Ухвала суду № 79405634 від 25.01.2019 , Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

25 січня 2019 року м. Київ № 826/4621/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_41 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича (Уповноважена особа), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (ПАТ «Дельта банк») Кадирова Владислава Володимировича (Кадиров В.В.) щодо нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая», а саме:

- №013-09510-190215 від 19.02.2015 на суму 200000 грн., строком по 20.05.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №017-09509-190215 від 19.02.2015 на суму 200000 грн., строком по 20.05.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №001-09510-200215 від 20.02.2015 на суму 200000 грн., строком по 21.05.2015, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №016-09510-250215 від 25.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 26.05.2015, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №010-09509-200215 від 20.02.2015 на суму 200000 грн., строком по 21.05.2015, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №015-09511-230215 від 23.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 24.05.2015, укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №006-09511-230215 від 23.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 24.05.2015, укладеного між ОСОБА_7 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №019-09511-230215 від 23.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 24.05.2015, укладеного між ОСОБА_8 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №016-09509-190215 від 19.02.2015 на суму 200000 грн., строком по 21.05.2015, укладеного між ОСОБА_9 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №003-09510-200215 від 20.02.2015 на суму 200000 грн., строком по 21.05.2015, укладеного між ОСОБА_10 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №013-09511-200215 від 20.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 21.05.2015, укладеного між ОСОБА_11 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №018-09509-190215 від 19.02.2015 на суму 200000 грн., строком по 20.05.2015, укладеного між ОСОБА_12 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №003-09509-190215 від 19.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 20.05.2015, укладеного між ОСОБА_13 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №009-09511-240215 від 24.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 25.05.2015, укладеного між ОСОБА_14 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №003-09509-230215 від 23.02.2015 на суму 200000 грн., строком по 24.05.2015, укладеного між ОСОБА_15 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №014-09511-240215 від 24.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 25.05.2015, укладеного між ОСОБА_16 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №003-09510-240215 від 24.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 25.05.2015, укладеного між ОСОБА_17 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №011-09509-230215 від 23.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 24.05.2015, укладеного між ОСОБА_18 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №017-09510-190215 від 19.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 20.05.2015, укладеного між ОСОБА_19 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №007-09509-190215 від 19.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 20.05.2015, укладеного між ОСОБА_20 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №014-09510-240215 від 24.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 25.05.2015, укладеного між ОСОБА_21 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №008-09509-190215 від 19.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 20.05.2015, укладеного між ОСОБА_22 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №005-09509-200215 від 20.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 21.05.2015, укладеного між ОСОБА_23 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №004-09509-240215 від 24.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 25.05.2015, укладеного між ОСОБА_24 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №015-09509-190215 від 19.02.2015 на суму 200000 грн., строком по 20.05.2015, укладеного між ОСОБА_25 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №008-09509-200215 від 20.02.2015 на суму 200000 грн., строком по 21.05.2015, укладеного між ОСОБА_26 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №010-09511-230215 від 23.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 24.05.2015, укладеного між ОСОБА_40 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №024-09509-190215 від 19.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 20.05.2015, укладеного між ОСОБА_28 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №016-09511-200215 від 20.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 21.05.2015, укладеного між ОСОБА_29 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №013-09509-200215 від 20.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 21.05.2015, укладеного між ОСОБА_30 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №016-09509-200215 від 20.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 21.05.2015, укладеного між ОСОБА_31 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №020-09510-200215 від 20.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 21.05.2015, укладеного між ОСОБА_32 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №010-09511-200215 від 20.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 21.05.2015, укладеного між ОСОБА_33 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №008-09509-230215 від 23.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 24.05.2015, укладеного між ОСОБА_34 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №009-09509-250215 від 25.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 26.05.2015, укладеного між ОСОБА_35 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №003-09511-230215 від 23.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 24.05.2015, укладеного між ОСОБА_36 та ПАТ «Дельта Банк»;

- №008-09511-240215 від 24.02.2015 на суму 7000 дол. США, строком по 25.05.2015, укладеного між ОСОБА_41 та ПАТ «Дельта Банк».

Крім того, позивачі просили суд: зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9), ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11), ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_12), ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_13), ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_14), ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_15), ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_16), ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_17), ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_18), ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_19), ОСОБА_20 (РНОКПП НОМЕР_20), ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_21), ОСОБА_22 (РНОКПП НОМЕР_22), ОСОБА_23 (РНОКПП НОМЕР_23), ОСОБА_24 (РНОКПП НОМЕР_24), ОСОБА_25 (РНОКПП НОМЕР_25), ОСОБА_26 (РНОКПП НОМЕР_26), ОСОБА_27 (РНОКПП НОМЕР_27), ОСОБА_28 (РНОКПП НОМЕР_28), ОСОБА_29 (РНОКПП НОМЕР_29), ОСОБА_30 (РНОКПП НОМЕР_30), ОСОБА_31 (РНОКПП НОМЕР_31), ОСОБА_32 (РНОКПП НОМЕР_32), ОСОБА_33 (РНОКПП НОМЕР_33), ОСОБА_34 (РНОКПП НОМЕР_34), ОСОБА_35 (РНОКПП НОМЕР_35), ОСОБА_36 (РНОКПП НОМЕР_36), ОСОБА_41 (РНОКПП НОМЕР_37), як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

