Рішення № 79405213, 25.01.2019, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/3919/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2019 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання С.С.Онисько, за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1, представника відповідача- ОСОБА_2 головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Закарпатської митниці ДФС розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів адміністративну справу №3919/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Закарпатської митниці ДФС України про визнання протиправною і скасування постанови в справі про порушення митних правил №5058/30500/18 від 21.11.2018р.,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови, який мотивовано тим, що 27.10.2018р. відносно нього працівниками Закарпатської митниці було складено протокол про прорушення митних правил №5058/30500/18 за ст.481 ч.3 МК України, а 21.11.2018р. заступник начальника Закарпатської митниці ДФС наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 17000,00 грн., за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст. 481 МК України.

Підставою для накладення адміністративного стягнення стало те, що позивач станом на 27.10.2018р. не вивіз за межі митної території України транспортний засіб «Volvo S80», реєстраційний номер Словацької Республіки М1220DА, номер кузова НОМЕР_1, який було ввезено на митну територію України 12.02.2016р. через митний пост «Дякове».

Позивач вважає дану постанову заступника начальника Закарпатської митниці ДФС незаконною, необґрунтованою й такою, що підлягає скасуванню, а викладені в ній обставини такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки справа про порушення митних правил відносно нього підлягала до закриття у зв'язку з закінченням на день її порушення та розгляду строків накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи наведене, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про порушення митних правил №5058/30500/18 за ст.481 ч.3 МК України від 21.11.2018р. про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.481 МК України.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовну заяву з підстав наведених у позовній заяві та у додатковій заяві від 24.01.2019р.; Представник Закарпатської митниці ДФС у дане судове засідання з’явився, заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своїх заперечень послався на відзив на позов, вважає вчинене ОСОБА_3 митне правопорушення триваючим, а тому підстав для визнання оскаржуваної постанови не має, а відтак, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, інших доказів сторони не надали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа- переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір

Цей спір є публічно-правовим, оскільки виник із публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень – Закарпатської митниці ДФС України.

Завданням адміністративного судочинства (ст.2 КАСУ) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі; 5) обов’язковість судового рішення;6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ст.3 Конституція України).

Суд відповідно до ст.90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду відповідно до частини першої ст.242 КАС України повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до оскаржуваної постанови про порушення митних правил №5058/30500/18 від 21.11.2018р. ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.481 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17.000,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 27.10.2018р. в зону митного контролю митного поста «Вилок» Закарпатської митниці ДФС, на ділянку «в’їзд», смугою руху «зелений коридор», зайшов громадянин ОСОБА_3, який слідував з ОСОБА_4 в Україну у приватних справах. В ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» було встановлено, що 12.02.2016р. громадянин ОСОБА_3 ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Дякове» автомобіль марки «Volvo S80», реєстраційний номер Словацької Республіки М1220DА, номер кузова НОМЕР_1, в митному режимі «тимчасове ввезення» терміном до 1 року.

Станом на 27.10.2018р., автомобіль «Volvo S80», реєстраційний номер Словацької Республіки М1220DА, номер кузова НОМЕР_1 вивезеним з території України не значиться. Враховуючи інформаційні дані центральної бази даних Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи ДФС, громадянин ОСОБА_4ОСОБА_3 мав вивезти транспортний засіб марки «Volvo S80», реєстраційний номер Словацької Республіки М1220DА, номер кузова НОМЕР_1 до 13.02.2017 року (включно).

На підставі викладеного, у зв'язку із тим, що вказані дії позивача містили ознаки порушення митних правил, передбаченого ст.481 ч.3 МК України, відносно нього був складений протокол про порушення митних правил №5058/30500/18 за ст.481 ч.3 МК України, а 21.11.2018р. заступник начальника Закарпатської митниці ДФС наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 17.000,00 грн. за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст. 481 МК України.

Згідно пояснення громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, яке знаходиться у матеріалах справи, він не вивіз в межах встановленого терміну за митний кордон України транспортний засіб, ввезений в режимі тимчасового ввезення на митну територію України, у зв'язку з тим, що не знає де знаходиться автомобіль. Із заявою по даному факту до митниці не звертався. Документів підтверджуючих неможливість вивезення транспортного засобу у визначені строки під час перетину кордону громадянином надано не було.

У відповідності до ч.1 ст.380 МК України, тимчасове ввезення громадянами- нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Згідно ч.2 ст.380 МКУ транспортні засоби особистого користування , що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.380 МКУ, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення , за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Згідно ч.5 ст.380 МКУ тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Як вбачається з позову ОСОБА_3, в якому він просить його позов задоволити, оскільки провадження у справі відповідач повинен був закрити у зв'язку із спливом терміну притягнення його до адміністративної відповідальності.

Між тим, з гідно ч.1 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Відповідно до ст.491 МК України одною з підстав для порушення справи про порушення митних правил є безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.

Статтею 494 МК України визначено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Слід врахувати, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність, тобто це сукупність певних ознак які треба встановити і без яких неможливо складання протоколу про порушення митних правил.

Адміністративне правопорушення — це конкретне діяння (факт, явище, подія), що відбулося (мало місце) у реальній дійсності.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає в себе об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.

Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Справа про порушення митних правил може бути заведена тільки в тому випадку, коли є достатні дані, які свідчать про наявність ознак правопорушення.

Недопустимим є заведення справи про порушення митних правил на підставі припущень або відомостей про правопорушення, достовірність яких викликає сумніви.

Коли порушується справа про порушення митних правил потрібно також переконатися у відсутності обставин, які виключають провадження у справі, зокрема передбачених ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Всі ці обставини неможливо встановити лише на підставі відсутності інформації щодо ввезеного транспортного засобу в електронній базі даних.

Так, 27.10.2018р. при перетині кордону громадянином ОСОБА_3, працівником Закарпатської митниці ДФС було встановлено факт вчинення гр. ОСОБА_3 порушення митних правил передбаченого ч.З ст.481 МК України, який в цей же день, відповідно до вимог ст.494 МК України, було зафіксовано протоколом про порушення митних правил № 5058/30500/18.

Таким чином, громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_3, перевищивши більше ніж на десять діб строк тимчасового ввезення автомобіля марки «VOLVO S80», реєстраційний номер Словаччини - MI220DA, номер кузова НОМЕР_1, вчинив правопорушення, передбачене ч. З ст. 481 Митного кодексу України.

21.11.2017 року Закарпатською митницею ДФС розглянуто справу про порушення митних правил №5058/30500/18 від 27.10.2018 року, запроваджену відносно громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, за ознаками правопорушення, передбаченого ч. З ст. 481 Митного кодексу України та винесено постанову, згідно якої на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 17000 гривень. Про місце та час розгляду справи громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_3 був належним чином повідомлений під час складання протоколу про порушення митних правил та отримав один примірник протоколу на руки і заявив, що не бажає бути присутнім при розгляді справи. Справу розглянуто у відповідності до вимог чинного законодавства у встановлені терміни без порушень прав громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3.

Як видно із позовної заяви, позивач заявляє про недостатність доказів про ввезення автомобіля на митну територію України, а даних інформації центральної бази даних Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби для нього є замало, але достатньо для скасування постанови.

Відповідно до ч.2 ст.380 МКУ транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X МКУ. Внесення даних до центральної бази даних Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби всіх громадян, які перетинають митний кордон України є обов'язковим. Контроль по ввезенню та вивезенню автомобілів здійснюється на підставі даної бази, а інших будь-яких документів для контролю за переміщенням автомобілів для особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами- нерезидентами, не передбачено діючим законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи при складанні протоколу громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_3 визнав, що не вивіз з митної території України автомобіль марки "VOLVO S80", реєстраційний номер Словаччини - MI220DA, номер кузова НОМЕР_1, який ввіз на митну територію України в режимі «тимчасового ввезення на 1 рік» 12.02.2016 року о 18 год. 41 хв. через митний пост «Дяково» Закарпатської митниці ДФС.

Таким чином, зібраними матеріалами справи підтверджено факт ввезення громадянином ОСОБА_4 ОСОБА_3 12.02.2016 року о 18 год. 41 хв. через митний пост «Дяково» Закарпатської митниці ДФС автомобіля марки "VOLVO S80", реєстраційний номер Словаччини - MI220DA, номер кузова НОМЕР_1 в митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року», та не вивезеного станом на сьогоднішній день, що підтверджує факт триваючого правопорушення, а викладені непогодження позивача з діями митниці у позовній заяві, не містять інформації, які спростовують докази.

Вчинене ОСОБА_3 правопорушення передбачене ч.З ст.481 МК України, виявлено 27.10.2018р., а відтак суд вважає, що митницею правомірно та в межах строку встановленого ч.2 ст.467 МК України накладено стягнення на ОСОБА_3 за вчинення правопорушення передбаченого ч.З ст.481 МК України, оскільки перебіг шестимісячного строку притягнення до відповідальності починається з моменту виявлення правопорушення, тобто з 27.10.2018.

Відповідно до ст.11 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Матеріалами справи встановлено, що саме громадянин ОСОБА_3, прямуючи через митний пост «Дяково» подавав до митного контролю документи, на підставі яких транспортний засіб марки "VOLVO S80", реєстраційний номер Словаччини - MI220DA, номер кузова НОМЕР_1 був оформлений в митному режимі «тимчасового ввезення на 1 рік».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова про порушення митних правил №5058/30500/18 за ст.481 ч.3 МК України відносно позивача, є законною та обґрунтованою, тому у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

На підставі наведеного відповідно до вимог ст.ст.93-95,366,458,487,488,494-495 МК Митного кодексу України та керуючись ст.ст.2-3,5-6,8-11,13-14,73-77,90,139,242-250,295 КАС України суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Закарпатської митниці ДФС України про визнання протиправною і скасування постанови в справі про порушення митних правил №5058/30500/18 від 21.11.2018р. – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції відповідно до ст.295 ч.1 КАС України подається до 7-го апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Повне рішення суду виготовлене 25.01.2019р.

ГоловуючийОСОБА_5