Рішення № 79405524, 25.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 січня 2019 року №826/14347/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши в порядку письмового позовного провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Центрдорресурс”

до

Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0290951206

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Центрдорресурс” (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0290951206.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0290951206 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрдорресурс» штрафу, передбаченого статтею 1201 Податкового кодексу України, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві безпідставно, всупереч вимогам пункту 109.1 статті 109, пункту 200 1.3 статті 2001, підпунктів 4.1.4, 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, призначене на 13.12.2018 суд на підставі частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Центрдорресурс” з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками камеральної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 25.04.2018 №4876/26-15-12-06-20/38749259, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині граничного терміну реєстрації податкових накладних, складених протягом липня-грудня місяця 2017 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0290951206, яким до позивача застосовано передбачені статтею 1201 Податкового кодексу України фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 944 744,93 грн. за порушення встановлених статтею 201 Податкового кодексу України граничних термінів реєстрації податкових накладних\розрахунків коригування до податкових накладних.

Не погоджуючись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його такими, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та іншими нормативно - правовими актами.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Камеральної перевіркою позивача встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за липень-жовтень 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Цим же пунктом встановлено наступні строки реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Пунктом 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (БНакл), обчислену за такою формулою: еНакл = еНаклОтр + еМитн + еПопРах + еОвердрафт - еНаклВид - еВідшкод - еПеревищ, де: SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; еПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200 1.2 цієї статті.

Право платника податку на додану вартість на реєстрацію податкової накладної залежить від суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За посиланням позивача, протягом липня-жовтня 2017 року контрагенти-постачальники позивача, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРШЛЯХБУД» та товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ЕЛЕКТРОННИХ РОЗРОБОК» не змогли зареєструвати виписані ними позивачу податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 6 878 239,50 грн. Вказані податкові накладні не були зареєстровані контрагентом у зв’язку із зупиненням реєстрації (відмовою в реєстрації) податкових накладних Державною фіскальною службою України на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Представником позивача, направлені відповідні адвокатські запити до товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРШЛЯХБУД» та товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ЕЛЕКТРОННИХ РОЗРОБОК» із проханням надати копії електронних квитанцій про причину відмови та/або зупинення реєстрації податкових накладних та первинних документів, на підставі яких контролюючим органом приймалось рішення про зупинення реєстрації (відмову в реєстрації) податкових накладних.

В матеріалах справи наявні копії документів, в тому числі копії квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, які свідчать, що реєстрація податкових накладних зупинена Державною фіскальною службою України із зазначенням: “Відповідно до п. 201.16 статті 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. 11Н/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПК/РК в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товару згідно УКТ ЗЕД. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію”.

Водночас, на думку суду, зупинення реєстрації податкових накладних із таким формулюванням не відповідає вимогам чинного законодавства України з огляду на наступне.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабміну України від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до Державної фіскальної служби України в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, серед іншого, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Пункт 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків містить у собі визначення двох різних критеріїв моніторингу податкової накладної:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Суд зазначає, що зазначені підстави зупинення реєстрації податкових накладних, які викладені у квитанціях про відмову в реєстрації податкових накладних контрагентам позивача, а саме зазначення лише про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТЗЕД, не відповідають пункту 6 Критерії оцінки ступеня ризиків.

Тобто, зупинення реєстрації податкових накладних проводилось Державною фіскальною службою України всупереч вимогам підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, рішення комісії Державної фіскальної служби України про відмову в реєстрації податкових накладних контрагентів позивача містять однотипне формулювання причин для такої відмови: “Надання платником податків копій документів, які складені із порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування”.

Відповідно до абзацу 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" №190 від 29.03.2017, комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Абзацом 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України №190 від 29.03.2017 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

3) ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

4) ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

5) надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Поряд із цим, вміщене у рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних однотипне формулювання, яке відповідає формулюванню, наведеному у абзаці 2 постанови Кабінету Міністрів України №190 від 29.03.2017 не дає можливості встановити, які порушення були допущені під час складання документів та чому вказані документи не є достатніми для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Відтак, Державна фіскальна служба України повинна надати належні та достатні докази, що дії відповідача щодо зупинення реєстрації податкової накладної вчинено у відповідності до приписів пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та за наявності підстав, встановлених вищезгаданими Критеріями оцінки ступеня ризиків.

При цьому, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №813/3731/17 та від 23.10.2018 у справі №822/1817/18.

У матеріалах справи наявні копії документів, оформлених у результаті здійснюваних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що свідчить їх про реальність та товарність, та те, що вони призвели до руху активів платника податків - позивача.

При цьому слід зазначити, що зміни до Податкового кодексу України, якими стаття 201 Податкового кодексу України була доповнена пунктом 201.16, були внесені Законом України №1797-VIII від 21.12.2016 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні”. У відповідності до пункту 201.16 доповненої статті 201 Податкового кодексу України, контролюючому органу було надано право в окремих випадках зупиняти реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та у подальшому - відмовляти в реєстрації таких податкових накладних/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Факт зупинення реєстрації (відмови в реєстрації) податкової накладної прямим чином впливає на значення визначеного пунктом 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України показника “SНаклОтр”, та як наслідок на значення показника “еНакл” в цілому, та як наслідок - на право платника податку на реєстрацію податкових накладних без внесення платником коштів із поточного рахунку на його рахунок електронного адміністрування податку на додану вартість, доповнення статті 201 Податкового кодексу України пунктом 201.16 Податкового кодексу України мало своїм прямим наслідком зміну елементів податку на додану вартість, оскільки із впровадженням вказаної правової норми сума грошових коштів, які повинні направлятись платником податку на додану вартість на його адміністрування (реєстрацію податкових накладних) коригується в залежності від рішення контролюючого органу про зупинення або відмову в реєстрації податкових накладних, виданих контрагентами такого платника податку.

Пунктом 1 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” від 21.12.2016 встановлено, що зміни до підпункту 4 (зміни до пункту 201.10 статті 201 в частині зупинення реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних) і підпункту 5 пункту 94 розділу І (щодо доповнення пунктом 201.16 статті 201) набирають чинності з 1 квітня 2017 року.

Поряд із цим, у пункті 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України закріплено принцип стабільності податкового законодавства України, встановлено, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Таким чином, за приписами пункту 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України зміни до статті 201 Податкового кодексу України, якими вказана стаття доповнена пунктом 201.16, внесені Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” від 21.12.2016 є обов'язковими для платників податку не раніше 01.01.2018 та не можуть вступити в дію із 01.04.2017, як це зазначено пунктом 1 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Закону.

Пунктом 4.1.4 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно- правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” №1797-VIII від 21.12.2016 прямо суперечать вимогам пункту 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України, норми вказаного Закону в частині доповнення статті 201 Податкового кодексу України пунктом 201.16 не могли застосовуватись контролюючими органами протягом 2017 року. У свою чергу, в результаті неправомірного зупинення реєстрації (відмови в реєстрації) податкових накладних контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю “Центрдорресурс” на підставі вищезгаданої правової норми, товариство з обмеженою відповідальністю “Центрдорресурс” не мало можливості зареєструвати власні податкові накладні внаслідок безпідставного заниження у результаті вищезазначених дій контролюючих органів значення показника “ 8НаклОтр”.

Пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v.UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Враховуючи викладене судом не вбачається порушення в діях товариства з обмеженою відповідальністю “Центрдорресурс”, щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних, які зафіксовані перевіркою, оскільки не своєчасна реєстрація податкових накладних у даному випадку не може розглядатися як протиправне діяння платника податку в розумінні пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, встановлені судом обставини в процесі розгляду адміністративної справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.05.2018 №0290951206.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центрдорресурс” (ЄДРПОУ 38749259, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 10-А) понесені ними витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 171, 17 грн. (чотирнадцять тисяч сто сімдесят одна гривня 17 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.