Ухвала суду № 79415104, 16.01.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4455/17

Провадження № 1-кп/496/84/19

У Х В А Л А

16 січня 2019 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Желяпової О.Ф.,

прокурора – Богомолова Г.Ю.,

потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників потерпілих – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників обвинуваченого – ОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинуваченого – ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

08.01.2019 р. через канцелярію суду від захисника ОСОБА_7 надійшла заява про зміну запобіжного заходу ОСОБА_9.

У судовому засіданні 16.01.2019 року захисник ОСОБА_7 відмовився від свого клопотання про заміну запобіжного заходу ОСОБА_9, мотивуючи тим, що клопотання не було розглянуто у 3 денний строк.

16.01.2019 року через канцелярію суду від прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Одеській УВП-21 УДПтС України в Одеській області строком на 60 днів, при цьому прокурор посилалася на обставини викладені у письмовому клопотанні.

Потерпілі та їх представники в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.

Обвинувачений та його захисники у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили прийняти до уваги медичну документацію та те, що ОСОБА_10 потребує постійного лікування та обстеження в спеціалізованих медичних закладах, що йому було встановлено ІІ групу інвалідності. Рекомендовано лікування та дієтичне харчування. Крім того зазначили, що прокурором порушений порядок надання клопотання про продовження строку тримання під вартою, оскільки клопотання прокурор повинен подати за п’ять днів до судового засідання.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що обвинувачений та його захисники відмовилися в черговий раз від отримання клопотання про продовження строку тримання під вартою до початку судового засідання.

Заслухавши думку прокурора, потерпілих, а також їх представників, обвинуваченого та його захисників, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження та надані докази, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

А також суд приймає до уваги прецедентне право Конвенції щодо чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти. Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Так, ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 у разі визнання його винним, з огляду на особу обвинуваченого, визначає вірогідність переховування від органів розслідування та /або суду.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – спливає 27.01.2019 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_9, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також звертає увагу на те, що в силу ст. 89 КК України являється не судимим, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі, а також скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння, що призвело до загибелі чотирьох осіб, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, вину визнав частково, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення.

Щодо посилання захисників та обвинуваченого на порушення норм ст. 199 КПК України, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Також суд в черговий раз роз’яснює обвинуваченому та його захисникам, що жодного порушення в розумінні ст.ст. 184, 199 КПК України, не було, оскільки суд здійснює розгляд клопотань про продовження строку тримання під вартою або про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м’ягкий запобіжний захід згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, відповідно до якої, незалежно від наявності клопотань, суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Тобто, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання щодо доцільності тримання обвинуваченого під вартою.

Суд звертає також увагу на лист начальника філії ДУ «Центр охорони здоров’я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області №209 від 19.12.2018 року про стан здоров’я ОСОБА_9, який наданий на запит захисника ОСОБА_7, де утримується обвинувачений ОСОБА_10, в якому зазначено лише про те, які встановлені діагнози відносно обвинуваченого та не зазначено про неможливість обвинуваченого утримуватись в умовах слідчого ізолятора. Консультації проводяться з залученням фахівців, у зв’язку із чим відсутні достатні підстави для зміни раніше застосованого до нього запобіжного заходу.

Таким чином твердження захисників про не задовільний стан здоров'я ОСОБА_10 та необхідність його лікування тільки в медичних закладах за межами установи Одеського УВП-21 УДПтС України в Одеській області об'єктивно нічим не підтверджується, а надання рекомендованого дієтичного харчування та симптоматичного лікування, можливо в умовах Одеської УВП-21.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Клопотання захисника ОСОБА_7 щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_10 суд не розглядав, оскільки перед початком судового засідання захисник відмовився від його розгляду.

Приймаючи до уваги те, що на теперішній час судовий розгляд даного кримінального провадження триває, ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, не зникли, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому більш м’якого запобіжного заходу, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою. Наявність у обвинуваченого місця постійного проживання жодним чином не свідчить про можливість запобігти заявленим ризикам

На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд враховує підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Іллічівської місцевої прокуратури про продовження строку тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 16.01.2019 р. до 16.03.2019 року включно в Одеському УВП-21 УДПтС України в Одеській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення - начальнику Одеського УВП-21 УДПтС України в Одеській області.

Ухвала оскарженню не підлягає (заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду).

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області ОСОБА_11

Повний текст ухвали виготовлено 18.01.2019 р.