Рішення № 79417513, 16.01.2019, Краснопільський районний суд Сумської області

Рішення

Іменем України

16 січня 2019 року

смт Краснопілля

справа № 578/791/18

провадження № 2/578/26/19

Краснопільський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Косар А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 /далі також-позивач 1/, ОСОБА_2 /далі також - позивач 2/

до Російської Федерації /далі також-відповідач/

про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, -

учасники судового процесу:

позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3

секретар судового засідання - Авраменко О.Є.

Історія справи

(I.) Короткий зміст позовних вимог

1. 23.08.2018 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а саме загибеллю сина позивачів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язку військової служби та перебування в полоні у контрольованих Російською Федерацією іррегулярних збройних формувань поблизу с. Тарани Шахтарського району Донецької області.

2. Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.

3. Син позивачів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову службу в Збройних силах України з 01.08.1996 по жовтень 2014 року, був кадровим військовим та мав військове звання підполковника. Його остання займана посада - старший помічник начальника штабу бригадної артилерійської групи механізованої бригади оперативного командування «Північ».

4. В період з 01.05.2014 по 29.06.2014 та з 06.07.2014 по 26.07.2014 ОСОБА_4 безпосередньо брав участь в боях за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в районі проведення бойових дій на території Донецької області, що, зокрема, підтверджується довідкою від 17.12.2015 №672 .

5. В ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язку військової служби ОСОБА_4 загинув на окупованій території Донецької області України поблизу с. Тарани Шахтарського району внаслідок перебування в полоні у контрольованих Російською Федерацією іррегулярних збройних формувань.

6. Позивачі вказують, що ці та інші обставини не підлягають доказуванню згідно положень частини третьої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України /далі також -ЦПК/, оскільки встановлені рішенням суду. Зокрема, рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 01.11.2017 у цивільній справі №578/733/17, яке не оскаржувалось з боку Російської Федерації у встановленому порядку та набрало законної сили, встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язку військової служби та перебування в полоні у контрольованих Російською Федерацією іррегулярних збройних формувань поблизу с. Тарани Шахтарського району Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

7. Позивачі зазначають, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації проти України на території с. Тарани Шахтарського району Донецької області було порушено невід'ємне право на життя їх сина ОСОБА_4, передбачене статтею 27 Конституції України, статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

8. Позивачі вказують, що загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 р. розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України, а тому ці обставини не підлягають доказуванню згідно з приписами частини четвертої статті 82 ЦПК.

Це також констатується різними законодавчими актами та офіційними документами, такими, як Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закон України «Про санкції», постанова Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015, «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015, «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015, постанова від 27.01.2015, якою затверджено звернення до ООН, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, про визнання Російської Федерації державою-агресором, схвалені резолюції членами Парламентської Асамблеї ОБСЄ від 08.07.2015 та інші.

9. Позивачі зазначають, що 01.01.2016 Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) оприлюднив "Правила суду - компенсація шкоди", які використовуються ЄСПЛ при розгляді справ із компенсації шкоди (http://www.echr.coe.int/Documents/PD satisfaction claims ENG.pdf).

Підпунктом 15 пункту 3 вказаних вище Правил встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який вважає себе жертвою більш ніж одного порушення Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР (далі - Європейська Конвенція), може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською Конвенцією порушення.

10. Позивачі вказують, що порушивши основоположні права і свободи людини, а саме, позбавивши життя їх сина - ОСОБА_4, Російська Федерація завдала позивачам тяжких моральних страждань, грубо порушила їх право на повагу до сімейного життя.

11. Посилаючись на частину другу статті 1168 Цивільного кодексу України /далі також - ЦК/, позивачі вказують, що внаслідок втрати сина - ОСОБА_4, який загинув у результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, позивачі відчувають безперервні, невгамовні душевні біль та страждання, вони втратили душевний спокій, постійно відчувають незахищеність та розчарування. Через смерть сина вони втратили сенс життя та віру в майбутнє, постійно відчувають страждання від втрати рідної людини, що не дає можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний спосіб соціального життя, оскільки вони постійно знаходяться у стресовому стані, що супроводжується періодичними депресіями.

12. Позивачі вказують, що безпосереднім суб'єктом, внаслідок дій якого їй завдана моральна шкода, є Російська Федерація, її Збройні Сили, а також створені нею військові формування, які підтримуються, спонсоруються та фактично керуються Російською Федерацією та мають на озброєнні засоби, використання яких становлять підвищену небезпеку для оточуючих.

13. Частиною шостою статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 р. №1207-VI1 передбачено, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

14. Відповідальність Російської Федерації, відповідно до принципів і норм міжнародного права, за матеріальну чи нематеріальну шкоду завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації також встановлена частиною четвертою статті 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18.01.2018 р. №2268-VII (надалі - ЗУ "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях").

15. За змістом частини третьої статті 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української PCP № 2148- VIII (2148-08) від 19.10.1973) кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується: а) забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні; в) забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовою, адміністративною чи законодавчою владою або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту; с) забезпечити застосування компетентними властями засобів правового захисту, коли вони надаються.

16. Окрім цього, як вбачається зі змісту статей 4, 5, 6 ЗУ "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" ціллю державної політики - є захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, шляхом вжиття заходів органами державної влади та їх посадовими особами, що діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України; основним напрямком захисту прав і свобод цивільного населення є - захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини.

17. Згідно з частиною другою статті 2 ЦК учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Тому позивачі вважають, що наявні усі правові підстави для стягнення з Російської Федерації, як з повноправного учасника цивільних відносин, на користь позивачів грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди.

(II.) Стислий виклад позицій позивача та відповідача

18. Позивач ОСОБА_1; процесуальна позиція - позов підтримує.

19. Позивач ОСОБА_2; процесуальна позиція - позов підтримує.

20. Представник позивачів ОСОБА_3; процесуальна позиція - позов підтримує, з посиланням на існуючу практику міжнародних судових установ, згідно з якою імунітет держав у аналогічних випадках заподіяння шкоди внаслідок збройної агресії відсутній. Наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

21. Відповідач повторно не з'явився в судове засідання, повідомлений належним чином в порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 ЦПК, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, заяв про розгляд справи за його відсутності та клопотань про відкладення розгляду справи не надійшло.

(ІІІ.) Заяви, клопотання позивача, відповідача:

22. 15.09.2018 позивачі подали Заяву про забезпечення позову.

/ас 76-139/

23. 26.09.2018 позивачі подали клопотання про посвідчення довіреності фізичної особи у даній справі на ім'я ОСОБА_7

/ас 151-152/

(ІV.) Процесуальні дії у справі

24. 30.08.2018 постановлено ухвалу про відкриття провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 08.20 год 26.09.2018 та звільнено позивача від сплати судового збору при подачі позову до суду.

/ас 74/

25. 13.09.2018 постановлено ухвалу про задоволення заяви позивачів про забезпечення позову, накладено арешт на права вимоги в межах державного зовнішнього запозичення за трастовим договором, укладеним 24 грудня 2013 року між Україною, від імені якої діяв Міністр фінансів України у відповідності до Інструкції Кабінету Міністрів України, та компанією «The Law Debenture Trust Corporation PLC» у розмірі 3 813 509 (три мільйони вісімсот тринадцять тисяч п'ятсот дев'ять) гривень 16 коп., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання заяви про забезпечення позову складає 120000 (сто двадцять тисяч) Євро 00 євроцентів, та заборонити будь-яким суб'єктам права вчиняти будь-які дії, що спрямовані на будь-яку передачу повністю або частково цих прав вимоги будь-яким суб'єктам права (зокрема, але не виключно, державам та іншим суб'єктам публічного права, фізичним особам, юридичними особам); зупинено здійснення платежів в межах державного зовнішнього запозичення за трастовим договором, укладеним 24 грудня 2013 року між Україною, від імені якої діяв Міністр фінансів України у відповідності до Інструкції Кабінету Міністрів України, та компанією «The Law Debenture Trust Corporation PLC» у розмірі 3 813 509 (три мільйони вісімсот тринадцять тисяч п'ятсот дев'ять) гривень 16 коп., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання заяви про забезпечення позову складає 120000 (сто двадцять тисяч) Євро 00 євроцентів; заборонено Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України, Національному банку України, Державному казначейству України, іншим органам державної влади, їх посадовим та/або службовим особам здійснювати будь-які дії, пов'язані із здійсненням платежів в межах державного зовнішнього запозичення за трастовим договором, укладеним 24 грудня 2013 року між Україною, від імені якої діяв Міністр фінансів України у відповідності до Інструкції Кабінету Міністрів України, та компанією «The Law Debenture Trust Corporation PLC» у розмірі 3 813 509 (три мільйони вісімсот тринадцять тисяч п'ятсот дев'ять) гривень 16 коп., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання заяви про забезпечення позову складає 120000 (сто двадцять тисяч) Євро 00 євроцентів.

/ас 142-143/

26. 17.12.2018 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.40 год. 16 січня 2019 року.

/ас 171/

(IV.) Фактичні обставини, встановлені судом

27. По справі встановлено таке:

28. Судом встановлено, що син позивачів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову службу в Збройних силах України з 01.08.1996 по жовтень 2014 року, був кадровим військовим та мав військове звання підполковника. Його остання займана посада - старший помічник начальника штабу бригадної артилерійської групи механізованої бригади оперативного командування «Північ».

/ас 20/

29. В період з 01.05.2014 по 29.06.2014 та з 06.07.2014 по 26.07.2014 ОСОБА_4 безпосередньо брав участь в боях за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в районі проведення бойових дій на території Донецької області, що, зокрема, підтверджується довідкою від 17.12.2015 №672 .

/ас 21/

30. В ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язку військової служби ОСОБА_4 загинув на окупованій території Донецької області України поблизу с. Тарани Шахтарського району внаслідок перебування в полоні у контрольованих Російською Федерацією іррегулярних збройних формувань.

/ас 23-31/

31. Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 01.11.2017 у цивільній справі №578/733/17, яке не оскаржувалось з боку Російської Федерації у встановленому порядку та набрало законної сили, встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язку військової служби та перебування в полоні у контрольованих Російською Федерацією іррегулярних збройних формувань поблизу с. Тарани Шахтарського району Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

/ас 35-41/

(VІ.) Висновки суду

32. За правилами частини четвертої статті 82 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

33. Так, судом було встановлено, що Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.

34. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15 вересня 2015 року №685-VІІІ Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.

35. Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).

Згідно з постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", від 21.04.2015 №337-VIII зазначені події на сході України відбувалися за певним сценарієм.

36. Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.

37. 23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

38. Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

39. В абзаці 2 постанови Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.

40. Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, було затверджено 15 січня 2015 року Європейським парламентом резолюцію щодо України, 25 червня 2015 року Резолюцію Парламентської Асамблеї Ради Європи.

41. Аналізуючи наведені обставини та докази у справі №578/791/18, суд прийшов до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (що є і загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню також і за нормами частини третьої статті 82 ЦПК України), стала окупація частини території України, а саме в т.ч. частини Донецької області, де загинув син позивачів.

42. Так, 26 липня 2014 року син позивачів ОСОБА_4 у складі військової частини - польова пошта В0849 потрапив у засідку проросійських бойовиків в районі села Тарани Шахтарського району Донецької області, внаслідок чого був захоплений у полон. За даними статті «ОСОБА_4», яка міститься на веб-сайті «Небесна Гвардія», підполковник ОСОБА_4, старший помічник начальника штабу бригадної артилерійської групи 72-ї окремої механізованої бригади з 01 травня 2014 року виконував завдання в зоні проведення бойових дій на сході України. 26 липня 2014 року під час виконання бойового завдання дістав важких поранень та опіків, був захоплений у полон поблизу села Тарани та доставлений до міста Сніжне Донецької області. Спершу проросійські бойовики вимагали викуп у сім'ї офіцера, потім припинили виходити на зв'язок. 05 серпня 2014 року ОСОБА_4 перевели з лікарні в комендатуру, а 06 серпня 2014 року відвезли до церкви на сповідь, після чого розстріляли. Його тіло було поховане на цвинтарі міста Сніжне, звідки згодом його вивезли волонтери пошукової місії «Чорний тюльпан».

43. Вказані обставини підтверджуються Витягом із Наказу командира військової частини - польова пошта В0849 від 08.09.2015 про призначення службового розслідування по факту перебування в полоні підполковника ОСОБА_4, Актом розслідування по факту перебування в полоні підполковника ОСОБА_4, Лікарським свідоцтвом про смерть №792/л від 07.09.2015, довідкою про причину смерті від 07.12.2015, довідкою, виданою Дніпровським обласним бюро судово-медичної експертизи від 07.12.2015 за №65, Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №310 від 28.01.2016

/ас 23-31/

44. Згідно з частиною другою статті 2 ЦК учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

45. За вимогами частини шостої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

46. З матеріалів справи вбачається, також і встановлено судом, що внаслідок збройної (військової) агресії Російської Федерації частини Донецької області, загинув син позивачів, що завдало їм значної моральної шкоди, що виражається у втраті в їх житті сина, при цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають необхідний та достатній обсяг цивільної правоздатності для звернення до суду з такими вимогами, як батьки загиблого.

47. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

48. Згідно статті 22 ЦК особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

49. Згідно статті 23 ЦК моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із душевними стражданнями, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

50. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

51. Як слідує зі статей 1167, 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.

52. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

53. Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ІУ Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділу ІІ Конституції України.

54. Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1, 2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01.08.1975, договори, укладені між Україною та Росією, в т.ч. про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому є, на переконання суду, державою-агресором, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у неї судового імунітету.

55. При вирішенні вимог позивача, суд також застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998), згідно якого вирішено зобов'язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.

56. Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду в сумі 60000 Євро, позивачі довели в судовому засіданні, що через власний душевний невгамовний біль, безперервні їх страждання через втрату сина, які вони відчувають роками, наявні підстави для задоволення її вимог в повному обсязі, у зв'язку з встановленим в судовому порядку фактом порушення відповідачем основоположних прав людини в Україні, що є справедливою компенсацією з агресора - Російської Федерації, на користь батьків загиблого військовослужбовця.

(VІІІ) Розподіл судових витрат між сторонами

57. Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами, судом встановлено наступне.

58. Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку передбаченому статтею 141 ЦПК відповідно до Закону України «Про судовий збір». При цьому, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

59. Ці витрати пов'язані з розглядом справи, є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.

60. Рішення ухвалено на користь позивача, тому суд стягує з відповідача 768,40 грн в дохід Державного бюджету України

61. Керуючись стст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Ухвалив:

1. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, задовольнити.

2. Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1906754,58 грн (один мільйон дев'ятсот шість тисяч сімсот п'ятдесят чотири гривні 58 копійок), що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день звернення з позовом складає 60000, 00 (шістдесят тисяч) євро.

3. Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1906754,58 грн (один мільйон дев'ятсот шість тисяч сімсот п'ятдесят чотири гривні 58 копійок), що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день звернення з позовом складає 60000, 00 (шістдесят тисяч) євро.

4. Стягнути з Російської Федерації19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) гривень судових витрат, які зараховуються до Державного бюджету України ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код одержувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок одержувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), у графі «призначення платежу» вказати «*;101; 3481410410; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2,Краснопільський районний суд Сумської області».

5. Заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Сумського апеляційного суду.

9. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини суадового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. Позивач: ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

11. Позивач: ОСОБА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

12. Представник позивача ОСОБА_1: ОСОБА_3, здійснює адвокатську діяльність за адресою: АДРЕСА_2

13. Відповідач: Російська Федерація, адреса листування: Посольство Російської Федерації в Україні, 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27.

Повний текст рішення виготовлено 25.01.2019.

Суддя А.І. Косар