Рішення № 79409097, 10.01.2019, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/423/18

Провадження № 2/346/95/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі:

головуючого- судді - Потятинника Ю.Р.,

з участю секретаря - Васильчук Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за позикою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, який мотивує тим, що 24.01.2015 року він надав відповідачу в борг 2550 дол. США. Зазначені обставини підтверджуються доданою до позову, складеною відповідачем власноруч та підписаною розпискою, згідно з якою відповідач зобов’язувався повернути йому позичені кошти в строк до 03 квітня 2015 року. Однак, незважаючи на своє письмове зобов’язання відповідач до цих пір повністю не виконав його умов, одноразово повернувши тільки 50 дол. США.

ОСОБА_2 постійно обіцяв йому найближчим часом погасити заборгованість, посилався на певні обставини особистого характеру, просив відстрочки тощо. Вій йшов на поступки останньому, сподіваючись, що всі питання налагодяться і він почне виконувати свої зобов’язання. зазначені в розписці. Однак, ситуація із заборгованістю не змінювалась, і у зв’язку із систематичним невиконанням умов договору з боку ОСОБА_2 він вимушений звертатись до суду для вирішення питання про стягнення заборгованості.

Відповідно до висновків ВССУ за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (ухвала від 25.01.2017 року у справі №569/11141/15-ц).

Аналогічних висновків дійшов ВССУ і у іншій справі про стягнення заборгованості за договором позики (ухвала від 23.01.2017 р. №564/680/15-ц).

Така практика ВССУ відповідає правовій позиції ВСУ, викладеній у постанові від 18.09.2013 року у справі №6-63цс 13.

Ст. 202 ЦК України визначено , що правочином є дія особи, спрямована на набуття, змін або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі. якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Пунктом 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525 та 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином у відповідача виникла заборгованість за розпискою від 04.04.2015 року по 17.01.2018 року, що становить 33 місяці (1020 днів прострочення) в сумі 114610,42 грн., з яких :заборгованість по основній сумі боргу – 2500 дол. США, що за курсом НБУ станом на день подання позову становить 71625 грн., сума заборгованості з розрахунку 3% річних за прострочення виконання зобов’язання 5998,84 грн.; сума відсотків на рівні облікової ставки НБУ – 36986,58 грн.

Таким чином ОСОБА_2 зобов’язаний сплатити йому заборговані кошти в сумі 114610,42 грн.. Крім того, оскільки при подачі позову до суду було сплачено судовий збір. То відповідно до ст.. 141 ЦПК України, ці кошти також підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Пояснили, що відповідач власноручно писав розписку і підписував її. В судове засідання в якому ухвалено рішення не з"явились, однак представник позивача подав до суду заяву про слухання справи у їх відсутності. Подав розрахунок суми позову відповідно до діючого курсу доллара по відношенню до гривні станом на 10.01.2019р. та просить стягнути загалом 112530 грн. 98 коп., з яких: 70300 грн. - сума боргу; 36343,11 грн. - проценти відповідно до облікової ставки НБУ та 5887,87 грн. - 3% річних.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснював, що пригадує чи позичав гроші і чи писав розписку. Підпис на розписці схожий на його, почерк яким написана розспика не його. В судове засідання в якому ухвалено рішення не з"явився, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 81 ч.1,5,6 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам вцілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги, що відповідач, не зважаючи на зобов'язання суду, не надав вільних зразків почерку та підписів виконаних в документах, що необхідно для проведення призначеної судом за його клопготанням судової почеркознавчої експертизи, не оплатив вартість даної експертизи, що підтверджується повідомленнями керівника експертної установи , суд вважає, що відповідач без поважних причин ухилився від участі у експертизі, в результаті чого провести експертизу неможливо. Тому, у відповідності до ст. 109 ЦПК України суд визнає факт написання і підпису розписки відповідачем.

Суд, аналізуючи обставини встановлені під час судового розгляду та дослідивши зібрані докази, а саме: розписку від 24.01.2015 року, згідно якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг грошову суму в розмірі 2550 дол. США, зобов’язувався повернути в строк до 03.04.2015 року, вважає, що позов частково підставний і підлягає до часткового задоволення, оскільки відповідачем порушено зобов’язання за договором щодо повернення грошових коштів у визначений строк, які він добровільно не виконує, у зв’язку з чим слід стягнути з нього суму неповернутого боргу відповідно до діючого курсу доллара по відношенню до гривні станом на 10.01.2019р., яка становить 70300 грн. (2500 Х28,12) та 36343,11 грн. - процентів відповідно до облікової ставки НБУ відповідно до доданого позивачем розрахунку. Таким чином, слід стягнути загалом 106643 грн. 11 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошових зобов’язань, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Натомість, суд стягнув відсотки згідно облікової ставки НБУ відповідно до ст. 1048 ч.1 ЦПК України. З вищенаведених підстав в решті позову слід відмовити.

На підставі викладеного та ст. 16 ЦК України , керуючись ст. 12,13, 247 ч.2, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії СЕ 077274, виданий 28 липня 2001 року Коломийським МВ УМВС України в Івано-Франківській області, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 106643 грн. ( сто шість тисяч шістсот сорок три) грн. 11коп. В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1066 гривень 43 коп. сплаченого судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з часу складення рішення, через Коломийський міськрайонний суд.

Суддя Потятинник Ю. Р.