Рішення № 79405125, 23.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2019 року № 826/4000/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого Пащенка К.С., суддів: Чудак О.М., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомСпільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний сервіс ЛТД»доДержавної екологічної інспекції Українипро представники сторін:визнання протиправними та скасування наказу позивача - не з'явився, відповідача - Бодня В.А.,

ВСТАНОВИВ:

10.03.2016 Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний сервіс ЛТД» (адреса: 04214, м. Київ, вул. Північна, 1а, код ЄДРПОУ 20050460) (далі альтернативно - позивач або СУ - НП у формі ТОВ «МАС ЛТД» або Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом б/н від 10.03.2016 до Державної екологічної інспекції України (адреса: 01042, м. Київ, Новопечерський пров. 3, корпус 2, код ЄДРПОУ 37508533) (надалі - відповідач або Держекоінспекція), у якому просить суд:

визнати протиправним і скасувати наказ Державної екологічної інспекції України № 141 від 21.12.2015 про затвердження Плану заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у м. Києві на І квартал 2016 року в частині проведення планової перевірки Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний сервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 37508533).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28.12.2014, у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Позивач вважає, що п. 3 Прикінцевих положень вказаного Закону не є зміною чи доповненням до Податкового кодексу України, а тому застосоване у ньому поняття «контролюючі органи» стосується усіх контролюючих органів, тобто органів, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності згідно з нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Також позивач зазначає, що є чинною постанова Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами», якою затверджено Перелік державних інспекцій та інших контролюючих органів, яким надаватиметься дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців, до яких, зокрема належить Державна екологічна інспекція України, територіальним органом якої є Державна екологічна інспекція у м. Києві. Зважаючи на те, що дохід СУ - НП у формі ТОВ «МАС ЛТД» за попередній календарний рік становить 1 984 899,00 грн., тобто менше 20 мільйонів гривень, то Держекоінспекція має право проводити планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища тільки за умови наявності дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою позивача, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами КПК України. Проте, жодного посилання або копії дозволу Кабінету Міністрів України на проведення планової перевірки відповідач позивачу не надав, інші правові підстави на проведення такої перевірки також відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2016 (суддя Данилишин В.М.) відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду колегією суддів на 20.04.2016.

Судове засідання 20.04.2016 відкладено на 25.05.2016 у зв'язку з перебуванням одного із членів колегії суддів у тимчасовій відпустці та неможливістю сформування колегії суддів в іншому складі.

20.05.2016 від Держекоінспекції надійшли заперечення № 4-142 від 20.05.2016 на адміністративний позов, у яких відповідач зазначає, що Закон № 71-VІІІ за своїм змістом складається з двох розділів, а саме: «Внесення змін до Податкового кодексу України» та «Прикінцеві та перехідні положення», що свідчить про поширення положень цього Закону виключно на суспільні відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, які згідно з пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу регулюються саме Податковим кодексом. Водночас, повноваження Держекоінспекції та її територіальних підрозділів при здійсненні державного нагляду (контролю) відповідно до Закону не визначаються Податковим кодексом України та Митним кодексом України. Тобто, застосоване у Податковому кодексі України поняття «контролюючі органи» стосується саме органів, які здійснюють нагляд (контроль) у сфері справляння податків і зборів. За таких обставин, пункт 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII не може застосовуватись до Держекоінспекції України, її територіальних органів. На думку відповідача, довільне трактування позивачем положень законодавства України призвело до хибного ототожнення поняття «контролюючі органи», що застосоване у пункті 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VІІІ (стосується безпосередньо органів доходів і зборів у розумінні статті 41 Податкового кодексу України, до яких, серед інших безпосередньо належить Державна фіскальна служба України та її територіальні підрозділи), з уповноваженими законом центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, державними колегіальними органами, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування у межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства у розумінні статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки дія останнього не поширюється на відносини, що виникають, зокрема, під час здійснення заходів контролю органами державної фіскальної служби, тобто на відносини пов'язані з наглядом (контролем) відповідних контролюючих органів (до яких Держекоінспекція та її територіальні органи не належать) у сфері справляння податків і зборів. Окрім зазначеного, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 408, оскільки вона була прийнята у зв'язку із запровадженням статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами. Однак, оскільки бюджетний період триває з 1 січня по 31 грудня кожного року, то постанову № 408 слід вважати такою, що припинила свою дію у зв'язку із закінченням бюджетного періоду.

У судовому засіданні 25.05.2016 представники позивача та відповідача подали спільне клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

У зв'язку із закінченням повноваженням судді Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишина В.М., розпорядженням керівника апарату № 363 від 13.02.2017 справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою від 04.04.2017 суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко В.А. прийняв адміністративну справу № 826/4000/16 до свого провадження та призначив її до судового розгляду на 14.04.2017.

