві вироби, що застосовуються для армування залізобетонних конструкцій з метою посилення їхньої міцності (арматура) у кількості 8 штук, які обмотані між собою проволокою зелено-іржавого кольору, довжиною: 3 куски по 1,64 м кожний, 1 - 1,62 м, 4 - по 1,63 м кожний, товщиною близько 2,3 см та металевий виріб у формі кута довжиною 1,34 м аналогічного зелено-іржавого кольору, що передатні на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Валківського ВП ГУНП в Харківській області - повернути потерпілій ОСОБА_2, а при відмові отримання - знищити.

Вирішення питання щодо скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 21.11.2018 року, передати органу досудового розслідування.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 27075 від 30.11.2018 року в розмірі 1430 грн. на рахунок Державного бюджету України (код доходів 24060300, отримувач платежу: УК Слобідсь/м. Хар Слобідськи/24060300 п/рахунок 31419544020005, код отримувача (ЄДРПОУ): 37999680, банк: Казначейство України, МФО 899998).

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя А.П. Токмакова