Вирок № 79405062, 25.01.2019, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2594/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого Фейір О.О., з участю секретаря судового засідання Іванчової І.С., прокурора Михайліченко Г.А., потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, перекладача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070060000826 від 11.10.2018 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, розлученого, має 1 неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, громадянина України, раніше судимого вироком Берегівського районного суду від 26.04.2018 року за ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України на підставі ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

встановив:

В березні 2018 року у невстановлений слідством день ОСОБА_3 за місцем свого проживання, зловживаючи довірою ОСОБА_2, отримав від нього 900 гривень за проведення ремонту його автомобіля «ВАЗ 2106» червоного кольору, 1981 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. Однак взятих на себе зобов’язань не виконав, автомобіль не відремонтував та ОСОБА_2 його не повернув, а без відома та згоди останнього передав вказаний автомобіль сторонній особі, тобто розпорядився майном ОСОБА_2 без згоди останнього. Відповідно до висновку експерта № 11/929 від 08.11.2018 року, ринкова вартість вище вказаного автомобіля може складати 19289,10 гривень.

Крім того, 09 серпня 2018 року ОСОБА_3, знаходячись за місцем свого проживання, зловживаючи довірою ОСОБА_1, отримав від останнього 150 доларів США, що становить 4044,25 гривень, за ніби-то продаж останньому автомобіля «ВАЗ 2106» червоного кольору, 1981 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який раніше був переданий ОСОБА_3 ОСОБА_2 для проведення ремонту.

У подальшому ОСОБА_3, не бажаючи передати проданий автомобіль ОСОБА_1, 15 серпня 2018 року, всупереч домовленості, розуміючи, що за вказаний автомобіль він уже отримав гроші, передав його іншій особі.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто в заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що вчинив таке через скрутне матеріальне становище. Пояснив, що ОСОБА_2 звернувся до нього за допомогою в ремонті його автомобіля. Взявши в ОСОБА_2 кошти за ремонт автомобіля в розмірі 900 гривень, він такий не відремонтував, а зателефонував до ОСОБА_1 та запропонував придбати в нього автомобіль. Отримавши від ОСОБА_1 150 доларів США, він автомобіль йому не передав, а віддав такий іншому чоловікові в якості завдатку до повернення йому боргу. Пояснив, що мав на меті повернути борг, забрати автомобіль та повернути його ОСОБА_2, а ОСОБА_1 повернути 150 доларів. Просив не позбавляти його волі та обіцяв відшкодувати потерпілим завдану шкоду. Щиро розкаявся у вчиненому. Також пояснив, що усвідомлював, що вчиняє протиправні дії під час іспитового строку, визначеного вироком суду.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що звернувся до ОСОБА_3, щоб той відремонтував його автомобіль «ВАЗ 2106» червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1. За ремонт заплатив ОСОБА_3 900 гривень. На неодноразові звернення ОСОБА_3 повідомляв потерпілого, що автомобіль ще не відремонтований і необхідно почекати. Просив не позбавляти обвинуваченого волі та просив суд зобов’язати останнього повернути йому кошти, передані за ремонт автомобіля.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 зателефонував йому та повідомив, що має для продажу хороший автомобіль вартістю 200 доларів США. ОСОБА_1 погодився на купівлю такого та домовився з ОСОБА_3 придбати його за 150 доларів США. Передавши обвинуваченому кошти у вище вказаному розмірі, він довідався від ОСОБА_3, що поки що забрати автомобіль не можна, так як необхідно від ремонтувати заднє колесо. Через кілька днів, прийшовши до ОСОБА_3 з метою забрати придбаний автомобіль, обвинувачений сказав, що автомобіля в нього не має і де він знаходиться останній не знає. Просив не позбавляти обвинуваченого волі та просив суд зобов’язати останнього повернути йому кошти, передані ОСОБА_3 за купівлю автомобіля.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з допитом обвинуваченого, потерпілих та дослідженням характеризуючих даних обвинуваченого та досудової доповіді. При цьому, судом учасникам було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 в скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, як в заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, є доведеною, а юридична кваліфікація його дій за зазначеною статтею – правильною.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання обвинуваченого.

Те, що ОСОБА_3 винним себе визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання, суд відповідно до ст. 66 КК України враховує, як обставини, що пом'якшують його покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

Як вбачається з досудової доповіді, наданої Берегівським РС філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області, ОСОБА_3 раніше судимий, притягався адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, і враховуючи спосіб життя обвинуваченого, середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, низький ризик небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становитиме високої небезпеки для суспільства.

На підставі вищевикладеного, враховуючи особу винного та конкретні обставини справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць.

При цьому, суд вважає, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного ОСОБА_3 за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Берегівського районного суду Закарпатської області № 297/519/18 від 26.04.2018 року, а саме 5 місяців позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_3 до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У зв’язку з наведеним, процесуальні витрати за залучення експерта для проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 1001 гривень слід стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Речові докази: два автомобільні номерні знаки «815-46 РЕ», які є номерними знаками до автомобіля «ВАЗ 2106» червоного кольору, 1981 року випуску, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області, суд вважає, на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_2, як власнику.

Речові докази: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії КС № 187019 та поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності АМ/1106703, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, суд вважає, на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_2, як власнику.

Арешт на вилучені вищевказані речові докази не накладався, слідчий з відповідним клопотанням до слідчого судді під час досудового розслідування не звертався.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого відносно ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 19.11.2018 року, закінчився 18 січня 2019 року. Клопотань про продовження чи обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 до суду не надходило.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст. ст. 124, 368, 370, 374 КПК України, суд

засудив:

Визнати винним ОСОБА_3 у пред’явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 1 (один) місяць.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Берегівського районного суду Закарпатської області № 297/519/18 від 26.04.2018 року у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) місяців, остаточно призначивши ОСОБА_3 до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 1001 (одна тисяча одна) гривня в користь держави.

Речові докази: два автомобільні номерні знаки «815-46 РЕ», які є номерними знаками до автомобіля «ВАЗ 2106» червоного кольору, 1981 року випуску, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області, – після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_2, як власнику.

Речові докази: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії КС № 187019 та поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності АМ/1106703, – після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_2, як власнику.

Вирок оголошений і може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя Фейір О. О.