На обґрунтування позовних вимог зазначили, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та суперечить вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VІ (у редакції, чинній на час вирішення спірних правовідносин; Закон №4452-VІ), а також порушує право позивачів на отримання гарантованої суми вкладу. Крім того, позивачі наголосили, що договори банківського вкладу, укладені між позивачами та ПАТ «Дельта Банк» визнано нікчемним протиправно, внаслідок чого їх не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2017, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Чудак О.М.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2018 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивачів заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з'явилися.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників позивачів, на підставі частини третьої статті 194 КАС України та частини дев'ятої статті 205 цього ж Кодексу ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Так, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. щодо нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая», укладених між позивачами та ПАТ «Дельта банк», виходячи з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України в редакції до 15.12.2017, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Необхідно зазначити, що аналогічні положення пункту 1 частини першої статті 157 КАС України в редакції до 15.12.2017, містяться в пункті 1 частини першої статті 238 КАС України в редакції з 15.12.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2015 року ПАТ «Дельта Банк» уклав договори банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая», а саме: №013-09510-190215 від 19.02.2015 з ОСОБА_1; №017-09509-190215 від 19.02.2015 з ОСОБА_2; №001-09510-200215 від 20.02.2015 з ОСОБА_3; №016-09510-250215 від 25.02.2015 з ОСОБА_4; №010-09509-200215 від 20.02.2015 з ОСОБА_5; №015-09511-230215 від 23.02.2015 з ОСОБА_6; №006-09511-230215 від 23.02.2015 з ОСОБА_7; №019-09511-230215 від 23.02.2015 з ОСОБА_8; №016-09509-190215 від 19.02.2015 з ОСОБА_9; №003-09510-200215 від 20.02.2015 з ОСОБА_10; №013-09511-200215 від 20.02.2015 з ОСОБА_11; №018-09509-190215 від 19.02.2015 з ОСОБА_12; №003-09509-190215 від 19.02.2015 з ОСОБА_13; №009-09511-240215 від 24.02.2015 з ОСОБА_14; №003-09509-230215 від 23.02.2015 з ОСОБА_15; №014-09511-240215 від 24.02.2015 з ОСОБА_16; №003-09510-240215 від 24.02.2015 з ОСОБА_17; №011-09509-230215 від 23.02.2015 ОСОБА_18; №017-09510-190215 від 19.02.2015 з ОСОБА_19; №007-09509-190215 від 19.02.2015 з ОСОБА_20; №014-09510-240215 від 24.02.2015 з ОСОБА_21; №008-09509-190215 від 19.02.2015 з ОСОБА_22; №005-09509-200215 від 20.02.2015 з ОСОБА_23; №004-09509-240215 від 24.02.2015 з ОСОБА_24; №015-09509-190215 від 19.02.2015 з ОСОБА_25; №008-09509-200215 від 20.02.2015 з ОСОБА_26; №010-09511-230215 від 23.02.2015 з ОСОБА_40; №024-09509-190215 від 19.02.2015 з ОСОБА_28; №016-09511-200215 від 20.02.2015 з ОСОБА_29; №013-09509-200215 від 20.02.2015 з ОСОБА_30; №016-09509-200215 від 20.02.2015 з ОСОБА_31; №020-09510-200215 від 20.02.2015 з ОСОБА_32; №010-09511-200215 від 20.02.2015 з ОСОБА_33; №008-09509-230215 від 23.02.2015 з ОСОБА_34; №009-09509-250215 від 25.02.2015 з ОСОБА_35; №003-09511-230215 від 23.02.2015 з ОСОБА_36; №008-09511-240215 від 24.02.2015 з ОСОБА_41.

02.03.2015 Правління Національного банку України прийняло постанову №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних».

Того ж дня виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №51 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта банк» строком на 3 місяці до 02.06.2015 та призначення уповноваженої особи Фонду.

08.04.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду №71 внесено зміни до рішення №51 від 02.03.2015, зокрема тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №147 від 03.08.2015 строк здійснення тимчасової адміністрації у ПAT «Дельта банк» продовжено до 02.10.2015.

02.10.2015 постановою Національного банку України №664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Дельта банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №181 від 02.10.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта банк» з 05.10.2015 до 04.10.2017.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону №4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами проведеної перевірки договорів банківських вкладів, Уповноважена особа зробила висновки, що вищевказані договори укладені між позивачами і ПАТ «Дельта Банк» є нікчемними, про що позивачам у вересні 2015 року направлені повідомлення про нікчемність правочину.

Вказані рішення Уповноваженої особи, в частині, що стосується позивачів, є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ, Суд).

В той же час, згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику ЄСПЛ як джерело права.

Змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні ЄСПЛ від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість, визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення уповноваженої особи Фонду про нікчемність договорів банківського вкладу не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, зважаючи на таке.

Згідно із частинами першою, другою, десятою статті 38 Закону №4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу чи рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 ЦК України та частина третя статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього Закону перевірка правочинів банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін відповідно до вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справах №809/316/16, №809/74/16, №910/12294/16, №910/24198/16 та №819/353/16.

Ключовим мотивом Великої Палати Верховного Суду є те, що рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, яке прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому ним не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Звідси права позивачів в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, встановлена правова природа рішення уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення уповноваженої особи Фонду про нікчемність договорів банківського вкладу не можуть бути розглянуті в судовому порядку.

Отже, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловила свою правову позицію з питань підсудності даної категорії справ. Наведене свідчить про наявність усталеної судової практики застосування вказаних вище норм процесуального права.

Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд доходить висновку про неможливість розгляду позовних вимог в частині скасування рішення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність, укладених між позивачами та Банком, договорів банківського вкладу в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині не належить до юрисдикції адміністративних судів, у зв'язку з чим, суд вбачає наявність достатніх правових підстав для закриття провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 248 КАС України,

ухвалив:

Провадження в адміністративній справі №826/4621/16 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_41 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая», а саме: