Рішення № 79405435, 24.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2019 року № 826/19676/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Громадської організації "Мрія життя"

до Київської міської ради

третя особа, яка не Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу

заявляє самостійних Київської міської ради (Київської міської

вимог на предмет спору державної адміністрації)

про скасування рішення

представники учасників позивача: Коваленко В.М., Калайда С.В.;

справи: відповідача - Рог О.В.;

третьої особи - Шадура А.М.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Громадська організація «Мрія життя» (далі - позивач або ГО «Мрія життя» або Організація) з адміністративним позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач або КМР), у якому позивач просить суд:

скасувати рішення І сесії VIII скликання Київської міської ради № 522/522 від 30.06.2016 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Громадській організації «Мрія життя» на шосе Набережному у Печерському районі м. Києва для створення озелененої території загального користування».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення Київської міської ради № 522/522 від 30.06.2016 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Громадській організації «Мрія життя» на шосе Набережному у Печерському районі м. Києва для створення озелененої території загального користування» перешкоджає Громадській організації «Мрія життя» в її реалізації права «мовчазної згоди» у відповідності до абзацу третього частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, а саме - в можливості розроблення проекту землеустрою, його погодження та затвердження, а також укладання договору оренди земельної ділянки.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2017 (суддя Огурцов О.П.) відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 3916 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) судом прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання на 13.02.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2018 залучено Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (в подальшому - третя особа або Департамент).

Окрім того, протокольною ухвалою від 13.02.2018 судом відхилено подану позивачем заяву б/н від 25.09.2017 «Про уточнення до адміністративного позову», зокрема, з підстав одночасної зміни Організацією як підстав, так і предмету позову.

У судовому засіданні 13.02.2018 судом оголошено перерву до 22.03.2018.

В судовому засіданні 22.03.2018 представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях та відзиві відповідно.

Зокрема, свої заперечення мотивували тим, що підставою для прийняття рішення Київської міської ради від 30.06.2016 № 522/522 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадській організації «Мрія життя» на шосе Набережному у Печерському районі м. Києва для створення озелененої території загального користування» було те, що місце розташування земельної ділянки не відповідає Генеральному плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, зокрема, згідно з наданими до клопотання графічними матеріалами земельна ділянка розміщена на проїжджій частині Набережного шосе (територія вулиць і доріг).

Поряд з цим, представники сторін заявили клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Громадська організація «Мрія життя» звернулась із клопотанням до Київської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на шосе Набережному у Печерському районі м. Києва орієнтовними площами: 0,46 га; 0,04 га; 0,05 га; 0,03 га; 0,03 га; 0,07 га; 0,02 га; 0,08 га (земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва) в оренду на 15 років для створення озелененої території загального користування (реєстраційний номер справи-клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою К-25421).

Не отримавши дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні від Київської міської ради, у передбачений законом строк, 1 місяць, Організація з дотриманням термінів та процедури, замовила розроблення документації із землеустрою та уклала договір на виконання робіт від 02.11.2015, про що і повідомила Київську міську раду листом вих. № 4 від 05.11.2015 (вх. М3-0200 від 06.11.2015).

Рішенням І сесії VIII скликання Київської міської ради № 522/522 від 30.06.2016 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Громадській організації «Мрія життя» на шосе Набережному у Печерському районі м. Києва для створення озелененої території загального користування» Громадській організації «Мрія життя» відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на шосе Набережному у Печерському районі м. Києва орієнтовними площами: 0,46 га; 0,04 га; 0,05 га; 0,03 га; 0,03 га; 0,07 га; 0,02 га; 0,08 га (земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва) в оренду на 15 років для створення озелененої території загального користування (справа К-25421) у зв'язку з тим, що місце розташування земельної ділянки не відповідає Генеральному плану міста Києва, затвердженому рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.

Вважаючи прийняття КМР відповідного рішення всупереч вимогам ст. 123 Земельного кодексу України, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Вирішуючи спір по суті, суд вказує наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, «Тимчасовим порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві», затв. Рішенням КМР від 28 лютого 2013 року № 63/9120 (нижче - Порядок), та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 статті 19 Конституції України перебачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як свідчать матеріали справи, клопотання позивача від 11.09.2015 подане до Київської міської ради згідно положень Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій».

Згідно ст.ст. 5, 6 Порядку, зацікавлена особа, яка має намір одержати земельну ділянку в користування або у власність, звертається до Київської міської ради через приймальню Київради з земельних питань (крім випадків, встановлених цим Порядком для громадян, які подають клопотання про передачу земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, індивідуального дачного та гаражного будівництва або про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою одержання земельних ділянок для зазначених цілей в оренду) із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. За результатами опрацювання клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Департамент земельних ресурсів протягом семи робочих днів з дня його отримання готує проект дозволу Київської міської ради на розроблення документації із землеустрою або проект відмови у наданні такого дозволу згідно із затвердженою рішенням Київської міської ради формою та проект відповідного висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури і землекористування, які передаються на розгляд цієї комісії приймальнею Київради з земельних питань через секретаріат Київської міської ради. Підставами для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою можуть бути невідповідність ініціативи щодо розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також Генеральному плану міста Києва, іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель міста Києва, проектам землеустрою щодо впорядкування території міста Києва, затвердженим у встановленому законодавством порядку; подання зацікавленою особою неповного складу пакета документів, необхідних для одержання дозволу на розроблення документації із землеустрою - у разі якщо зацікавлена особа не усунула недоліки, виявлені Департаментом земельних ресурсів відповідно до частини п'ятої статті 5 цього Порядку; виявлення в документах, поданих зацікавленою особою, недостовірних відомостей та інші підстави, встановлені законом.

Як встановлено судом, після отримання клопотання позивача, Департаментом підготовлено проект рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, який листом скеровано на розгляд Київської міської ради.

Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено обов'язок відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування розглянути клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З системного правового аналізу вказаних нормативних приписів слідує, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для прийняття рішення Київської міської ради від 30.06.2016 № 522/522 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту» стало місце розташування земельної ділянки, яка не відповідає Генеральному плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, оскільки відповідно до графічних матеріалів земельна ділянка розміщена на проїжджій частині Набережного шосе (територія вулиць і доріг).

Згідно даних Витягу з бази міського земельного кадастру видно, що адреса земельної ділянки: шосе Набережне.

Враховуючи наведене, суд не вбачає правових підстав для скасування вказаного рішення.

В частині твердження позивача про порушення відповідачем встановленого законом строку на розроблення проекту або рішення про відмову та право позивача на провадження певних дій за «принципом мовчазної згоди», суд зазначає наступне.

В силу ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Наразі суд виокремлює, що подібні за змістом положення висвітлено у абз. 1 ч. 13 ст. 6 Порядку, згідно якого у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Київською міською радою не надано дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивованої відмови у його наданні, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 5 цього Порядку, то зацікавлена особа у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право, якщо інше не встановлено законодавством, замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Київську міську раду через приймальню Київради з земельних питань у місячний строк з дня укладання договору з розробником документації із землеустрою. До письмового повідомлення, в якому зазначається реєстраційний номер справи-клопотання, додається засвідчена зацікавленою особою або розробником документації із землеустрою копія договору на виконання робіт із землеустрою щодо розроблення відповідної документації із землеустрою.

З правової конструкції ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України випливає, що у разі нездійснення певних дій суб'єктом владних повноважень, законодавець запровадив «принцип мовчазної згоди», згідно якого зацікавлена особа, у разі недодержання суб'єктом владних повноважень свого обов'язку, має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово зобов'язана повідомити суб'єкта владних повноважень та надати договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З припису наведеної норми законодавства вбачається, що суб'єкт владних повноважень не тільки зобов'язаний додержатись терміну розгляду клопотання, а також, у випадку відмови, обґрунтувати таку відмову.

В контексті наведеного, стосовно доводів про необхідність застосування у розглядуваному випадку «принципу мовчазної згоди», то слід відзначити, що за ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано та не направлено.

Отже, оскільки у встановлений законом строк документ на розроблення проекту або рішення про відмову у його видачі відповідачем не видано та не направлено, суд погоджується з висновком про те, що позивач набув право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності без отримання відповідного документа відповідно до «принципу мовчазної згоди».

Проте «принцип мовчазної згоди» не означає, що таке право є абсолютним і набувається безстроково.

На думку суду, позивач мав право на провадження певних дій без отримання відповідного документа відповідно до «принципу мовчазної згоди» лише до моменту набрання чинності рішення відповідача про відмову у наданні документів на розроблення проекту. З цього моменту відсутні підстави вказувати на існування будь-якої згоди зі сторони відповідача.

Суд акцентує, що у межах спору позивачем не ставиться питання про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду поданого ним клопотання, а також щодо визнання протиправними його дій у частині недотримання строків розгляду клопотання.

Водночас, суд наголошує, що порушення відповідачем строку розгляду клопотання позивача у жодному випадку не може розумітися як обставина, що автоматично спричиняє нечинність чи недійсність прийнятого за результатами його розгляду рішення КМР, оскільки правова норма, яка б на це прямо і недвозначно вказувала, відсутня.

Додатково слід відмітити таке.

31.05.2017 набрав чинності «Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві», затв. Рішенням КМР № 241/2463, згідно п. 10 вступної частини якого клопотання юридичних і фізичних осіб про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, не розглянуті Київською міською радою та щодо яких не прийнято відповідних рішень до набрання чинності цим рішенням, підлягають розгляду у порядку, встановленому Земельним кодексом України та цим Порядком.

З огляду на наведене, зважаючи на обставини розгляду Київською міською радою відповідного клопотання ГО «Мрія життя» у межах справи № К-25421 станом на червень 2016 року, невмотивованими є доводи позивача про порушення його прав відповідачем внаслідок невидачі Організації завдання на проектування згідно п. 2.14. «Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві», затв. Рішенням КМР № 241/2463, питання про що ставилося ГО «Мрія життя» в направленому до Департаменту листі № 22 від 30.06.2017.

Окремо, суд також відмічає, що згідно абз. 2, 3 ч. 13 ст. 6 Порядку, приймальня Київради з земельних питань не пізніше наступного робочого дня з дня надходження повідомлення направляє його разом з копією договору на виконання робіт із землеустрою до Департаменту земельних ресурсів. Департамент земельних ресурсів на підставі повідомлення зацікавленої особи щодо розроблення документації із землеустрою без одержання дозволу Київської міської ради на її розроблення у разі набуття зацікавленою особою такого права відповідно до законодавства та цього Порядку, базуючись на відповідній справі-клопотанні, протягом п'яти робочих днів готує завдання на проектування та видає його разом із оригіналом повідомлення, залишаючи у справі-клопотанні копію такого повідомлення, зацікавленій особі або розробнику документації із землеустрою, якщо таке право розробника визначено договором на розроблення документації із землеустрою.

З наведених положень Порядку слідує про можливість підготовки Департаментом земельних ресурсів завдання на проектування та видачі його разом із оригіналом повідомлення зацікавленій особі або розробнику документації із землеустрою, якщо таке право розробника визначено договором на розроблення документації із землеустрою.

Так, варто зазначити, що у своєму листі вих. № 4 від 05.11.2015 ГО «Мрія життя» не зачіпала питання видачі останній завдання на проектування в силу абз. 3 ч. 13 ст. 6 Порядку.

Зважаючи на наведене в частині епізоду про відсутність звернення Організації до Департаменту в питаннях видачі завдання на проектування, суд примічає, що у межах даного судового спору, виходячи з прохальної частини позову, позивач не торкається питання оскарження бездіяльності Департаменту в площині видачі останнім завдання на проектування.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд зазначає, що під доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, слід розуміти будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частин 1, 3, 4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд звертає увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідач довів в рамках цієї справи правомірність свого рішення, що, в свою чергу, не спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, які б засвідчували протилежне.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи на наведені висновки в цілому, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат у справі, суд вказує, що з огляду на висновки суду про відмову у задоволенні позову, правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Громадської організації «Мрія життя» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд м. Києва.

Суддя К.С. Пащенко