Рішення № 79405719, 24.01.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1722/18

Провадження по справі 2/305/89/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

24.01.2019 року Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

судді - Тулик І.І.

за участі секретаря судового засідання– Шемота М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Богданська сільська рада Рахівського району Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2,третя особа без самостійних вимог: Богданська сільська рада Рахівського району Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 21 серпня 2000 року, він є власником житлового будинку №148 по вул. Шевченка в с. Богдан Рахівського району Закарпатської області. В цьому будинку з 20 травня 2011 року зареєстрована відповідач ОСОБА_2. З початку 2012 року відповідач в зазначеному житловому будинку не проживає та ним не користується. Договору житлового найму між позивачем, як власником нерухомого майна та відповідачем не укладалося. Знятися з реєстрації місця проживання відповідач в добровільному порядку відмовляється, а свою відмову аргументує відсутністю коштів. У зв"язку з тим, що в даний час вона зареєстрована в будинку позивача, порушується його право приватної власності на житло, як на саму власність, так і на право його вільного та безперешкодного використання, володіння та розпорядження, яке проявляється в одержанні позивачем певних документів для нарахування допомоги, отриманні соціальних пільг. Членом сім"ї позивача відповідач не являється. На підставі наведеного просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком №148 по вул. Шевченка в с. Богдан Рахівського району Закарпатської області.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився. Представник позивача ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи без її та позивача участі, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином, шляхом оголошення в засобах масової інформації виклику до суду, повідомлена про час та місце розгялду справи, в судове засідання не з"явилася. Причина неявки суду невідома.

Представник третьої особи без самостійних вимог в судове засідання не з"явився. Сільський голова ОСОБА_4 надав заяву, в якій просить справу розглянути без представника Богданської сільської ради, вирішення позовних вимог залишає на розсуд суду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши їх доказами , суд, прийшов до такого висновку.

Момент виникнення права на захист у власників житла пов'язаний з моментом виникнення права власності, оскільки тільки власник повною мірою може використати належні йому права на захист. Правочини про відчуження чи набуття у власність будинку підлягають обов'язковій державній реєстрації, і, відповідно, право власності на будинок виникає саме з моменту державної реєстрації документів, що встановлюють це право.

З матеріалів справи слідує, що на підставі Договору купівлі-продажу будинку, укладеного 21 серпня 2011 року між ОСОБА_5 як «Продавцем», та ОСОБА_1 як «Покупцем", позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності в цілій частині житловий будинок №148, що розташований по вулиці Шевченка в селі Богдан Рахівського району Закарпатської області.

Згідно ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення та ін. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року (з останніми змінами від 25.05.1998 року) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Так, згідно записів в Будинковій книзі для прописки (реєстрації) громадян, які проживають в житловому будинку №148, що по вулиці Шевченка в с. Богдан Рахівського району Закарпатської області, є зареєстрованою відповідач, ОСОБА_2, яка являється позивачу племінницею.

Відповідач, ОСОБА_2, являючись зареєстрованою в житловому будинку №148, що розташований по вулиці Шевченка в с. Богдан Рахівського району Закарпатської області, належному позивачу в цілій частині на праві приватної власності, на даний час являється особою, яка втратила право на користування даним житловим приміщенням, оскільки вже сім років не проживає в ньому, не веде з позивачем спільного господарства, не має спільного бюджету, в зв’язку із чим відповідно до частини 3 статті 64 Житлового кодексу УРСР не наділена правами і обов'язками, якими позивач володіє у відповідності до приписів зазначеної вище правової норми.

За переконанням позивача, дані обставини унеможливлюють йому вільно, повно та безперешкодно володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, в тому числі, одержувати певні документів для нарахування соціальної допомоги.

Таким чином з досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави для проживання чи реєстрації у вищезазначеному будинку, доказів про вселення її у спірне житло у визначеному законом порядку та набуття права користування ним суду не представлено.

За змістом ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. До порушень права користування відносяться, наприклад, випадки самоуправного заняття приміщення в будинку власника, що належить йому на праві приватної власності.

За таких обставин, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи те, що реєстрацією відповідача в житловому приміщенні чиняться перешкоди у здійсненні позивачем ОСОБА_1 право власності, розпорядження нерухомим майном, то суд приходить до висновку, що позов з наведених підстав слід задовольнити.

Питання про стягнення судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України, позивачем не ставилося.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76,81,83,89, 141, 263-265,273,354 ЦПК суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканку с. Щасливка, вул. Леніна,25 Доманівського району Миколаївської області, такою, що втратила право користування будинком №148 по вул. Шевченка в с. Богдан Рахівського району Закарпатської області.

Судовий збір в сумі 704,80 гривень залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: Тулик І.І.