Рішення № 79416720, 22.01.2019, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 591/6444/18

Номер провадження 2/573/76/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

22 січня 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом військової частини А1476 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2995 грн. 56 коп.

УХВАЛИВ:

Позовну заяву військової частини А1476 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2995 грн. 56 коп. задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь військової частини А1476 (вул. Герасима Кондратьєва, 165, м. Суми, код ЄДРПОУ 24983349) 2995 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 56 копійок матеріальної шкоди та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судових витрат.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя

Справа № 591/6444/18

Номер провадження 2/573/76/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

22 січня 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом військової частини А1476 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2995 грн. 56 коп.

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2018 року до Білопільського районного суду Сумської області із Зарічного районного суду м. Суми за підсудністю надійшла справа за позовом військової частини А1476 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, яка мотивована тим, що на підставі наказу командира військової частини – польова пошта В1060 від 15 липня 2015 року №107 останній був зарахований до списків особового складу і призначений на посаду водія відділення зберігання та транспортування взводу та транспортування роти матеріального забезпечення. На період проходження військової служби ОСОБА_1 був забезпечений всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном. Внаслідок систематичного вживання алкогольних напоїв він втратив речове військове майно, видане йому у користування. Відповідно до наказу командира вказаної вище військової частини від 07 листопада 2015 року №237 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас через службову невідповідність у зв’язку з невиконанням службових обов’язків, а також виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення. На момент виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення за ОСОБА_1 рахувалось інвентарне речове майно, термін носіння якого не закінчився, на загальну суму 1601 грн., а також не здано інвентарне речове майно на загальну суму 301 грн., вартість якого із врахуванням кратності становить 1505 грн. ОСОБА_1 добровільно відшкодував 110 грн. за речове майно, термін носіння якого не закінчився. Посилаючись на викладенні вище обставини, позивач просить стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини А1476 майнову шкоду у сумі 2995 грн. 56 коп.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив стягнути з відповідача 2995 грн. 56 коп.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав повністю, зазначив, що костюм водозахісний не повернув при звільненні, бо він був пошкоджений саме під час несення військової служби, всі інші речі він здав відповідальній особі при звільненні.

Заслухавши сторони, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини – польова пошта В1060 від 15 липня 2015 року №107 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини з усіма видами забезпечення, а з сніданку 17 липня 2015 року - на котлове забезпечення і призначений на посаду водія відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування роти матеріального забезпечення, ВОС- 837037А, шпк «солдат» (а. с. 8).

Наказом командира військової частини – польова пошта В1060 від 21 жовтня 2015 року №948 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за систематичне перебування на військовій службі у стані алкогольного сп’яніння ОСОБА_1 звільнено з військової служби за службову невідповідність (а. с. 13).

У зв’язку з проходженням військової служби ОСОБА_1 був забезпечений всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі інвентарним речовим майном, що підтверджується карткою обліку матеріальних цінностей №1212 на ОСОБА_1, атестатом військовослужбовця №68, накладною №2649 (а.с. 9-12). Також даний факт в судовому засіданні підтвердив і відповідач.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ТВО командира військової частини – польова пошта В1060 від 07 листопада 2015 року №237 ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення, а з котлового - з 10 листопада 2015 року та направлено на облік до Білопільського РВК Сумської області (а. с. 15).

Згідно з відомостю №49 від 06 листопада 2015 року сума коштів, яка підлягає утриманню з військовослужбовця ОСОБА_1 при звільненні за речоме майно, термін носіння якого не закінчився, становить 1601 грн. (а. с. 14).

Як вбачається з відомості №50 від 06 листопада 2015 року, сума коштів з урахуванням кратності, яка підлягає утриманню з військовослужбовця ОСОБА_1 при звільненні за втрату інвентарного речового майна, становить 1505 грн. (а. с. 16).

Відповідно до рапорту ОСОБА_1 від 07 листопада 2015 року, поданого командиру вказаної вище військової частини, за ним рахується заборгованість за речове майно в розмірі 3106 грн., яку він зобов’язався сплатити до 30 листопада 2015 року через касу військової частини (а.с.17).

Згідно з витягом з книги обліку грошових стягнень і нарахувань військової частини А1476 з ОСОБА_1 стягнено 110 грн. 44 коп. за майно, термін носіння якого не закінчився, тому загальна заборгованість останнього становить 2995,56 грн. (а. с. 18).

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (далі Положення), затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах: фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Відповідно до п. 14 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, шгурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна несуть матеріальну відповідальність у 2 - 10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 16 Положення розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку, виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.

Пунктом 31 Положення передбачено, що у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, однак при цьому, в силу вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог.

Відповідач ОСОБА_1 суду зазначив, що всі речі, вказані у відомості №49, він повернув військовій частині при звільненні.

Але, по-перше, даний факт належними чи допустими доказами не підтверджується, а, по друге, вказаними речами військовослужбовці забезпечуються на відповідний період і у випадку звільнення з військової частини дані речі, строк носіння яких не закінчився, військовослужбовцем не повертаються, він повинен сплатити за них кошти з урахуванням часу використання, а речі залишаються йому.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги військової частини А1476 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню і з нього необхідно стягнути 2995 грн. 56 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути по 1762 грн. понесених та документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву військової частини А1476 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2995 грн. 56 коп. задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь військової частини А1476 (вул. Герасима Кондратьєва, 165, м. Суми, код ЄДРПОУ 24983349) 2995 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 56 копійок матеріальної шкоди та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судових витрат.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя