Рішення № 79408059, 16.01.2019, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/548/18

2/291/14/19

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2019 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді Митюк О.В.,

за участю секретаря – Підгорної А.М.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача — ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство»

про визнання частково недійсним наказу про розірвання договору про спільну діяльність,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство» в якому просить визнати недійсним пункт 1 наказу №5 від 12.02.2018 року про розірвання договору про спільну діяльність від 01.03.2015 року укладеного між ним та відповідачем. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником ТДВ «Житомиррибгосп», та на підставі статуту ТДВ «Житомиррибгосп» між ним та ТДВ «Житомиррибгосп» було укладено договір про спільну діяльність строком на 5 років, який набрав чинності з моменту підписання тобто з 01.03.2015 року. Предметом договору було зобов»язання сторін шляхом об»єднання зусиль спільно діяти в сфері вирощування риби з дотриманням прогресивних технологій, а доходи від спільної діяльності поступають на його рахунок. Йому було передано в оренду на 5 років всі основні засоби ставка «Ружин», площею 187 га, розташованого в смт.Ружин – с.Заріччя. Він зобов»язаний сплачувати всі податки за користування землею під водою і водокористування, а також 155 тис. грн., щорічно відповідачу, плата вноситься щомісячно. В 2015 році за свої особисті кошти він зарибив ставок, та мав отримати прибуток, однак виникли форс-мажорні обставини, в результаті яких його не було допущено до вилову риба, так 14.10.2015 року, 30.11.2015 року, 06.01.2016 року група агресивно налаштованих людей вирвала водоперепускні металеві решітки та заставок з гідроспоруди та було відірвано металевий відстійник, чим було завдано матеріальних збитків. З приводу даних подій звертався до правоохоронних органів, та написав доповідну на ім»я директора ТДВ «Житомиррибгосп» ОСОБА_4. Такими діями групи осіб йому були створені обставини непереборної сили, тобто події надзвичайного характеру, яким він не міг запобігти розумними методами. Вважає, що до обставин непереборної сили відносяться події на які учасники не можуть впливати і за виникнення яких не несуть відповідальності, наприклад, землетрус, повінь, пожежа, страйки, масові безпорядки, громадянські війни, постанови державних органів. Учасники звільняються від відповідальності за часткове невиконання зобов»язань, якщо це невиконання є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після підписання статуту в результаті події надзвичайного характеру. Відповідно п.4.8. статуту, учасник що посилається на такі обставини зобов»язаний негайно проінформувати іншого учасника про настання обставин в письмовій формі, що було ним виконано. Однак 12.02.2018 року відповідач видає «Наказ №5» про призначення комісії для передачі товарно-матеріальних цінностей із ставу «Ружин» в якому вказано, що в зв»язку з невиконанням ним умов договору на співпрацю з ТДВ «Житомиррибгоспє» - розірвати договір від 01.03.2015 року на співпрацю між ОСОБА_1 і ТДВ «Житомиррибгосп» з 12.02.2018 року. Важає даний наказ незаконним, а саме п.1 наказу про розірвання договору про спільну діяльність між ним та відповідачем, оскільки відсутні посилання на конкретні порушення умови договору на співпрацю, та які саме умови договору ним порушено та в чому це виразилось, Не міг сплатити податки так як в результаті непереборної сили йому спричинено перешкоду у вилові риби та її реалізації Крім того вважає, що договір може бути розірваний до закінчення строку його дії лише за вимогою однієї сторони в разі невиконання умов договору іншою стороною, або за рішенням суду.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали за безпідставністю, відповідачем подано відзив на позов. В своїх поясненнях зазначили, що згідно умов договору про спільну діяльність від 01.03.2015 року позивач ОСОБА_1 взяв зобов»язання сплачувати всі податкові зобов»язання, які виникають у зв»язку з користуванням землею та водокористуванням, а також щорічно сплачувати ТДВ «Житомиррибгосп» 155 тис. грн., але за весь період дії договору про спільну діяльність, жодного разу не було сплачено земельного податку за користування землею та рентної плати за спеціальне використання води, також позивачем не виконувались умови договору, щодо сплати відповідачу грошових коштів у розмірі 155 тис. грн.. на рік, у зв»язку з чим вищевказаний договір було розірвано в односторонньому порядку.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що є членом організації «Ружинські рибалки», та що коли постало питання спускати став «Ружин», громада села, в тому числі і він вимагав від ОСОБА_1 надати документи на підставі яких він користується даним ставом, та має право відповідно вилову, але надано нічого не було. ТДВ «Житомиррибгосп» направив листа про те, що ніякого відношення до цього ставка не має, цей лист є в ОСОБА_6. Було викликано працівників поліції, голову районної адміністрації, телебачення, голову селищної ради. Питання вирішувалось щоб не спускати воду, та дозволити любительський вилов риби. ОСОБА_1 при цьому пояснював, що в нього укладений договір з ТДВ «Житомиррибгосп», він на цьому ставку бригадир, та має право на вилов риби, був договір про спільну діяльність, водного паспорта не було. Хоча у ОСОБА_6 таких документів, що підтверджували його слова не було. Підтверджує той факт, що не давав можливість ОСОБА_1 виловити рибу з ставу «Ружин».

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що є членом організації «Ружинські рибалки». Знав, що ОСОБА_1 не мав ніякого визначеного законом права користуватися водосховищем «Ружин». Десь 05-06 січня 2015 року він точно не пам»ятає, він їхав та побачив, що ОСОБА_1 самовільно почав спускати воду з ставу у зимовий період, коли був лід 30-40 см. Він зателефонував голові адміністрації – ОСОБА_8, селищному голові, тоді вони приїхали і заборонили спускати став, закрили воду заставками, щоб вода не втікала, риба не загинула. При цьому також були працівники поліції, представників ТДВ «Житомиррибгосп» не було. ОСОБА_6 не знайомила з ніякими документами.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що ОСОБА_1 в 2015 році запросив його зариблювати ставок. Він найнявся та годував рибу і охороняв ставок. У жовтні 2015 року вони почали припускати рибу, як зібралося 25-30 чоловік на чолі з ОСОБА_6, розгромили риболовітелі, познімали решітки повикидали їх у воду, бризнули в очі ОСОБА_1 балончиком і його забрали до лікарні. Потім побігли до складів і почали ламати лодки, палити. Було викликано працівників поліції, складались якісь протоколи. Забрали сітку з рибою, частину риби випустили, а чатину позабирали активісти. ОСОБА_1 ніяких документів йому на право оренди чи користування ставком не показував. Він бачив лише акти про зариблення.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, 14.10.2015 року на греблі ставу «Ружин» зібрався гурт людей, які його запросили щоб він пред»явив документи на підставі якиї ОСОБА_1 має право спускати воду, та вилову риби. Було закрито заставки. Потім громада знову збиралася чи 21.10.2015 року чи 30.10.2015 року. В той день приїздили люди з обласної екології і повідомили, що раніше виданий дозвіл анульований оскільки виданий з порушенням чинного законодавства. Також була присутня голова райдержадміністрації. ОСОБА_1 зачитував та показував якийсь документ на право користування.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що був на водосховищі коли збиралася громада. Але виловлювати рибу ОСОБА_1 не перешкоджали, він виловлював її до 2016 року. Заставки закрили в присутності ОСОБА_10 та ОСОБА_1. ОСОБА_10 сказав ОСОБА_1 привести документи у відповідність, так як напередодні приїздив начальник екології Сіренький та заборонив вилов риби, щоб відповідний рівень води був. Це є водосховище, а не став, а тому саме водосховище потрібно для запасу води, а не для промислового вилову риби. Не бачив хто зривав заставки. ОСОБА_1 була надана можливість спускати по рівні води, як потрібно. ОСОБА_1 відповідно ловив рибу сітками, волоком та робив облов.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши додані докази, суд встановив наступне.

Згідно статуту ТДВ ««Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство» затвердженого загальними зборами учасників товариства з додатковою відповідальністю «Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство» протокол від 29.12.2015 року створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» на основі рішення позачергових загальних зборів акціонерів СВАТ «Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» (протокол №10-1 від 25.10.2011 року) Товариство є правонаступником всіх прав та обов»язків СВАТ «Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» (а.с.38-51).

Відповідно п.3.2 вищевказаного статуту товариство має право здійснювати у відношенні до свого майна будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству України, в тому числі передавати права по володінню, користуванню та розпорядженню майном інших осіб, використовувати його в якості предмета застави, предавати в управління та розпоряджатися ним іншим чином.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами між ТДВ «Житомиррибгосп» та ОСОБА_1, як фізичною особою, 01.03.2015 року було укладено договір про спільну діяльність (а.с.61). За умовами вказаного договору ТДВ «Житомиррибгосп» зобов’язалося передати ОСОБА_1 в користування всі основні засоби ставка «Ружин» площею 187 га, що розташований в смт Ружин, вул. Заріччя. Натомість, ОСОБА_1 взяв зобов’язання сплачувати всі податкові зобов’язання, які виникають у зв’язку з користуванням землею та водокористуванням, а також щорічно сплачувати ТДВ Житомиррибгосп» 155 тис. грн.

