Ухвала суду № 79416074, 24.01.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 24.01.2019 Справа № 554/10678/18

Провадження № 1кс/554/1440/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави Савченко Л.І., при секретарі - Гаврись В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві Реви В.С., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Ковіним Д.О. про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 62018170000000017 від 27.12.2018 за ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2019 року до Октябрського районного суду м. Полтави надійшло клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, Реви В.С., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Ковіним Д.О. про арешт майна, а саме на 4/5 квартири, загальною площею 44,14 м. кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 31620290, яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 з забороною відчуження та розпоряджання вказаним майном.

Клопотання обґрунтоване тим, 27.12.2018 у період часу з 01.00 до 03.00 години, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 спільно з іншою невстановленою особою, проходив повз перехрестя вулиць Першотравневої та Небесної Сотні в м. Кременчук Полтавської області. В цей час, між ним та поліцейським 2-го взводу тактико-оперативного реагування БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Національної поліції України ОСОБА_5, а також поліцейським 2-го взводу тактико-оперативного реагування БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Національної поліції України ОСОБА_6, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, виник конфлікт. Під час вказаного конфлікту в працівників поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Реалізуючи зазначений злочинний умисел, співробітники поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спільно наносили ОСОБА_4 удари руками та ногами в область голови та тулуба.

В подальшому, 27.12.2018 у період часу з 01.00 до 03.00 години, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, до місця, в якому перебували ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на службовому транспортному засобі «Toyota Prius», д.н.з НОМЕР_1, борт. № НОМЕР_2, прибули інспектор роти № 3 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Національної поліції України ОСОБА_7, а також інспектор роти № 3 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Національної поліції України ОСОБА_3, які є колегами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по службі. При цьому, побачивши протиправні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у відношенні ОСОБА_4, працівники поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_3 жодних заходів щодо їх припинення не вчинили. При цьому, у вказаний проміжок часу в ОСОБА_7 та ОСОБА_3 також виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 Реалізуючи вказаний умисел, співробітники поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_3, діючи спільно з іншими співробітниками поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_5, також почали заподіювати ОСОБА_4 удари руками та ногами в область голови та тулуба.

27.12.2018 у період часу з 01.00 до 03.00 години, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, із застосуванням фізичної сили, посадили ОСОБА_4 до службового транспортного засобу «Toyota Prius», д.н.з НОМЕР_1, борт.№ НОМЕР_2. При цьому, ОСОБА_6, до транспортного засобу не сідав. Після цього, ОСОБА_4 повезли за межі м. Кременчук, в напрямку с. Чечелево Кременчуцького району Полтавської області. При цьому, ОСОБА_5, знаходячись на задньому пасажирському сидінні, продовжував заподіювати руками тілесні ушкодження ОСОБА_4 в область голови та тулуба. При цьому, у вказаний період часу, у ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований за заволодіння майном ОСОБА_4 Реалізуючи спільний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_4, співробітник поліції ОСОБА_7, який перебував на передньому пасажирському сидінні вказаного транспортного засобу, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_4, заволодів належним останньому майном, а саме: наручним годинником, металевим браслетом із зображенням кувалди, мобільним телефоном марки Huawei P-8, а також гаманцем, в якому знаходилися грошові кошти 1000 Євро, а також 800 гривень.

Далі, 27.12.2018 у період часу з 01.00 до 03.00 години, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3, який перебував за кермом, зупинив службовий транспортний засіб «Toyota Prius», д.н.з НОМЕР_1, борт.№ НОМЕР_2, на виїзді з м. Кременчук, у напрямку с. Чечелево Кременчуцького району, після чого співробітники поліції ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 звільнили ОСОБА_4 та прослідували далі, розподіливши майно ОСОБА_4 порівну між собою та розпорядившись ним на власний розсуд.

29.12.2018 в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України затримані співробітники поліції ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та того ж дня їм повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 та ч. 2 ст. 187 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 має у власності 4/5 квартири, загальною площею 44,14 м. кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 31620290.

Враховуючи те, що санкція ч. 2 ст. 187 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_3, передбачає конфіскацію майна, існує необхідність накладення арешту на майно належне ОСОБА_3, з метою забезпечення конфіскації майна у подальшому, як виду покарання, слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням.

У судове засідання слідчий Рева В.С. не з'явився, надіслав заяву про розгляд клопотання без його участі, у якому прохав задовольнити клопотання. Власник майна ОСОБА_3 про час та місце розгляду клопотання згідно ч.2 ст. 172 КК України, не повідомлявся. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, що визначено ч.1 ст. 172 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що в провадженні Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтавіперебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62018170000000017 від 27.12.2018 за ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 187 КК України (а.с. 4-5).

З протоколу допиту потерпілого ОСОБА_4 від 27.12.2018 вбачається, що він в ніч з 26.12.2018 на 27.12.2018 у період часу з 01.00 до 03.00 години разом з ОСОБА_8 проходили повз перехрестя вулиць Першотравневої та Небесної Сотні в м. Кременчук Полтавської області. Двоє невідомих їм чоловіків почали кидати в них сміття, коли вони зробили зауваження, то останні підійшли та почали бити ОСОБА_4Через деякий час до місця, де був конфлікт прибув автомобіль патрульної поліції. ОСОБА_4 зазначив, що поліцейські, як йому здалося були знайомі з чоловіками, які його били, бо він чув, як когось називали по імені ОСОБА_9. Потім працівники поліцій запхали його в авто патрульної поліції, а два чоловіки, які його били, сіли по боках із заду та держали його за руки та повезли в невідомому напрямку. Коли вони їхали в автомобілі працівник поліції погрожував ОСОБА_4, що викине його в р. Дніпро. ОСОБА_4 зазначив, що вони заволоділи належним йому майном, а саме: наручним годинником, металевим браслетом із зображенням кувалди, мобільним телефоном марки Huawei P-8, а також гаманцем, в якому знаходилися грошові кошти 1000 Євро, а також 800 гривень. Коли вони доїхали до місця, де розпочались приватні будинки, то висадили ОСОБА_4 та почали бити руками та ногами, останній зазначив, що його били два чоловіки, які сиділи з заді в автомобілі та поліцейський, що сидів попереду, потім ОСОБА_4 втратив свідомість, а коли прийшов в себе уже нікого не було (а.с.11-17) .

29.12.2018 р. ОСОБА_3 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365, ч.2 ст.187 КК України (а.с. 18-23).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності належить 4/5 квартири, загальною площею 44,14 м. кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 31620290 (а.с.24-25).

Як вбачається зі змісту клопотання, метою накладення арешту на майно є забезпечення конфіскації майна у подальшому, як виду покарання, оскільки санкція ч.2 ст.187 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_3, передбачає конфіскацію майна

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно п.п. 1, 3, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною 1 ст. 173 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчим доведено, що майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_3, а саме: 4/5 квартири, загальною площею 44,14 м. кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1,має значення для забезпечення даного кримінального провадження, оскільки ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, яка передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, тому арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання.

Згідно п. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна

Таким чином, клопотання слідчого про накладення арешту підлягає задоволенню, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна.

Слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту вищезазначеного майна шляхом позбавленням права його відчуження - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку

Керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві Реви В.С., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Ковіним Д.О. про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 62018170000000017 від 27.12.2018 за ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 187 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на 4/5 квартири, загальною площею 44,14 м. кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 31620290, яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 з забороною відчуження та розпоряджання вказаним майном- до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Л.І. Савченко