Ухвала суду № 79417520, 21.01.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18443/18

УХВАЛА

21 січня 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Кучиної Н.Г.

при секретарі судового засідання Ющук О.С.,

з участю скаржника - ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Рівненського районного відділу ДВС - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_4П, в якій просить суд, скасувати неправомірне повідомлення державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24 вересня 2018 року; зобов'язати державного виконавця Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 належним чином та в повному обсязі вчинити виконавчі дії з примусового виконання рішення суду у відповідності до вимог чинного законодавства; зобов"язати державного виконавця Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 звернутись до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника та зобов"язати державного виконавця Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк, з дня одержання про виконання ухвали постановленої за результатими розгляду скарги.

На обґрунтування своєї скарги ОСОБА_3 посилається на те, що 06 вересня 2010 року набрало законної сили рішення апеляційного суду Рівненської області за позовом ФОП (ПП) ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення на його користь з ОСОБА_5 4002 грн., 20 коп. (чотири тисячі дві гривні, 20 копійок), ОСОБА_6 6699 грн., 60 коп. (шість тисяч шістсот дев’яносто дев’ять гривень , 60 копійок), ОСОБА_7 1178 грн., 00 коп. (одна тисяча сто сімдесят вісім гривень, 00 копійок), а також 130 грн., 93 коп. з кожної в рахунок відшкодування судових витрат, які поніс позивач у зв’язку із сплатою судового збору та витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 368-369 (діючих на час спірних відносин) ЦПК України Рівненським міським судом видані виконавчі листи.

Проте, державним виконавцем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» 24 вересня 2018 року винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в зв'язку з пред'явленням виконавчого документу не за місцем виконання.

Категорично не погоджується з подібною протиправною бездіяльністю державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_4 (винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання).

Просить суд скаргу задоволити.

Представник заінтересованої особи Рівненського районного управління юстиції просить в задоволенні скарги відмовити, посилаючись на те, що 24 вересня 2018 року до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області надійшла заява про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист Рівненського міського суду Рівненської області від 11.11.2011 року по справі № 2-2045/10.

У вищезазначеному виконавчому документі зазначено, що адреса боржника - 33028, м. Рівне, вул. Орлова, 36/23. Однак, у заяві стягувач зазначив, що боржник проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскільки у виконавчому документі зазначена адреса: 33028, м. Рівне, вул. Орлова, 36/23, то, згідно з положеннями пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» такий виконавчий документ не може бути прийнятий до виконання Рівненським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, так як виконавчі дії слід вчиняти у м. Рівне, а тому підвідомчі Рівненському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

У поданій до відділу заяві стягувач зазначив місце проживання боржника, а саме - Рівненська область, Рівненський район, смт Квасилів.

Зазначив, що на території Квасилівської селищної знаходиться 18 багатоповерхових будинків, де розміщено 1778 квартир загальною площею 94,4 тисяч м2. Всього проживає 8,2 т громадян (інформація взята з офіційного веб-сайту Квасилівської сели ради та з порталу місце самоврядування).

Відсутність в заяві про відкриття виконавчого провадження точної адреси боржника унеможливлює виконання державним виконавцем вимог статті Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, 24.09.2018 року державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, керуючись пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши наявні в матеріалах даної справи докази, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 06 вересня 2010 року набрало законної сили рішення апеляційного суду Рівненської області за позовом ФОП (ПП) ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення на його користь з ОСОБА_5 4002 грн., 20 коп. (чотири тисячі дві гривні, 20 копійок), ОСОБА_6 6699 грн., 60 коп. (шість тисяч шістсот дев’яносто дев’ять гривень , 60 копійок), ОСОБА_7 1178 грн., 00 коп. (одна тисяча сто сімдесят вісім гривень, 00 копійок), а також 130 грн., 93 коп. з кожної в рахунок відшкодування судових витрат, які поніс позивач у зв’язку із сплатою судового збору та витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.

Рівненським міським судом видані виконавчі листи п справі №2-2045/10.

24 вересня 2018 року ФОП ОСОБА_1 вкотре до Рівненського районного відділу ДВС Головного теріторіального управління юстиції у Рівненській області була надана заява на відкриття виконавчого провадження (примусове виконання судового рішення).

З оглянутого в судовому засіданні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24.09.2018 року вбачається, що орган виконавчої служби повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, з підстав передбачених ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

В судовому засіданні встановлено, що боржник ОСОБА_6 знаходиться у місті Квасилів Рівненського району Рівненської області, тобто місто Квасилів є місцем її перебування, де вона працює (місто роботи боржника стягувачу невідоме), а тому у відповідності до вимог ч.1 ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” стягувач звернувся до виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції за підвідомчістю з передбаченим законом правом вибору місця відкриття виконавчого провадження.

Положенням ч.1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Частиною 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно ч.5 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов»язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти

Тобто, державний виконавець з метою захисту прав стягувача мав можливість самостійно звернутися до відповідного органу для отримання інформації про місце роботи боржника, а також мав можливість відповідно до статті 16 Закону України „Про захист персональних даних” звернутися в орган реєстрації Квасилівської селищної ради про встановлення відомостей про реєстрацію місця проживання (перебування) та інші персональні дані, що містяться в картотеці відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання (перебування) відносно боржника – ОСОБА_6.

Судом не встановлено та в судовому засіданні не здобуто доказів того, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_4 було вчинено будь-які дії по встановленню місця проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

У своїй правовій позиції Верховний Суд зазначає в Постанові ВС КЦС від 22.08.2018 у справі 471/283/17-ц, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційного номера облікової картки платника податків та його паспортних даних не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання».

Отже, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, державним виконавцем винесено на підставі того, що виконавчий документ пред»явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, тобто оскаржувана дія вчинена державним виконавцем у порушенні закону.

Таким чином, повідомлення старшого державного виконавця Пасюти П.П. від 24 вересня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесене на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», є неправомірним.

На підставі вищевикладеного, суд в частині позовних вимог щодо скасування неправомірного повідомлення державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24 вересня 2018 року та зобов»язання державного виконавця Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 належним чином та в повному обсязі вчинити виконавчі дії з примусового виконання рішення суду у відповідності до вимог чинного законодавства підлягають до задоволення.

Щодо вимоги скарги в частині зобов"язання державного виконавця Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 звернутись до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника, то суд виходив з такого.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.36 ЗУ “Про виконавче провадження” державний виконавець у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, повинен звертатись до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника, а не повертати виконавчий документ стягувачу, зазначаючи, що йому не відомо номер помешкання та вулицю місцеперебування боржника.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, суд розглядає справим відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, та практику Європейского суду з прав людини як джерело права.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов»язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов»язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невідємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Відповідно до статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов»язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок. На виконавчі процедури може впливати складність виконавчих процедур, поведінка особи-стягувача, поведінка компетентних державних органів та обсяг призначеної до стягнення суми (майна).

Євросуд зазначив, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також зазначив, що обов»язком держави є нагляд за виконанням рішень проти державних органів (таким виконанням, якого потребує Конвенція без необґрунтованих затримок).Держава не має посилатись на відсутність коштів, коли йде мова про виконання рішення проти державного органу.

Оскільки, повідомлення державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24 вересня 2018 року підлягає скасуванню, що є підставою вжиття усіх заходів, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» щодо виконання рішення суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що слід зобов’язати державного виконавця Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 звернутись до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.

Тобто, дії державного виконавця були вчинені не у відповідності до Закону та призвели до порушення прав та засад виконавчого провадження, закріплені у статті 2 Закону №1404-VIII, відповідно до якої виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад справедливості, неупередженості та об»єктивності, а також співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення скарги .

Щодо вимоги скарги в частині зобов’язання державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня отримання про виконання ухвали постановленої за результатами розгляду скарги, суд приходить до висновку, що дані вимоги не ґрунтуються на законі та не передбачені чинним Цивільно-процесуальним кодексом України.

Відтак, в цій частині вимог скарга не підлягає задоволенню, оскільки ця вимога скарги є безпідставною з огляду на те, що оскаржувані дії виразились саме у винесенні процесуального рішенні оскаржуваного повідомлення, такий спосіб захисту буде достатнім і обґрунтованим, тому скаргу слід задовольнити в частині доведених вимог.

Керуючись ст.ст.450 - 453 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_4 - задоволити частково.

Скасувати неправомірне повідомлення державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24 вересня 2018 року.

Зобов'язати державного виконавця Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 належним чином та в повному обсязі вчинити виконавчі дії з примусового виконання рішення суду у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зобов"язати державного виконавця Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 звернутись до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.

В задоволенні вимог скарги про зобов"язання державного виконавця Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк, з дня одержання про виконання ухвали постановленої за результатими розгляду скарги - відмовити

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 24 січня 2019 року

Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина