Ухвала суду № 79407851, 25.01.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.01.2019

Справа № 334/1392/13-ц

Провадження № 2/334/24/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року

Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Гнатюк О.М., розглянувши заяву про відвід судді Гнатюку О.М. в межах розгляду цивільної справи за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Ленінського району до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води),-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває вказана цивільна справа за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Ленінського району до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води).

Вказана цивільна справа відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями була розподілена у провадження судді Гнатюка О.М. 4 липня 2017 року в зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Колесник С.Г.

5 липня 2017 року вказане цивільне провадження було призначено до розгляду в судовому засіданні на 1 серпня 2017 року.

1 серпня 2017 року в судовому засіданні стороною відповідача було заявлено клопотання щодо витребування документів в позивача. Вказане клопотання було задоволено судом. Ухвалою суду зобов'язано сторону позивача надати документи до наступного судового засідання, яке було призначено на 8 листопада 2017 року.

8 листопада 2017 року в судовому засіданні було оголошено перерву за клопотанням представника позивача до 15 лютого 2018 року.

15 лютого 2018 року було відкладено судове засідання в зв'язку із неявкою представника позивача до 8 травня 2018 року.

15 лютого 2018 року через канцелярію суду було надано клопотання про закриття провадження у справі

24 лютого 2018 року через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву, складений представником відповідача ОСОБА_5

8 травня 2018 року в судовому засіданні було розглянуто судом клопотання сторони відповідача від 15 лютого 2018 року про закриття провадження у цивільній справі. Після з'ясування позиції сторін щодо заявленого клопотання судом було постановлено ухвалу в нарадчій кімнаті про відмову в закритті провадження. В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. У судовому засіданні оголошено перерву до 18 травня 2018 року.

18 травня 2018 року судове засідання було відкладено через неявку відповідачів до 31 липня 2018 року.

31 липня 2018 року судове засідання було відкладено через неявку відповідачів до 18 жовтня 2018 року.

18 жовтня 2018 року судове засідання було відкладено через неявку відповідачів до 25 січня 2019 року.

25 січня 2019 року через канцелярію суду було подано заяву про відвід судді Гнатюку О.М. Заява обґрунтована тим, що 17 травня 2018 року у судовому засідання був заявлений відвід головуючому у справі представником відповідача ОСОБА_5 на тій підставі, що після підготовчого засідання і отримання судом додаткових копій документів від позивача, а також заяви відповідачів про закриття провадження у цивільній справі та відзиву/заперечення на позов, суд після видалення до неіснуючої в Ленінському районному суді м. Запоріжжя «Нарадчої кімнати», також усно оголосив відмову у прийнятті відводу/самовідводу, не видавши на руки заявникам своєї ухвали не відразу після оголошення, ні в той же день пізніше. До цього часу вказана ухвала не направлена учасникам процесу, що є порушенням процесуальних прав.

Одночасно суд усно відмовив і в закритті провадження та постанові окремої ухвали про передання усієї справи до відділу поліції для розслідування.

Сторона відповідачів вважає, що головуючий має взяти самовідвід у вказаній справі.

Окрім того, судові повістки, що направляються відповідачам, не підписані головуючим, тому вважають, що учасники не повідомляються належним чином.

Дослідивши заяву представника відповідача про відвід головуючого у справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Статтею 36 ЦПК України зазначено перелік підстав для відводу (самовідводу) судді:

Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінка доказів входить до переліку питань, які вирішуються судом під час ухвалення рішення суду за наслідками судового розгляду, і не може бути проведена судом до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швецарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58).

17 травня 2018 року у вказаній справі судове засідання не призначалося та не проводилось.

18 травня 2018 року судове засідання було відкладено через неявку відповідачів до 31 липня 2018 року.

Клопотання сторони відповідача від 15 лютого 2018 року про закриття провадження у цивільній справі було розглянуто судом в судовому засіданні 8 травня 2018 року. Після з'ясування позиції сторін щодо заявленого клопотання судом було постановлено ухвалу в нарадчій кімнаті про відмову в закритті провадження. В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлений 10 травня 2018 року та приєднаний до справи.

Відвід головуючому суді у справі в судових засіданнях 1 серпня 2017 року, 8 листопада 2017 року, 15 лютого 2018 року та 8 травня 2018 року жодною стороною не заявлявся та, відповідно, не вирішувався.

Таким чином заява представника відповідача про відвід головуючому судді є фактичною незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді, а отже є необґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Визнати заяву про відвід судді Гнатюку О.М. в межах розгляду цивільної справи позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Ленінського району до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) - необґрунтованою та передати справу для вирішення заяви в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України для розгляду у відповідності до вимог ч. 2 ст. 40 ЦПК України.

Провадження по вказаній справі зупинити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Гнатюк