Рішення № 79411578, 15.01.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1530/16-ц Провадження № 2/450/68/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кукса Д.А..

при секретарі Оленич О.І.

за участю представників :

позивача та третьої особи ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити справу за позовом Державного підприємства „Славське лісове господарство” до ОСОБА_5 про захист ділової репутації та позовом третьої особа яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про захист гідності, честі та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

29.06.2016 року позивач ОСОБА_7 підприємство „Славське лісове господарство” звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області із цивільним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_8 в якому просить визнати недостовірною інформацію поширену ОСОБА_5 в усній формі: « Ті дороги, що будуються в лісі, це будується за гроші, що заробляє лісгосп, але вони тут же фактично й відмиваються, самі розумієте, схема відмивання коштів на будівництві - це є класика жанру», зобов’язати ОСОБА_5 спростувати вищезазначену недостовірну інформацію шляхом опублікування статті в мережі Інтернет; та поширену Дмитрієм ОСОБА_8 : « Ті дороги, що будуються в лісі, це будується за гроші, що заробляє лісгосп, але вони тут же фактично й відмиваються, самі розумієте, схема відмивання коштів на будівництві - це є класика жанру»; «…це була реальна крадіжка, головний лісничий втік з місця злочину...», «…за вказівками начальника управління ОСОБА_6 і директора ОСОБА_9 вони (лісничі) кинули свої господарства і терміново прибули на ділянку, щоб не пустити комісію...», «Вирубати здоровий ліс під приводом санітарного очищення, видавати якісну деревину за низькосортну, проводити декілька вирубок за одним лісорубним квитком, вивозити з дільниць нечіповану деревину, продавати «лівак» - все це відноситься до категорій незаконних вирубок; їхня ціль отримання непомірних і незаконних прибутків; наслідки - лисі Карпати, екологічні катастрофи; таке господарювання притаманне не лише ДП «Славське лісове господарство», а всім 16 лісовим підприємствам Львівської області», «Не дають красти і по-вандальськи вирубати ліс, саме з цих причин бойові загони ОСОБА_6 і ОСОБА_9 ладні бити і вбивати», «Славський лісгосп з кожного гектару знімає «лівих» 100 кубів (метрів кубічних) ділової деревини, а таких гектарів в рік він рубає 300, тобто його тіньова оборудка складає мінімум 30 мільйонів гривень в рік», зобов’язати ОСОБА_8 спростувати недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення після набрання рішенням суду законної сили в мережі YouTube під рубрикою «Спростування» резолютивної частини рішення; зобов’язати ОСОБА_8 не пізніше наступного дня від набрання рішенням законної сили вилучити (видалити) відеоролик, розміщений на веб-сайті YouTube; судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги мотивує тим, що вищезазначена інформація була поширена ОСОБА_5 у мовленнєвій формі під час зйомки даного відеофайлу журналістом газети «Наша версія» ОСОБА_10. Тобто ОСОБА_5 не поширював інформацію шляхом викладення на веб-сайті YouTube відеоролику, але є поширювачем інформації, що міститься в ньому, а саме: «Ті дороги, що будуються в лісі, це будується за гроші, що заробляє лісгосп, але вони тут же фактично й відмиваються, самі розумієте, схема відмивання коштів на будівництві - це є класика жанру»; «…це була реальна крадіжка, головний лісничий втік з місця злочину...»; «…за вказівками начальника управління ОСОБА_6 і директора ОСОБА_9 вони (лісничі) кинули свої господарства і терміново прибули на ділянку, щоб не пустити комісію...»; «Вирубати здоровий ліс під приводом санітарного очищення, видавати якісну деревину за низькосортну, проводити декілька вирубок за одним лісорубним квитком, вивозити з дільниць нечіповану деревину, продавати «лівак» - все це відноситься до категорій незаконних вирубок; їхня ціль отримання непомірних і незаконних прибутків; наслідки - лисі Карпати, екологічні катастрофи; таке господарювання притаманне не лише ДП «Славське лісове господарство», а всім 16 лісовим підприємствам Львівської області»; « Не дають красти і по-вандальськи вирубати ліс, саме з цих причин бойові загони ОСОБА_6 і ОСОБА_9 ладні бити і вбивати»; «Славський лісгосп з кожного гектару знімає «лівих» 100 кубів (метрів кубічних) ділової деревини, а таких гектарів в рік він рубає 300, тобто його тіньова оборудка складає мінімум 30 мільйонів гривень в рік». Вказана Відповідачами інформація є недостовірною з огляду на наступне: фактично ОСОБА_5 звинувачує Позивача у скоєнні злочину передбаченого у статті 209 Кримінального кодексу України, а саме у легалізації (відмиванні) доходів одержаних злочинним шляхом, а саме під час будівництва доріг у лісі. Однак жодних доказів на підтвердження цього немає, а така інформація про позивача є недостовірною, негативною та такою, що не відповідає дійсності. Аналогічно і щодо решти звинувачень, які містяться у поширеному відеоролику: головного лісничого ДП «Славське лісове господарство» у крадіжці ділової деревини; ДП «Славське лісове господарство у незаконній порубці лісу. Дані звинувачення у формі твердження також не можна вважати достовірними, оскільки вони містять інформацію про скоєння злочинів, яка не стверджена обвинувальним вироком суду, а тому ніхто не може вважатися винним у вчиненні злочину, якщо його вина не буде доведена у встановленому порядку. Також проаналізувавши інформацію наведену у відеоролику, а також характер використаних при її викладенні мовних засобів є зрозумілим те, що вказана інформація подана саме у формі фактичних тверджень (даних) та не може кваліфікуватися як оціночні судження. Поширена інформація є негативного характеру, оскільки така інформація вказує на вчинення ряду злочинів, нецільове використання коштів незаконні вирубки лісу та його розкрадання ДП «Славське лісове господарство», протиправні розпорядження начальника обласного управління ОСОБА_6 та директора ДП «Славське лісове господарство» ОСОБА_9 та наявність у ОСОБА_6 і ОСОБА_9 «бойових загонів, які ладні бити і вбивати». Отже, внаслідок поширення відповідачами недостовірної негативної інформації у формі фактичних тверджень було принижено ділову репутацію ДП «Славське лісове господарство». Також вважають за доцільне зобов’язати ОСОБА_5 спростувати поширену недостовірну інформацію в адекватний спосіб, шляхом опублікування статті в мережі Інтернет. Враховуючи те, що даний відеофайл порушує право ДП «Славське лісове господарство» на недоторканність ділової репутації. Таким чином, інформація, яку поширили Відповідачі, є недостовірною, оскільки вона не підтверджена жодним доказом. При цьому, поширена інформація є доведеною до відома багатьох осіб на момент звернення з позовом. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.01.2017 року провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_8 – закрито.

