Рішення № 79407585, 15.01.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/2412/18

Провадження №2/333/111/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

свідка ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу

за позовною заявою: ОСОБА_5, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2

до відповідача: ОСОБА_2, АДРЕСА_3

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2,

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Георгій Миколайович, АДРЕСА_4,

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 32 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_5 (далі за текстом - ОСОБА_5.) з позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та застосування наслідків недійсності правочину. Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що 18.01.2016 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. Разом з тим, нотаріусом при посвідченні вказаного договору не дотримано правил нотаріальних дій, а саме: не витребувано доказів щодо належності майна продавцю на праві особистої власності; не затребувана довідка про осіб, що зареєстровані в квартирі та мають право на користування. Так, позивачем зазначено у позові, що спірна квартира була придбана в період зареєстрованого шлюбу між останньою та ОСОБА_9, який помер - ІНФОРМАЦІЯ_3. Разом з тим, оскаржуваний договір був укладений позивачем без встановлення кола всіх спадкоємців ОСОБА_9 та без оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом. При цьому, ОСОБА_9 мав інших спадкоємців. Крім того, при укладенні договору нотаріусом не було встановлено, що в спірній квартирі з 2005 р. проживала неповнолітня дитина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 Отже, на думку позивача, при посвідченні договору були порушенні норми Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та «Про охорону дитинства». З огляду на викладене, враховуючи, що договір вчинений без врахування інтересів малолітньої дитини, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 18.01.2016 р. між сторонами у справі та застосувати наслідки недійсності правочину.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначив, що оспорюваний позивачем договір відповідає вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України. Також, на думку відповідача, жодного допустимого доказу на підтвердження факту проживання третіх осіб - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не надано. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити. В судовому засіданні 21.08.2018 р. судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів від 21.08.2018 р. оскільки останнім не підтверджено у відповідності до норм ст. 84 ЦПК України неможливості самостійного отримання витребуваних доказів. Крім того, судом відмовлено у задоволенні клопотання в частині визнання явки позивача в судове засідання обов'язковою через необґрунтованість. Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 в судові засідання жодного разу не з'явилась, будь-яких заяв чи клопотань не надала, причини неявки суд не повідомила. Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Георгій Миколайович в судові засідання не з'явився, надав на адресу суду лист «Про надання інформації» від 18.09.2018 р. № 641/01-16, в якому зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог оскільки при посвідченні договору купівлі-продажу останнім не було припущено будь-яких порушень вимог законодавства. ОСОБА_5 не заявляла, що в спірній квартирі мешкають неповнолітні. Нотаріусом була витребувана довідка про мешканців квартири і повнолітніх там не зазначалось. Більш того, як вказує нотаріус, сама ОСОБА_5 в заяві за своїм підписом підтвердила, що в квартирі неповнолітні не проживають. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позову відмовити. Представник третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування в судові засідання жодного разу не з'явився, надав на адресу суду лист від 28.11.2018 р. про розгляд справи без його участі, рішення просить суд прийняти згідно з чинним законодавством з урахуванням інтересів дитини. Свідок ОСОБА_4 надав показання, згідно з якими останній був присутній при укладення між сторонами 18.01.2016 р. договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться в житловому будинку № 33 по вулиці АДРЕСА_1 в місті Запоріжжя. Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини. Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 657 ЦК України унормовано, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. 18.01.2016 р. між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого (п. 1 договору) Продавець продає та зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець купує та зобов'язується прийняти у власність квартиру АДРЕСА_1 та сплатити за неї визначену у цьому договорі грошову суму. Житлова площа квартири складає 41,8 кв.м., загальна площа - 58,13 кв.м (п. 3 договору купівлі-продажу). Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу, продаж зазначеної квартири вчинено за 147 295 грн., які Продавець, отримав від Покупця повністю до підписання цього договору і будь-яких матеріальних претензій, які б стосувались розрахунків за продану квартиру до Покупця не має. Продавець своїм підписом під цим договором підтверджує факт повного розрахунку за договором та факт відсутності по відношенню до Покупця будь-яких матеріальних претензій, які б стосувались розрахунків за продану квартиру. Пунктом 14 вказаного вище договору, Продавець засвідчив, що зазначена квартира до цього договору нікому не продана, не подарована, не обмінена, не заставлена, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесена, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, в найм не здана, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб, в тому числі права користування, як у межах, так і за межами України не має. Згідно з п. 15 договору купівлі-продажу, зміст ст. 12 Закону України «Про основи цільного захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від 02.06.2005 р. сторонам роз'яснено. Продавець стверджує, що вчинення цього договору не суперечить правам та інтересам малолітніх та/або неповнолітніх дітей, недієздатних та/або обмежено дієздатних осіб. Малолітні та/або неповнолітні діти, недієздатні та/або обмежено дієздатні особи не мають права користування відчужуваною квартирою, про що доведено до відома Покупця. Зміст законодавства щодо прав дітей, членів сім`ї Продавця на проживання та на те, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, недієздатні та обмежено дієздатні особи потрібна попередня згода органів опіки та піклування, та правові наслідки вчинення правочину без надання такої згоди продавцю нотаріусом роз'яснено. За умовами п. 16 договору купівлі-продажу, Продавець довів до відома Покупця, Покупець взяв до уваги, що продавець вдова з ІНФОРМАЦІЯ_3., відчужувана за даним договором квартира не є спільною сумісною власністю подружжя та є його особистою приватною власністю, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужувану квартиру (її частку), у т.ч. відповідно до ст.ст. 65,74, 97 Сімейного кодексу немає. Пунктом 17 договору купівлі-продажу визначено, що вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків цього договору сторонам нотаріусом роз'яснено. Сторони підтверджують, що ніяких зауважень, доповнень до цього договору не мають, цей договір не носить характеру фіктивної та удаваної угоди, продаж здійснюється без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як морального, так і фізичного. Цей договір вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення (п. 22 договору купівлі-продажу). Вбачається, що наведений вище договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Гармашовим Г.М. та зареєстрований в реєстрі за № 97. Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 18.01.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Гармашовим Г.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 97. Статтею 3 ЦК України передбачено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, ін. актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, на яку посилається позивач, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на недотримання приватним нотаріусом при посвідченні спірного договору правил нотаріальних дій внаслідок чого, як вказував позивач, відбулось порушення вимог Законів України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та «Про охорону дитинства».