Позивачем у судовому засіданні підтверджено ту обставину, що відповідач повністю виконав взяті зобов’язання та передав йому в користування основні засоби ставка. Так само, і ОСОБА_1 підтвердив ту обставину, що ним з моменту укладення договору про спільну діяльність, жодного разу не було виконано умов щодо сплати до бюджету податкових зобов’язань та грошових коштів на користь ТДВ «Житомиррибгосп» з посиланням на дію обставин непереборної сили.

Дане підтверджується і довідкою наданою ТДВ «Житомиррибгосп» за №95 від 03.09.2018 року, відповідно якої згідно Договору про спільну діяльність між ТДВ «Житомиррибгосп» та ОСОБА_1 від 01.03.2015 року плата ОСОБА_1 не вносилась (а.с.104).

Відповідно ч. 1 ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.5.3 Договору про спільну діяльність договір може бути розірваним до закінчення строку його дії за вимогою однієї із сторін в разі невиконання умов договору іншою стороною.

Крім того, відповідно до п. 5.4 Договору заборгованість сторони по сплаті за використання землі та водокористування більше одного місяця є підставою для розірвання договору іншою стороною.

Таким чином, договором передбачено право відповідача на розірвання договору в односторонньому порядку без згоди на це позивача у разі невиконання ним умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) обов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Зважаючи на ті порушення, що мали місце з боку позивача, відповідач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, та, як наслідок, втратив зацікавленість в продовженні договірних правовідносин. У зв’язку з цим і було прийнято рішення про розірвання договору про спільну діяльність.

Таким чином, відповідач мав достатні правові підстави згідно чинного законодавства для прийняття в односторонньому порядку рішення про розірвання договору про спільну діяльність.

Щодо посилання позивачем, та його представником на дію обставин непереборної сили, які мали місце 14.10.2015 року, 30.11.2015 року, то відповідно Цивільний кодекс України, як основний акт цивільного законодавства України, не дає визначення поняття обставин непереборної сили. Таке визначення міститься в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 вказаного Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха.

Тобто, як вбачається із визначення поняття, обставинам непереборної сили їм обов’язково притаманні такі ознаки: надзвичайний та невідворотний характер.

З вищевикладеного, суд вважає, що ті обставини, на які посилається позивач та його представник, не можна вважати обставинами непереборної сили, оскільки вони не мають надзвичайного та невідворотного характеру, їх можна було уникнути шляхом вжиття відповідних запобіжних заходів.

Крім того договір про спільну діяльність, не містить положень чи посилань, які б звільняли сторони від цивільної-правової відповідальності у разі настання обставин непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилання позивача на положення Статуту, в яких йдеться про випадки невиконання учасниками товариства зобов’язань внаслідок дії обставин непереборної сили суд вважає безпідставним, оскільки судом розглядається спір, який виник з договору про спільну діяльність, а не з правовідносин участі позивача в товаристві з додатковою відповідальністю «Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство».

Суд, не може посилатися на покази свідків, які були допитані в судовому засіданні, так як вони не підтверджують та не спростовують факт порушення ОСОБА_1 договірних відносин з ТДВ "Житомиррибгосп".

На підставі вищевикладеного суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача за безпідставністю.

Керуючись ч.1 ст.1130, ч.1 ст.627, ч.1 ст.651 ЦК України, ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268, 272, 274 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство» про про визнання частково недійсним наказу про розірвання договору про спільну діяльність - відмовити повністю.

Повне рішення по справі складено 25 січня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається за правилами, що діяли відповідно до ЦПК України в в редакції чинній до 15.12.2017р.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою:13601, смт.Ружин, вул.Жилка, 19 Ружинського району Житомирської області, І.к. НОМЕР_1.

Відповідач: Товариства з додатковою відповідальністю «Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство», код ЄДРПОУ 00476843, адреса розташування:13600, смт.Ружин вул.Київська, 60, Житомирської області;.

Суддя О. В. Митюк.