Ухвала суду № 79411735, 25.01.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/8978/15-ц

провадження № 2/361/16/19

25.01.2019

УХВАЛА

25 січня 2019 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретаря ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства “Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування” до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, третя особа: Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно Броварської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсними та скасування наказу і розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

в с т а н о в и в :

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває зазначена вище цивільна справа за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області (далі – Прокурор), який поданий до суду в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства “Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування” (далі – Ритуальна служба).

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 подав до суду клопотання, у якому, враховуючи уточнення і доповнення, просив залишити позовну заяву Прокурора без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, подану до суду в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації і Ритуальної служби, та повернути її Прокурору згідно із п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, посилаючись на те, що Прокурор може представляти інтереси держави лише у виключних випадках, а саме якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження або у разі відсутності такого органу. Ритуальна служба в інтересах одного з яких подано позов Прокурором є комунальним підприємством, заснованим на власності територіальної громади міста Києва, та має статус юридичної особи, тому дане підприємство повинно самостійно здійснювати захист своїх порушених прав. Участь прокурора у цій справі є невиправданою, представництво Прокурора на ведення даної справи в суді належним чином не підтверджено, будь-яке обґрунтування необхідності представництва інтересів Ритуальної служби Прокурором відсутнє. Крім того, Ритуальна служба заснована на власності територіальній громади міста Києва та підпорядковується Головному управлінню ритуальних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тому Прокурором невірно був обраний орган в інтересах якого має бути подано позов, оскільки Ритуальна служба не здійснює владних управлінських функцій у спірних правовідносинах. Також вказував на те, що представництво Прокурором інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації теж жодним чином необґрунтовано, оскільки підставою пред’явлення вказаного позову в інтересах цього органу Прокурором у позовній заяві зазначено захист порушених прав саме Ритуальної служби. Вважає, що ця позовна заява Прокурора з наведених підстав підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє Прокурора права повторно звернутися до суду.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 у судовому засіданні дане клопотання підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному, просив суд його задовольнити та залишити позовну заяву Прокурора без розгляду, з викладених ним у поданому клопотанні та доповненнях підстав.

Прокурор Щербюк В.П. у судовому засіданні проти задоволення даного клопотання заперечував та пояснив, що позов в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до суду поданий у зв’язку з тим, що цей орган держави не вживав та не вживає заходів щодо захисту порушених прав держави, що також підтверджується неодноразовою неявкою представника цього органу в судові засідання.

Що стосується представництва інтересів Ритуальної служби вказував на те, що дане підприємство є комунальним підприємством заснованим на власності територіальної громади міста Києва, яку представляє Київська міська рада, виконавчим органом якої є Київська міська державна адміністрація, якій підпорядковане Головне управління ритуальних послуг до складу якої входить Ритуальна служба, тому Київська міська рада в особі Ритуальної служби є уповноваженим органом щодо розпорядження переданим у його відання комунальним майном, зокрема, спірною земельною ділянкою.

Твердження представника відповідача про необґрунтованість Прокурором причин звернення до суду з даним позовом спростовується наявними у справі доказами та ґрунтується на вимогах закону. Просив суд у задоволенні клопотання відмовити.

Представник Ритуальної служби ОСОБА_5 у суді проти задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви Прокурора без розгляду заперечувала, надала пояснення, аналогічні викладеному у письмових запереченнях. Крім того, додатково зазначила, що дане клопотання відповідно до ст. 257 ЦПК України розгляду судом не підлягає, оскільки цивільний процесуальний закон не передбачає випадків залишення без розгляду позовної заяви після початку розгляду справи судом по суті, вказане клопотання представником відповідача подане до суду з пропущенням встановлених законом строків, тому це клопотання задоволенню не підлягає. Просила суд залишити дане клопотання без задоволення.

Інші учасники справи у судове засідання не з’явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

З’ясувавши думку учасників справи з приводу клопотання, перевіривши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права.

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України закріплено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Верховний Суд у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 304/1196/16-ц та від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17 висловив правову позицію щодо представництва прокурором інтересів держави в суді та зазначив, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно.

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України, із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави”.

Згідно із ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб’єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб’єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України.

Наявність підстав для представництва прокурором може бути оскаржена суб’єктом владних повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з’ясовуючи поняття “інтереси держави”, висловив позицію, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із позовної заяви Броварської місцевої прокуратури Київської області, поданої до суду в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Ритуальної служби, видно, що даний позов поданий до суду як захід прокурорського реагування та направлений, насамперед, на захист інтересів держави, оскільки отримання відповідачем ОСОБА_3 спірної земельної ділянки у власність суперечить вимогам ст. 14 Конституції України та положенням ст. 5 ЗК України, що призводить до порушення інтересів держави.

При цьому, до позовної заяви будь-яких доказів на підтвердження того, що Київська обласна державна адміністрація не здійснювала або неналежним чином здійснювала відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави Прокурором не додано.

В обґрунтування зазначеного Прокурор у судовому засіданні посилався на те, що підтвердженням неналежного здійснення Київською обласною державною адміністрацією своїх повноважень може свідчити неодноразова неявка представника цього органу у судові засідання.

Інших переконливих доказів необхідності представництва Прокурором в суді суб’єкта владних повноважень – Київської обласної державної адміністрації суду не надано.

Обґрунтовуючи необхідність представництва інтересів держави в суді в особі Ритуальної служби, прокурор Щербюк В.П. у судовому засіданні посилався на те, що Ритуальна служба є комунальним підприємством заснованим на власності територіальної громади міста Києва, яку представляє Київська міська рада, тому вона в особі Ритуальної служби є уповноваженим органом щодо розпорядження переданої у його відання спірної земельної ділянки. Разом з тим, позов в інтересах держави в особі Київської міської ради до суду Прокурором не пред’являвся.

Обґрунтування захисту порушених прав держави в особі Ритуальної служби щодо користування спірною земельною ділянкою та необхідності представництва Прокурором у суді даного комунального підприємства позовна заява теж не містить.

Згідно із п. п. 1.3, 4.3 Статуту Ритуальної служби дане підприємство за своєю організаційно-правовою формою є комунальним комерційним унітарним підприємством, заснованим на власності територіальної громади міста Києва, джерелами формування майна підприємства є доходи від господарської діяльності, що свідчить про те, що Ритуальна служба є юридичною особою та отримує прибуток.

Виходячи з наведеного, враховуючи організаційно-правову форму Ритуальної служби, суд вважає, що прокурор не визначив та не обґрунтував у позовній заяві із посиланням на конкретні, відповідні норми чинного законодавства наявність факту порушення інтересів саме держави в особі Ритуальної служби; не зазначив, яким чином передачею спірної земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_3 порушуються інтереси держави в особі Ритуальної служби та не вказав у чому саме полягає не абстрактний, а конкретний матеріальний або нематеріальний інтерес саме держави в особі Ритуальної служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 185 ЦПК України регламентовано дії суду у разі подання до суду позовної заяви без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна заява Броварської місцевої прокуратури Київської області, подана до суду в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Ритуальної служби, вимогам ЦПК України не відповідає.

За змістом ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

У зв’язку з цим, виходячи зі змісту положень п. 1 ч. 1 ст. 1311 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, ч. 4 ст. 56 ЦПК України, Прокурору необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви щодо підстав представництва прокурором у суді інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Ритуальної служби, викласти обставини, якими Прокурор обґрунтовує свої вимоги щодо захисту порушених прав держави у даній справі, із зазначенням доказів, що підтверджують неможливість звернення до суду самостійно для захисту своїх інтересів Київською обласною державною адміністрацією та Ритуальною службою, із посиланням на докази того, що відповідні державні органи належним чином не здійснювали своїх повноважень щодо захисту інтересів держави на момент подачі позову Прокурором. Інакше позовна заява відповідно до вимог ч. 13 ст. 187 ЦПК України буде залишена без розгляду.

З огляду на викладені та встановлені судом обставини, суд вважає, що клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 про залишення позовної заяви Прокурора без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України є передчасним та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 5, 10, 56, 175, 177, 182, 185, 187, 259, 260 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання представника відповідача залишити без задоволення.

Позовну заяву Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства “Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування” до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, третя особа: Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно Броварської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсними та скасування наказу і розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень залишити без руху.

Надати Броварській місцевій прокуратурі Київської області строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дутчак І. М.