09.07.2018 р. до матеріалів справи на запит суду від Запорізького обласного державного нотаріального архіву надійшли копії документів, на підставі яких посвідчувався приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Гармашовим Г.М. договір купівлі-продажу квартири від 18.01.2016 р.

Так, розглянувши документи, на підставі яких приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Гармашовим Г.М. посвідчувався спірний договір, судом встановлено наявність заяви від 18.01.2016 р. за підписом ОСОБА_5, яка вказаною заявою підтверджує, що право користування відчужуваним нерухомим майном малолітні та неповнолітні особи, недієздатні та/або обмежено дієздатні особи не мають, права зазначених осіб не порушуються.

Крім того, в матеріалах наявна довідка МКП «Основаніє» від 18.01.2016 р. № 133 про те, що ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та має склад сім`ї: доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 42).

Також, наявні заяви від 18.01.2016 р. за підписом ОСОБА_5, за змістом яких остання заявляє, що:

- спірна квартира перебуває у власності позивача понад три роки;

- підтверджує той факт, що є вдовою з ІНФОРМАЦІЯ_3., у новому зареєстрованому шлюбі не перебуває та однією сім'єю ні з ким не проживала, відчужувана квартира не є спільною сумісною власністю подружжя та є особистою приватною власністю позивача;

- осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужувану квартиру (її частку), в т.ч. й відповідно до ст.ст. 65,74, 97 Сімейного кодексу України немає.

Як свідчить заява від 18.01.2016 р. (а.с. 85), приватним нотаріусом факт реєстрації шлюбу ОСОБА_5 з ОСОБА_9 перевірено за паспортом ОСОБА_5, реквізити якого прописані в реєстрі. Шлюб був зареєстрований Комунарським відділом РАГС м. Запоріжжя 02.09.1995 р. Факт смерті ОСОБА_9 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3.) перевірено за свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим міським відділом державної РАЦС РС Запорізького міського управління юстиції 28.07.2014 р., актовий запис № 4760.