02.11.2016 року третя особа яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_6 звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з цивільним позовом до ОСОБА_5 в якому просить визнати недостовірною інформацію поширену ОСОБА_5 в усній формі «Начальник управління лісового господарства, ОСОБА_6, минулого року був лише 74 дні в Австрії», «Підставою для люстрації є те, що він 15 років працює начальником обласного управління, при якому почався цей весь «деребан»; для люстрації є те, що він, ну його статки неможливо порахувати» «…тобто ОСОБА_6 віддав своєму родичу ОСОБА_11 «на деребан» ціле лісництво», зобов’язуючи ОСОБА_5 спростувати вищезазначену недостовірну інформацію шляхом опублікування статті в мережа Інтернет; поширену ОСОБА_8 Дмитрієм шляхом розміщення відеоролику під назвою «Українські гниди» в Карпатських лісах» на веб-сайті YouTube : начальник управління лісового господарства, ОСОБА_6, минулого року був лише 74 дні в Австрії», «Підставою для люстрації є те, що він 15 років працює начальником обласного управління, при якому почався цей весь «деребан»; для люстрації є те, що він, ну його статки неможливо порахувати, «…тобто ОСОБА_6 віддав своєму родичу ОСОБА_11 «на деребан» ціле лісництво», «Теж саме і у сім’ї, але на неї пан ОСОБА_6 переписав свої автівки і мотоцикл», «Свою посаду згідно не афішованого номенклатурного пресу ОСОБА_6 придбав за 200 тисяч доларів, так би мовити, заклав статутний внесок члена корупційної системи; тепер за її правилами він мусив годувати можновладців області і столиці, а вони мусили закривати очі на його кримінальні оборудки з продажу лісу чи з оренду мисливських угідь, мусили не помічати незаконних вирубок, екологічну шкоду і лисі «Карпати», «Тесть ОСОБА_6 був митником рангом не високого, але мав доволі «Катлєт» (катлєта 10 тис. доларів), щоб активно сприяти зятю у кар’єрі…незабаром родинний союз зятя і тестя призвів до того, що без їх дозволу жодне державне господарство або хтось інший не могли відправити ліс за кордон, дозвіл коштував «катлєт», «львів’яни вже знали про лісову імперію, що створив ОСОБА_6 в області розставляючи по лісгоспам, лісництвам на посади родичів, друзів та ділових партнерів, дозволяючи їм привласнювати будівлі, контори, садиби у лісництв», «…за вказівками начальника управління ОСОБА_6 і директора ОСОБА_9, вони (лісничі) кинули свої господарства і терміново прибули на ділянку, щоб не пустити комісію….» «Не дають красти і по-вандальські вирубати ліс, саме з цих причин бойові загони ОСОБА_6 у ОСОБА_9 ладні битися і вбивати», «…і лише одне не змінюється у Львівській області, лише одне тримається стабільно - це політика злодійства і її незмінний керманич, депутат обласної ради Сколівського району по Славському округу, доктор економічних наук ОСОБА_6», зобов’язуючи ОСОБА_8 спростувати недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення після набрання рішенням суду законної сили в мережі YouTube : під рубрикою «Спростування» резолютивної частини рішення. Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 95 000, 00 грн. в якості компенсації за завдану моральну шкоду; зобов’язати ОСОБА_8 не пізніше наступного дня від набрання рішенням законної сили, вилучити (видалити) відеоролик, розміщений на веб-сайті YouTube.

Свої вимоги мотивує тим, що 15.04.2016 року Дмитрієм ОСОБА_8 на веб-сайті Ютуб, розміщено відеоролик під назвою «Українські гниди» в Карпатських лісах», що містить недостовірну інформацію негативного змісту, яка порушує права, свободи і законні інтереси позивача, принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Поширення інформації ОСОБА_5 : «Начальник управління лісового господарства, ОСОБА_6, минулого року був лише 74 дні в Австрії», «Підставою для люстрації є те, що він 15 років працює начальником обласного управління, при якому почався цей весь «деребан»; для люстрації є те, що він, ну його статки неможливо порахувати» «…тобто ОСОБА_6 віддав своєму родичу ОСОБА_11 «на деребан» ціле лісництво». Вказана інформація була поширена ОСОБА_5 у мовленнєвій (усній) формі під час зйомки даного відеофайлу журналістом газети «Наша версія». Поширення ОСОБА_8 Дмитрієм шляхом розміщення відеоролику під назвою «Українські гниди» в Карпатських лісах» на веб-сайті YouTube : «Підставою для люстрації є те, що він 15 років працює начальником обласного управління, при якому почався цей весь «деребан»; для люстрації є те, що він, ну його статки неможливо порахувати; «Начальник управління лісового господарства, ОСОБА_6, минулого року був лише 74 дні в Австрії», «…тобто ОСОБА_6 віддав своєму родичу ОСОБА_11 «на деребан» ціле лісництво», «Теж саме і у сім’ї, але на неї пан ОСОБА_6 переписав свої автівки і мотоцикл», «Свою посаду згідно не афішованого номенклатурного пресу ОСОБА_6 придбав за 200 тисяч доларів, так би мовити, заклав статутний внесок члена корупційної системи; тепер за її правилами він мусив годувати можновладців області і столиці, а вони мусили закривати очі на його кримінальні оборудки з продажу лісу чи з оренди мисливських угідь, мусили не помічати незаконних вирубок, екологічну шкоду і лисі «Карпати», «Тесть ОСОБА_6 був митником рангом не високого, але мав доволі «Катлєт» (катлєта 10 тис. доларів), щоб активно сприяти зятю у кар’єрі…незабаром родинний союз зятя і тестя призвів до того, що без їх дозволу жодне державне господарство або хтось інший не могли відправити ліс за кордон, дозвіл коштував «катлєт», «львів’яни вже знали про лісову імперію, що створив ОСОБА_6 в області розставляючи по лісгоспам, лісництвам на посади родичів, друзів та ділових партнерів, дозволяючи їм привласнювати будівлі, контори, садиби у лісництв», «…за вказівками начальника управління ОСОБА_6 і директора ОСОБА_9, вони (лісничі) кинули свої господарства і терміново прибули на ділянку, щоб не пустити комісію….» «Не дають красти і по-вандальські вирубати ліс, саме з цих причин бойові загони ОСОБА_6 у ОСОБА_9 ладні битися і вбивати», «…і лише одне не змінюється у Львівській області, лише одне тримається стабільно - це політика злодійства і її незмінний керманич, депутат обласної ради Сколівського району по Славському округу, доктор економічних наук ОСОБА_6». Вказана відповідача інформація є недостовірною з огляду на наступне : ОСОБА_5 у відеоролику зазначив, що позивач минулого року 74 дні був у Австрії, однак дана інформація є неправдивою і не підтверджується жодним доказом. Також ОСОБА_5 фактично звинуватив ОСОБА_6 у протиправних діях, зазначивши, що при ОСОБА_6 почався «деребан» (тобто розкрадання лісу у Львівській області) та ОСОБА_6 віддав своєму родичу ОСОБА_11 на «деребан» ціле лісництво. Стверджуючи таку інформацію, ОСОБА_5 перевищив межі допустимої критики позивача як публічної особи. Отже, із мовного наповнення вбачається, що при характеристиці позивача автор не використовує гіперболи, алегорії або які зазвичай застосовуються при наданні критичної оцінки діяльності тієї чи іншої особи. Натомість, речення містять стверджувальні, вислови, які вказують на вчинення позивачем тих чи інших протиправних дій та дискредитують його в очах оточуючих, формуючи у них відповідну негативну оцінку його ділових та професійних якостей, і очевидно, що змістовне спрямування зазначених фрагментів статті є негативним та саме у формі фактичних даних. Відеофайлом була поширена відносно позивача інформація, що має негативний характер, оскільки вказує на придбання за гроші ОСОБА_6, своєї посади начальника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, отримання незаконних доходів, потурання незаконним вирубкам лісу, протиправні розпорядження начальника ОСОБА_6 та наявність у ОСОБА_6 «бойових загонів, які ладні бити та вбивати». Вважає, що внаслідок поширення відповідачами недостовірної інформації про нього, він фактично зображується в якості хабарника, правопорушника, особи, яка порушує норми моралі, зловживає свої посадовим становищем, скоює злочин, мало місце порушення його особистих немайнових прав на повагу до гідності і честі, та на недоторканість ділової репутації, оскільки така інформація спотворила та принизила оцінку діяльності ОСОБА_6 Отже вбачається безпосередній причино-наслідковий зв'язок між поширення відповідачами недостовірної інформації та приниженням честі, гідності та ділової репутації позивача. Вважаємо що спростування поширеної інформації у такий же спосіб, у який вона була поширена є неможливим, оскільки не буде досягнуто максимальної ефективності спростування, тобто не охопить максимальну кількість осіб, що сприйняла недостовірну інформацію. Тому вважаємо за доцільне зобов’язати ОСОБА_5 спростувати поширену недостовірну інформацію в адекватний спосіб шляхом опублікування статті в мережі Інтернет. Також просить стягнути моральну шкоду. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.01.2017 року провадження в часині позовних вимог до ОСОБА_8 – закрито.

04.07.2016 року ухвала про залишення позовної заяви без руху; 20.07.2016 року супровідний лист про усунення недоліків; 22.07.2016 року запит, щодо доступу до персональних даних; 10.08.2016 року відповідь на запит; 10.08.2016 року ухвала про відкриття провадження; 02.11.2016 року позовна заяви третьої особи; 02.11.2016 року заперечення на позовну заяву ДП «Славське лісове господарство»; 02.11.2016 року заява представника відповідача; 02.11.2016 року заява представника про виклик в судове засідання свідків; 02.11.2016 року заява представника відповідача про відвід судді; 02.11.2016 року заява представника відповідача про відвід судді; 02.11.2016 року ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області; 02.11.2016 року ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області; 02.11.2016 року протокольною ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_6; 04.11.2016 року клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи; 04.11.2016 року клопотання представника відповідача про видачу копії технічного запису та журналу судового засідання; клопотання представника відповідача; 19.11.2016 року зауваження представника відповідача на журнал судового засідання; 14.11.2016 року ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області; 16.11.2016 року клопотання представника відповідача про видачу копії ухвали; 25.11.2016 року клопотання представника відповідача про виправлення описки в ухвалі; 07.12.2016 року заява представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи; 07.12.2016 року клопотання відповідача про долучення документів; 08.12.2016 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; 08.12.2016 року ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області про виправлення описки; 08.12.2017 року клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи; 19.01.2017 року заява представника відповідача про виклик та допит свідків; 19.01.2017 року заперечення представника відповідача на позовну заяву ДП «Славське ЛГ» та позовну заяву ОСОБА_6; 20.01.2017 року клопотання представника позивача про допит в якості свідка директора ДП «Славське ЛГ» ОСОБА_9; клопотання представника відповідача про витребування доказів; 20.01.2017 року заява представника третьої особи, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 про відмову в позовних вимогах до ОСОБА_8; 20.01.2017 року ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області; 20.01.2017 року заява представника позивача ОСОБА_1 про відмову в позовних вимогах до ОСОБА_8; 20.01.2017 року ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області; 23.02.2017 року клопотання відповідача; 01.03.2017 року клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи заперечення на позовні заяви; 01.03.2017 року додаткові пояснення представника третьої особи, що заявляє самостійні вимоги; 25.04.2017 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; 25.04.2017 року заява представника відповідача про відвід судді; 25.04.2017 року клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи та визнання доказами копії процесуальних документів; 26.04.2017 року клопотання представника позивача про допит свідка; 26.04.2017 року клопотання представника третьої особи, що заявляє самостійні вимоги про допит свідка; 16.06.2017 року заява представника відповідача про відвід судді; 16.06.2017 року заява представника відповідача про відвід судді; 16.06.2017 року ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області; 16.06.2017 року ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області; 30.08.2017 року клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи; 07.09.2017 року клопотання представника відповідача про витребування доказів; 07.09.2017 року заява третьої особи, що заявляє самостійні вимоги про відмову в допиті його в якості свідка; 07.09.2017 року клопотання представника позивача та надання копії технічного запису судових засідань; 07.09.2017 року заява журналіста телеканалу НТА; 07.09.2017 року ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області; заперечення відповідача на позовну заяву ДП «Славське ЛГ» та позовну заяву ОСОБА_6; 08.09.2017 року клопотання відповідача про призначення експертизи; 08.09.2017 року заява відповідача про долучення квитанцій; 11.09.2017 року ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області про витребування доказів; 26.09.2017 року відповідь Державної прикордонної служби України; 26.10.2017 року заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи; 30.10.2017 року клопотання відповідача про відеотрансляцію судових засідань на веб-сайті YouTube; 30.10.2017 року доповнення представника відповідача до клопотання про призначення експертизи; 30.10.2017 року клопотання відповідача про призначення судово-психологічної експертизи; 30.10.2017 року ухвала про призначення судово-психологічної експертизи ; 31.10.2017 року клопотання відповідача про видачу копії ухвали; 08.11.2017 року клопотання представника відповідача; 13.11.2017 року відповідь; 14.11.2017 року клопотання відповідача; 14.11.2017 року відповідь; 01.12.2017 року лист завідуючого відділення судово-психіатричної експертизи КЗ ЛОР «ЛОКПЛ»; 28.12.2017 року лист завідуючого відділення судово-психіатричної експертизи КЗ ЛОР «ЛОКПЛ»; 16.02.2018 року лист завідуючого відділення судово-психіатричної експертизи КЗ ЛОР «ЛОКПЛ»; 16.03.2018 року висновок амбулаторної судово-психологічної експертизи; 12.04.2018 року клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи; 29.05.2018 року клопотання відповідача про проведення підготовчого судового засідання; 30.05.2018 року клопотання представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи; 30.05.2018 року клопотання представника відповідача; 02.07.2018 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 16.07.2018 року клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи; 17.07.2018 року клопотання відповідача; 17.07.2018 року клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи; 17.07.2018 року промова судових дебатів представника позивача; 17.07.2018 року лист; 21.08.2018 року клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи; 10.08.2018 року відповідь на лист зав. відділенням судово-психіатричної експертизи; 23.08.2018 року лист про виклик експертів; 10.09.2018 року клопотання представника відповідача про призначення повторної психологічної, також фоноскопічної експертизи; 10.09.2018 року протокольною ухвалою відмовлено в призначення експертизи; 10.09.2018 року ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області; 10.09.2018 року заява представника відповідача про відвід судді; 11.09.2018 року ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області; 24.09.2018 року клопотання представника відповідача про надання копії журналів судових засідань; 12.10.2018 року заява представника відповідача про відвід судді; 12.10.2018 року ухвала Пустомитівского районного суду Львівської області; 18.10.2018 року ухвала Пустомитівского районного суду Львівської області; 23.11.2018 року клопотання відповідача про стягнення судових витрат; 26.11.2018 року клопотання представника відповідача про доручення процесуальних документів; 13.12.2018 року заява журналіста 24 каналу; 13.12.2018 року письмові судові дебати представника відповідача; 15.01.2019 року заява представника позивач про долучення документів; 15.01.2019 року клопотання відповідача про стягнення судових витрат.

В судовому засіданні представники позивача ДП «Славське лісове господарство» ОСОБА_1, ОСОБА_2 заявлені позовні підтримали, просили такі задоволити з підстав викладених в позовній заяві, та додаткових поясненнях. Також просили стягнути з ОСОБА_5 на користь ДП «Славське лісове господарство» 17 000, грн.. судових витрат понесених позивачем.

В судовому засіданні відповідач та його представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили в задоволенні позовних вимог ДП «Славське лісове господарство» та ОСОБА_6 відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях та доводів викладених представником ОСОБА_3 у судових дебатах. Також просили стягнути з директора ДП «Славське Лісове господарство» - ОСОБА_9 та третьої особи, яка заявила самостійні вимоги ОСОБА_6 судові витрати понесені відповідачем.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, однак з’явилися його представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлені позовні підтримали, просили такі задоволити з підстав викладених в позовній заяві, та додаткових поясненнях.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надав суду покази, що він являється майстром лісу ДП «Догобицького лісове господарство». Пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_11 являться шваґром ОСОБА_6 Вказане йому відомо зі слів ОСОБА_11

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав суду покази, що він являється громадським активістом, та, що на його думку висвітлена інформація у відеоролику ОСОБА_5 є його оціночним судженням, а не твердженням.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 надав суду покази, що він являється громадським діячем, йому відомо зі слів ОСОБА_11, що він являється родичем ОСОБА_6 Також зазначив, що люстрації підлягають всі особи, які керували та керують лісами, в тому числі і пан ОСОБА_6

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав суду покази, що він являється директором ДП «Славське лісове господарство». Про вказаний відеоролик він особисто повідомив пану ОСОБА_6 Вважає, що вказан інформація у ньому є неправдивою та недостовірною.

Експерт ОСОБА_15 в судовому засіданні повністю підтримала наданий нею висновок № 06/К від 16.03.2018 року амбулаторну судово-психологічної експертизи.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, що заявляє самостійні вимоги, відповідача, представників відповідача, покази свідків, роз’яснення експерта, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства „Славське лісове господарство” підлягають до задоволення, а позовні вимоги ОСОБА_6, підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 ст. 16 ЦК України містить перелік можливих способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом ст. 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Стаття 201 ЦК України ділову репутацію визначає як особисте немайнове благо, яке охороняється цивільним законодавством.

На законодавчому рівні закріплена недоторканність ділової репутації юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині.

Статтею 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Це право юридичної особи захищається відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Статтею 277 ЦК України передбачено право фізичної особи на спростування недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 299 ЦК України фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Зі змісту цих правових норм право на спростування недостовірної інформації належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, зокрема як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що завдає шкоди діловій репутації господарюючого суб'єкта.

Судом встановлено, що 15.04.2016 року в мережі Інтернет, а саме на веб-сайті YouTube було опубліковано відеоролик під назвою «Українські гниди в Карпатських лісах».

У відеоролику окрім іншого говориться : «Ті дороги, що будуються в лісі, це будується за гроші, що заробляє лісгосп, але вони тут же фактично й відмиваються, самі розумієте, схема відмивання коштів на будівництві – це є класика жанру».

Вказана інформація поширена в усній формі ОСОБА_5, та доведена невизначеному колу осіб. Вказана інформація стосується Державного підприємства «Славське лісове господарство».

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про

інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК (435-15) не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання,

критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (475/97-ВР).

Проаналізувавши наведену у відеоролику інформацію, суд приходить до висновку, що така інформація подана у формі фактичних тверджень, оскільки речення містить стверджувальні вислови про вчинення позивачем протиправних дій.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Поширена у відеоролику інформація «…ті дороги, що будуються в лісі, це будується за гроші, що заробляє лісгосп, але вони тут же фактично й відмиваються, самі розумієте, схема відмивання коштів на будівництві – це є класика жанру», є фактичним звинувачення позивача у скоєнні злочину, за яке передбачена кримінальна відповідальність, однак жодного належних та допустимих доказів стороною відповідача суду не надано, на підтвердження озвученого ним у відеоролику.

Вищевказана інформація є інформацією негативного характеру, оскільки така інформація підриває довіру громадського та ділових партнерів щодо ведення підприємницької діяльності ДП «Славське лісове господарство».

Відтак, суд вважає доведеним те, що вищевказана інформація є недостовірною та такою, що порушила право позивача на недоторканність ділової репутації, оскільки спотворила інформацію про діяльність позивача, поставила під сумнів, дотримання ДП «Славське лісове господарство», моральних та правових норм, створила враження вчинення ДП «Славське лісове господарство» неправомірних дій. Дана інформація не є оціночними судженнями.

Таким чином, поширену відповідачем ОСОБА_5 інформацію зазначену вище, через мережу Інтернет, а саме на веб-сайті YouTube у відеоролик під назвою «Українські гниди в Карпатських лісах», суд визнає недостовірною, такою, що порушує право позивача на недоторканість ділової репутації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Судом встановлено, що недостовірна інформація поширена ОСОБА_5. Відтак, саме на ОСОБА_5 суд покладає обов'язок спростування недостовірної інформації.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позовні вимоги Державного підприємства „Славське лісове господарство” до ОСОБА_5 підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат пов’язаних з розглядом справи, належать витрати : на професійну допомогу; пов’язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомого за рахунок держави.

Понесені витрати на правничу допомогу стороною позивача підтверджуються матеріалами справи, а саме актом виконаних робіт за Договором про надання правових послуг від 05.08.2016 року, укладеного між ДП «Славське лісове господарство» в особі директора ОСОБА_9 з одного боку та ФОП ОСОБА_2, 09.01.2019 року, платіжним доручення № 25 від 09.01.2019 року на суму 17 000, 00 грн., тому з ОСОБА_5 в користь Державного підприємства «Славське лісове господарство», 17000 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, з відповідачів слід стягнути судовий збір у розмірі 1102, 00 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_6 слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 15.04.2016 року в мережі Інтернет, а саме на веб-сайті YouTube було опубліковано відеоролик під назвою «Українські гниди в Карпатських лісах».

У відеоролику окрім іншого говориться : «Начальник управління лісового господарства, ОСОБА_6, минулого року був лише 74 дні в Австрії», «Підставою для люстрації є те, що він 15 років працює начальником обласного управління, при якому почався цей весь «деребан»; для люстрації є те, що він, ну його статки неможливо порахувати» «…тобто ОСОБА_6 віддав своєму родичу ОСОБА_11 «на деребан» ціле лісництво».

Вказана інформація поширена в усній формі ОСОБА_5, та доведена невизначеному колу осіб. Вказана інформація стосується начальника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_6

Проаналізувавши наведену у відеоролику інформацію, суд приходить до висновку, що інформація про те, що «Начальник управління лісового господарства, ОСОБА_6, минулого року був лише 74 дні в Австрії», подана у формі фактичних тверджень, оскільки речення містить стверджувальні вислови.

Вищевказана інформація є недостовірною інформацією, що стверджується довідкою адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.09.2017 року. Згідно вказаної довідки ОСОБА_6 в 2014 році здійснював виїзд з території України 4 рази, а загалом перебував за межам України 20 днів.

Відтак, суд вважає доведеним те, що вищевказана інформація є недостовірною та такою, що порушила право позивача оскільки спотворила інформацію про його ділову репутацію, поставила під сумнів, його ділові якостей при виконанні ним трудових, службових та громадських обов’язків. Дана інформація не є оціночними судженнями.

Таким чином, поширену відповідачем ОСОБА_5 інформацію «Начальник управління лісового господарства, ОСОБА_6, минулого року був лише 74 дні в Австрії», через мережу Інтернет, а саме на веб-сайті YouTube у відеоролик під назвою «Українські гниди в Карпатських лісах», суд визнає недостовірною, такою, що порушує право позивача на недоторканість ділової репутації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Судом встановлено, що недостовірна інформація поширена ОСОБА_5. Відтак, саме на ОСОБА_5 суд покладає обов'язок спростування недостовірної інформації.

Відповідно до статей 3, 21, 28, 55 Конституції України, статей 270, 275, 299 Цивільного кодексу України, позивач має право на повагу до своєї честі, гідності та ділової репутації, що є недоторканими і для захисту яких має право звернутись із позовом до суду.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно ст. 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Пунктом 15 цієї Постанови роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 зазначеної Постанови встановлено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає,що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь,а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень,надавши їм іншу оцінку.

При цьому, відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_16 Європи. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Також, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людиниі практику суду як джерело права. Так, статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

Враховуючи наведену статтю, Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

Так, у рішенні від 07.02.2012 року ««ОСОБА_4 Шпрінгер АГ проти Німеччини» Європейський суд з прав людини вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.

Разом з цим, в таких справах як «Лінгенс проти Австрії» (1986р.); «Обершлік проти Австрії» (1991), у яких йшлось про публічну критику політиків, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.

З аналізу вказаних рішень вбачається, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням статті 10 Європейської Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Отже, враховуючи викладену позицію Європейського суду з прав людини стосовно застосування статті 10 Європейської Конвенції з прав людини, вищенаведені фрази, які позивач просить спростувати, становлять основу права на свободу вираження поглядів та захищені на рівні національного законодавства та Конституції України, навіть у тих випадках, коли зміст висловлювань суб'єктивно здатний викликати негативну реакцію публічної особи, стосовно якої вони поширені, а тому позовні вимоги в частині визнання недостовірною інформації поширеної ОСОБА_5 : «Підставою для люстрації є те, що він 15 років працює начальником обласного управління, при якому почався цей весь «деребан»; для люстрації є те, що він, ну його статки неможливо порахувати» «…тобто ОСОБА_6 віддав своєму родичу ОСОБА_11 «на деребан» ціле лісництво» до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. в п.5 постанови Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та81 ЦПК України.

Позивач посилається на те, що протиправними діями відповідача йому були завдані немайнові втрати спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті, а саме: невизначена кількість людей дізналась про нього негативну та недостовірну інформацію, яку він змушений спростовувати, принизила оцінку його діяльності, як начальника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства з боку громадськості та суспільства.

В межах вказано вказаної цивільної справи, було проведено амбулаторну судово-психологічну експертизу на досліджуваного ОСОБА_6, та судовим-експертом психологом Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_15 надано висновок № 06/К від 16.03.2018 року, згідно якого у ОСОБА_6 в даний час змін у емоційному-стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його, особисті не встановлено. Однак внаслідок подій викладених у матеріалах справи (відеоматеріали під назвою «Українські гниди в Карпатських лісах» 16.04.2016 року) у ОСОБА_6 відбулися короткотривалі зміни в емоційному та психологічних станах, адже це сприймалось ним, як приниження честі та гідності, а також ділової репутації. Була порушена сфера мотиваційних компонентів, зниження резервів психічної діяльності, зниження функцій емоційно-вольової регуляції в минулому. Дана ситуація для ОСОБА_6 була психотравмуючою та значимою. Ситуація, що досліджується за справою для ОСОБА_6 є психотравматуючою, однак не позбавляє його стресостійкості в даний час. Відеоматеріалом з назвою «Українські гниди в Карпатах лісах», ОСОБА_6 було завдано душевні страждання, приниження честі та гідності, також ділової репутації, що є критеріями моральної шкоди. ОСОБА_6 за даними експерте ментально-психологічного дослідження е схильний до вираженого емоційного збудження чи емоційного напруження. Враховуючи те, що не всі фактори були виявленні при дослідження в балах, які утворюють складову грошового еквіваленту моральної шкоди, встановити грошовий еквівалент моральної шкоди неможливо. У ОСОБА_6 психологічні душевні переживання мали місце в минулому та короткотривалий період.

Разом з тим, вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 95000 гривень не містять жодного обґрунтування саме такого розміру завданої моральної шкоди.

Відповідно до року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою.

З огляду на викладене, враховуючи надані позивачем докази, суд враховує в сукупності негативні наслідки, які настали для позивача, характер та обсяг його страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), а також виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 5000 (п’ять тисяч) грн. компенсації за спричинену моральну шкоду, завданої внаслідок надання ним недостовірної інформації.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, з відповідачів слід стягнути судовий збір у розмірі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 259, 00 грн.

Щодо клопотання ОСОБА_5 про стягнення з Державного підприємства „Славське лісове господарство” та ОСОБА_6 судових витрат пов’язаних з розглядом справи, то в задоволенні такого слід відмовити, оскільки стороною відповідача, жодних доказів на підтвердження понесення таких витрат суду не надано, а саме не надано відповідного платіжного доручення про здійснення відповідачем оплати проведеної експертизи. Щодо відшкодування витрат пов’язаних з правничою допомогою, то слід зазначити наступне : склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. 15, 16, 23, 91, 201, 269, 277, 299, 288 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Державного підприємства „Славське лісове господарство” до ОСОБА_5 про захист ділової репутації задоволити.

Визнати недостовірною інформацію поширену ОСОБА_5 в усній формі «Ті дороги, що будуються в лісі, це будується за гроші, заробляє лісгосп, але вони тут же фактично й відмиваються, самі розумієте, схема відмивання коштів на будівництві – це є класика жанру», зобов’язати ОСОБА_5 спростувати недостовірну інформацію в мережі Інтернет.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про захист гідності, честі та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Визнати недостовірну інформацію, поширену ОСОБА_5 в усній формі «Начальник управління лісового господарства, ОСОБА_6, минулого року був лише 74 дні в Австрії», зобов’язати ОСОБА_5 спростувати недостовірну інформацію в мережі Інтернет.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 5000 (п’ять тисяч) грн. компенсації за спричинену моральну шкоду.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_5 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь Державного підприємства «Славське лісове господарство», 1102 (одну тисячу сто дві) грн. 42 коп. коштів сплачених на судовий збір, 17000 (сімнадцять тисяч) грн. судових витрат пов’язаних з розглядом справи.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6, 259 (двісті п’ятдесят дев’ять) грн. частину коштів сплачених на судовий збір.

В задоволенні клопотання ОСОБА_5 про стягнення з Державного підприємства „Славське лісове господарство” та ОСОБА_6 судових витрат пов’язаних з розглядом справи – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.

Позивач: ОСОБА_7 підприємство «Славське лісове господарство» Львівська область Сколівський район смт. Славське вул. Олени Степанівни,7.

Відповідач: ОСОБА_5 Анатолійович Львівська область Пустомитівський район м. Пустомити вул.. Грушевського,24.

Третя особа: ОСОБА_6 м. Львів вул. Ніщинського,11

Повний текст судового рішення складено 25.01.2019 року.

СуддяОСОБА_17