10.04.2017 від представника СУ - НП у формі ТОВ «МАС ЛТД» надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, у зв'язку із чим 14.04.2017 суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату від 10.10.2017 № 6817 справу передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) прийнято адміністративну справу № 826/4000/16 до провадження та призначив її до судового розгляду колегією суддів на 14.02.2018.

14.02.2018 від представника Держекоінспекції надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (у рішенні - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 454 від 13.04.2011, Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерством екології та природних ресурсів України № 429 від 04.11.2011, Положення про морські екологічні інспекції, затвердженого наказом Міністерством екології та природних ресурсів України № 429 від 04.11.2011, з метою належної організації роботи з виконання покладених на Держекоінспекцію України та її територіальні органи завдань, відповідачем 21.12.2015 прийнято наказ № 141 «Про затвердження планів заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекції України та її територіальних органів на І квартал 2016 року», п. 90 якого, визначено, зокрема, провести перевірку Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний сервіс ЛТД», вул. Північна, 1-А, за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, що належить до переліку з високим ступенем ризику господарської діяльності за декількома критеріями, з 09.03.2016 по 28.03.2016.

Не погоджуючись з вказаним наказом Держекоінспекції в частині, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII (далі - Закон № 1264-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1264-XII, завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Частиною 1 ст. 16 Закону № 1264-XII визначено, що управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

При цьому, державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій (ч. 3 ст. 16 Закону № 1264-XII).

В силу приписів ч. 5 ст. 16 Закону № 1264-XII, метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 454/11 (далі - Положення), Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України і Міністра, а також Положенням про Держекоінспекцію України.

Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Водночас, п. «а» ч. 1 ст. 202 Закону № 1264-XII регламентовано, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Поряд з цим, основними завданнями Держекоінспекції України, серед іншого, є реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами (п. 3 Положення).

Основною підставою для звернення до суду з цим позовом, є твердження позивача про протиправність оскаржуваних дій відповідача, адже, на думку позивача, на час виникнення спірних правовідносин (березень 2016 року) діяв мораторій на проведення перевірок контролюючими органами згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», а Товариство не відноситься до суб'єктів господарювання, на яких дія цього мораторію не поширюється, та відповідної заявки не подавало.

Так, за названою нормою встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи-підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Колегія суддів зазначає, що вказаний Закон направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства, і за своєю метою та змістом покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлений Законом № 71-VIII, стосується виключно контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, до яких відповідач не віднесений.

Також колегія суддів звертає уваг, що законодавцем прийнято два нормативно-правових акти, якими запроваджено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Із викладеного вище вбачається, що норми Закону № 76-VIII стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VIII стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Відтак, правовідносини, пов'язані із встановленням обмеження на проведення перевірок органами Держекоінспекції регулювались саме Законом № 76-VIII, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчились з 01 липня 2015 року. Натомість, позивача у грудні 2015 року включено до Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання у I кварталі 2016 року, відповідна перевірка запланована на березень 2016 року, що узгоджується з обмеженнями на проведення перевірок, встановленими Законом № 76-VIII.

Відносно посилань позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 408 від 13.08.2014 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами», колегія зазначає таке.

Законом України від 31.07.2014 № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено Закон України від 16.01.2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» статтею 31 наступного змісту: «Установити, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки».

У зв'язку із запровадженням ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами Кабінет Міністрів України постановою від 13.08.2014 № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» установив, що надання дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців державними інспекціями та іншими контролюючими органами за переліком згідно з додатком (за винятком перевірок стану підготовки до роботи енергетичних об'єктів суб'єктів електроенергетики та суб'єктів відносин у сфері теплопостачання) здійснюється шляхом прийняття відповідного розпорядження. Надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до Конституції України закон про Державний бюджет України діє з 1 січня по 31 грудня календарного року, таким чином, станом на 01.01.2015 року постанова Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року № 408 вичерпала свою дію.

Отже, враховуючи, що оскаржений наказ було видано 21.12.2015, тобто в період, що не охоплюється дією статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», а також Закону № 76-VIII, колегія суддів дійшла висновку, що Держекоінспекція під час видання оскаржуваного наказу від 21.12.2015 № 141 «Про затвердження планів заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекції України та її територіальних органів на І квартал 2016 року» діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували заперечення відповідача, позивач суду не надав.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний сервіс ЛТД» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд м. Києва.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Суддя О.М. Чудак

Суддя Т.І. Шейко