Рішення № 79407611, 09.01.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/14252/18 2-о/335/24/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Ходька В.М., за участі секретаря судового засідання Якимової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Вознесенівський районний відділ управління Державної міграційної районний відділ управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Комунальна установа «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя», за відсутності учасників справи, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою, в якій зазначив що він народився 09.04.1964 року в селі Совєтське Совєтського району Автономної республіки Крим, Україна. Зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 АРК. З моменту народження по 05.12.2018 року, не рахуючи відбування покарання в місцях позбавлення волі, він постійно проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2 АРК, АДРЕСА_1. В 1991 році він набув громадянство України, за отриманням паспорту громадянина України до органів внутрішніх справ та Міграційної служби України він не звертався. Раніше в нього був паспорт колишнього СРСР, в якому в 1993 році паспортним відділенням Совєтського РВВС АРК були проставлені штампи «України» та «Україна», цей паспорт було вилучено слідчим під час досудового слідства. 08.02.2018 року ОСОБА_2 міським територіальним центром соціального обслуговування заявника було визнано бездомною особою. 15.11.2018 року безстроково встановлено першу групу інвалідності. З метою встановлення належності до громадянства та отримання паспорту громадянина України просить встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року відкрито провадження у справі за вказаною заявою та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності учасників справи на підставі доказів, які є в матеріалах справи що відповідає положенню ч.3 ст.211 та ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, вважає вимоги заяви обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник народився 09.04.1964 року, в селі Совєтське Совєтського району Автономної республіки Крим, Україна, що підтверджується повторно виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області свідоцтвом про народження серія І-ЖС № 378618 (а.с.8).

Згідно із довідкою КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» від 30.11.2018 року ОСОБА_1 з 24.01.2018 року по теперішній час знаходиться в КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні, 12.11.2018 року оглянутий Вознесенівською МСЕК, визначена І група інвалідності з постійним стороннім доглядом (а.с.7).

Згідно із посвідченням про взяття на облік за №1380 ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку в центрі обліку бездомних осіб як особа, яка не має постійного місця проживання (а.с.9).

Згідно із довідкою про звільнення серії ЗАП №02588, виданою ОСОБА_1, він відбував покарання в установах Державної пенітенціарної служби з 14.08.2012 року по 26.08.2016 року, звідки звільнений умовно-достроково (а.с.10).

Згідно із довідкою по архівній особовій справі 43-Н-13 ОСОБА_1 у період з 24.01.1979 року по 31.08.2007 року був неодноразово судимий, відбував покарання у Копичинській виправній колонії (№112) Тернопіліської області, у Дар’ївській виправній колонії (№10) Херсонської області, у Північній виправній колонії (№90) Херсонскої області, у Сімферопольській виправній колонії (№102) АР Крим; у Перевальській виправній колонії (№15) Луганської області (а.с.11-12).

Листом Вознесенівського РВ у м. Запоріжжі від 20.11.2018 року ОСОБА_1 повідомлено, що для вирішення питання документування його паспортом громадянина України, йому необхідно надати документи, які підтверджують належність до громадянства України (а.с.13-15).

Згідно із довідкою Завідувача Вільнянського РС УДМС України в Запорізькій області ОСОБА_1, перебуваючи покарання у Кам’янській ВК справді звертався до Вільнянського РС УДМС україни в Запорізькій області з приводу видачі паспорта замість втраченого. Проведеною за заявою перевіркою встановлено особу заявника, проте не встановлено належності будь-якої країни (а.с.16).

ОСОБА_2 міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) від 18.10.2018 року №01-22/2200 повідомлено, що у ОСОБА_1 відсутні документи, які слугували би підставою для набуття громадянства України або документи, які підтверджують належність до громадянства України (а.с.19-21).

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, який має юридичне значення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

У п. 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є, зокрема усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, а також особи, які проживали в Україні і не були громадянами інших держав станом на 24 серпня 1991 року або прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року, що має підтверджуватись документами про прописку.

За ч.ч.1,7 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» на набуття громадянства України за територіальним походженням має право особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу ІНФОРМАЦІЯ_3, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України. Для набуття громадянства за територіальним походженням не є обов'язковою умова про не перебування особи в іноземному громадянстві. Його може набути й іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство. Датою набуття громадянства України у передбачених цією статтею випадках є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Відповідно до п. 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006 зі змінами, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу ІНФОРМАЦІЯ_3, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша ст. 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» п. 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

На підставі п.п. 7-9 Порядку встановити належність до громадянства України може особа, яка перебувала у громадянстві колишнього СРСР та не мала прописки, але фактично постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.

Так, постійне місце проживання - місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Таким чином, аналізуючи викладене суд вважає, що заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки заявник надав до суду докази свого постійного проживання на території України в селі Пруди Сімферепольського району Автономної республіки Крим, станом на 24 серпня 1991 року, метою встановлення цього факту є встановлення належності до громадянства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 81, 89, 259, 263-265, 268, п.5 ч.2 ст.293, ст.315 ЦПК України, ст.ст.3, 8 Закону України "Про громадянство", -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Вознесенівський районний відділ управління Державної міграційної районний відділ управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Комунальна установа «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання на території України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 Крим, Україна (місце тимчасового проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6) станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 січня 2019 року.

Суддя В.М. Ходько