Рішення № 79410483, 11.01.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5788/18

пр.№ 2/464/266/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.01.2019 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

секретар судових засідань ОСОБА_2

з участю: позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 0034-9005 від 26.04.2018 року. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26.04.2018 року між ним та ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено кредитний договір № 0034-9005. Відповідно до п.1.1 даного договору кредитодавець зобов’язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 7 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Позивач вважає, що укладений кредитний договір підлягає визнанню судом недійсним, оскільки при його укладенні були порушені його права як споживача. Позивач вказує, що кредит надається шляхом заповнення електронної заявки на відповідному сайті відповідача та фактично працівники ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», при видачі кредитних коштів, не ознайомили його з умовами кредитування. Вказує на те, що відповідачем були не виконані вимоги ч.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», що є підставою згідно зі ст.215 ЦК України для визнання даного кредитного договору недійсним внаслідок недотримання відповідачем вимог закону щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладання. Також зазначив, що відповідач порушив ЗУ «Про захист персональних даних». ОСОБА_2 того, посилаючись на ЗУ «Про захист прав споживачів», вважає умови договору несправедливими, оскільки сума компенсації за невиконання ним зобов’язань за договором становить 100% вартості продукції (послуг). Позивач, посилаючись на викладене, а також, вважаючи, що відповідач скористався його необізнаністю та навмисно не надав йому повної, всебічної, об’єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору, просить суд визнати недійсним кредитний договір № 0034-9005 від 26.04.2018 року, укладений між ним та ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

В судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, позов заперечила, вважає заявлені вимоги позивача є необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову. ОСОБА_2 того, нею було надано відзив на позов, в якому вона зазначила, що Товариство є фінансовою компанією, яка здійснює свою діяльність на ринку фінансових послуг відповідно до отриманих ліцензій. Фінансові послуги з надання коштів у позику на умовах фінансування кредиту здійснюються через мережу інтернет, шляхом розміщення правил надання грошових коштів у кредит на сайті https://creditkasa.com.ua. Ці правила є публічною офертою і кожен має право оформити кредит подавши заяву на сайті кредитодавця за електронною адресою: https://www.creditkasa.com.ua. Згідно п.4.19-4.20 правил, договір підписується за домовленістю сторін згідно вимог, визначених ЗУ «Про електронну комерцію», а саме шляхом підпису електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який використовується позичальником в якості власноручного підпису та є підтвердженням його особистості. ОСОБА_3 створив на сайті відповідача заявку про отримання кредитних коштів, яку підписав шляхом введення одноразового ідентифікатора отриманого від відповідача, а отже погодив всі його істотні умови, такі як предмет, строк. Вказує на те, що ОСОБА_3 неодноразово укладав кредитні договори з ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», всі договори укладалися на однакових умовах, на строк, що не перевищує 1 місяць та були погашені ним достроково, дана обставина свідчить про те, що інформація отримана позивачем була повною та достатньою, крім того зрозумілою для нього. Твердження позивача про неповідомлення інформації згідно зі ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та несправедливість умов кредитування, вважає необґрунтованими, оскільки перед підписання угоди, позивач мав можливість ознайомитися з її змістом протягом трьох днів, та відповідно прийняти їх або відмовитися від укладення договору. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.04.2018 між ОСОБА_3 та ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено кредитний договір № 0034-9005, відповідно до умов якого, позивачу надано грошові кошти в сумі 7 000 грн. строком на 14 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а він зобов’язався повернути його та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.2. договору кредит надано позичальнику виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця (https://www.creditkasa.com.ua.), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно п. 4.14 правил надання грошових коштів у кредит, затверджених наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 11-п від 15.12.2017, у випадку прийняття рішення про надання кредиту, на електронну пошту заявника, зазначену в заявці, надсилається лист з гіперпосиланням, здійснивши перехід по якому, заявник отримує копію електронного договору, який підписується згідно вимог, визначених ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1.3. договору визначено строк кредиту – 14 днів, тобто до 09.05.2018 року.

Відповідно до п. 1.4. договору, він є укладеним з моменту підписання сторонами та набуває чинності з моменту перерахування суми кредиту на поточний банківський рахунок, до якого емітована (прив’язана) платіжна картка, вказана позичальником для укладення цього договору.

Детальна інформація щодо визначення сукупної вартості кредиту при нарахуванні основних процентів у відповідності до п. 1.5 договору, визначена у графіку платежів, який є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п. 7.5. договору позичальник ОСОБА_3 підтвердив своїм підписом, що до укладення договору він отримав від кредитора інформацію, що визначена ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також надав згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання, в якості аналога власноручного підпису, для підписання цього договору електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надається кредитодавцем.

На виконання вказаного пункту договору та п. 4.19 правил надання грошових коштів у кредит, його підписано ОСОБА_3 одноразовим ідентифікатором, про що міститься відмітка в п. 8 договору «Реквізити та підписи сторін».

Згідно п. 7.6. договору, позичальник вказав, що отримує кредит не на споживчі цілі, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положення ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до п. 2, 4 ч.1 ст. 208, ч.1 ст. 1055 ЦК України, для кредитного договору законом визначена обов’язкова письмова форма.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 7, 8 Закону України «Про електронну комерцію», продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов’язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов’язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

На виконання вимог закону відповідачем на своїй сторінці в мережі інтернет на сайті https:www.eurogroshi.com.ua/ розміщено публічну пропозицію (договір оферти), який є публічним договором, в розумінні ст. 633 ЦК України.

Права та обов’язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів".

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття (ст. 11 Закону).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Умовами спірного договору визначено, що клієнт виконує дії передбачені даною офертою, зокрема шляхом подання заявки на сайті товариства https:www.eurogroshi.com.ua/.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов’язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

Отже, вказане положення законодавства передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором, що відповідає п. 7.5 кредитного договору.

Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір про надання кредиту, є укладеним з додержанням письмової форми визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури визначеної законом України «Про електронну комерцію», та підписаний ОСОБА_3 шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку визначеному ст. 12 закону та п. 7.5 кредитного договору.

На підтвердження факту укладення даного договору позивачем свідчить зазначення в договорі його особистих даних, таких як номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання, а також існування самого тексту договору у позивача, який згідно зі ст. 11 закону є оригіналом такого договору.

Вказаними обставинами спростовують доводи позивача про те, що він не ознайомлений з правилами надання кредиту, адже він фактично оформив його відповідно до визначеної правилами процедури (п. 4.1, 4.14 договору), здійснив його підписання з застосування одноразового ідентифікатора та користувався кредитними коштами.

Твердження позивача про те, що ним не погодженого істотні умови договору кредиту, суд не бере до уваги, оскільки такі спростовуються текстом договору та додатком до нього, в яких чітко викладені умови договору, а саме розмір кредиту, строк кредитування, плата за користування грошима та відповідальність за порушення умов договору (п. 11.2-1.7, 2.2.1.3. договору). Зміст договору містить всю необхідну передбачену законом інформацію про відповідача та інформацію щодо сукупної вартості кредиту. ОСОБА_2 того, суд враховує і те, що позивач декілька разів до укладення цього договору, на таких самих умовах і у тому ж порядку укладав договори із відповідачем та своєчасно їх виконував, що ним визнано в судовому засіданні, відтак, був обізнаний щодо усіх істотних умов договору. Також судом враховано і той факт, що проект вказаного договору із зазначеною інформацією був наявний у позивача протягом трьох днів і саме такий термін був наданий позивачу для його підписання, що є достатнім часом для ознайомлення із усіма істотними умовами та прийняття рішення про укладення такого договору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги відмову в задоволенні позову позивача, звільненому від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

На підставі ст. ст. 202, 203, 204, 207, 208, 215, 633, 1054, 1055 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 13, 76, 81, 89, 141, 263 – 265, 273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 «а»/ 116, ІПН НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місце знаходження: м.Київ, вул. Л. Українки, 26/оф. 407, код ЄДРПОУ 38548598), про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 січня 2019 року.

Головуюча Бойко О. М.