Крім того, вбачається, що документи, на підставі яких був посвідчений оскаржуваний позивачем договір купівлі-продажу від 18.01.2016 р., на підтвердження права власності ОСОБА_5 на спірну квартиру містять:

- договір купівлі-продажу квартири від 15.03.2005 р., за умовами якого ОСОБА_5, як Покупець, придбала у ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (Продавці) квартиру за АДРЕСА_1 (а.с. 43);

- Витяг з Державного реєстру правочинів від 15.03.2005 р. № 780877 про державну реєстрацію договору купівлі-продажу квартири від 15.03.2005 р. (а.с. 44);

- Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.03.2005 р. № 6757592 (а.с. 45);

- Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.06.2015 р. № 38803348 (а.с. 46);

- Витяг щодо відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 72-73);

- Витяг за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.01.2016 р. (а.с 75-77);

- інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 18.01.2016 р. (а.с. 78-81).

Таким чином, з огляду на викладені вище докази, судом встановлено, що на час посвідчення приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Гармашовим Г.М. договору купівлі-продажу від 18.01.2016 р., останнім належним чином перевірено, що нерухоме майно (квартира за АДРЕСА_1) належить продавцю - ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності в розмірі частки 1/1 та відчужувана квартира не є спільною сумісною власністю подружжя.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що в матеріалах цієї справи відсутні докази на підтвердження прийняття спадщини в установлений законом строк після померлого ОСОБА_9, судом відхиляються доводи позивача про те, що спірна квартира за АДРЕСА_1, станом на час укладення договору між сторонами, не належала позивачу на праві особистої приватної власності.

Крім того, матеріали справи свідчать, що приватним нотаріусом перевірено склад сім`ї продавця - ОСОБА_5, що підтверджується довідкою МКП «Основаніє» від 18.01.2016 р. № 133.

Будь-яких доказів на підтвердження проживання чи наявності права користування спірною квартирою малолітніми та/або неповнолітніми особами, станом час на посвідчення договору, вказані документи не містили та ОСОБА_5, як продавцем, не надано.

За таких обставин, судом визнаються необґрунтованими та відхиляються посилання позивача про недотримання приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Гармашовим Г.М. при посвідченні договору купівлі-продажу від 18.01.2016 р. правил нотаріальних дій, зокрема, не витребування нотаріусом доказів щодо належності майна продавцю на праві особистої власності та довідки про осіб, що зареєстровані в квартирі.

Також, судом визнається безпідставним посилання позивача на копію акту про проживання громадян від 09.11.2015 р. за підписом молодших спеціалістів Центру обслуговування абонентів № 12 МКП «Основаніє». Так, вказаним актом встановлений період проживання за адресою: квартира за АДРЕСА_1 неповнолітньої ОСОБА_14 з 03.10.2002 р. по 09.11.2015 р. При цьому, оспорюваний позивачем у цій справі договір купівлі-продажу був укладений між сторонами - 18.01.2016 р. Жодних доказів на підтвердження проживання неповнолітньої - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на час укладення між сторонами та посвідчення приватним нотаріусом спірного договору, тобто 18.01.2016 р. матеріали цієї справи не містять та позивачем не надано.

При розгляді справи по суті спору судом враховано, що ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2017 р. у справі № 333/3176/17, яка набула законної сили 28.11.2017 р., судом закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним на підставі п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (в редакції, що діяла на час винесення судом ухвали).

Крім того, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2017 р. у справі № 333/1593/16-ц, яке набуло законної сили 01.12.2017 р., позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод, зняття з реєстрації задоволено. Згідно з вказаним рішенням, судом визнано ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартири АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації місця проживання.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2). Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3).

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено в ході її розгляду, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу квартири від 18.01.2016 р. порушує публічний порядок, зокрема, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. А тому, посилання позивача на нікчемність вчиненого правочину у відповідності до норм ст. 228 ЦК України відхиляється судом.

Також, суд виходить з того, що нормами ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

З огляду на викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами недодержання в момент укладення між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вимог, які є необхідними для визнання цього правочину судом недійсним. У зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 18.01.2016 р. судом відмовляється через недоведеність.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 18.01.2016 р. правові підстави для застосування наслідків недійсності правочину відсутні. У зв'язку з чим, судом відмовляється у задоволенні вимоги про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу квартири від 18.01.2016 р.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 25.01.2019 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова