Рішення № 79404490, 16.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року справа № 2340/3835/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача - ОСОБА_2 (за ордером),

представника відповідача - Медухи В.В. (за довіреністю),

розглянувши по суті у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Держпраці у Черкаській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, далі - позивач) з позовом до управління Держпраці у Черкаській області (бульв. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18001, далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 18.04.2018 №23-09-12/0123-128.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок, що позивачем, 28.03.2018 в ході інспекційного відвідування не було надано службовим особам відповідача документів, які регламентують використання найманої праці працівників, чим створено перешкоду в діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, в тому числі, не оформлення трудових відносин з найманими працівниками (тощо), оскільки у приміщенні ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивачем було особисто передано інспектору ОСОБА_6. копії вищевказаних документів, однак вказаний інспектор відмовився поставити відмітку на супровідному листі про отримання копій вказаних документів, вхопив їх та зник у невідомому напрямку. Крім того, позивач зазначив, що відповідальність за ч. 2 ст. 265 КЗпП України настає виключно у разі недопущення до проведення перевірки, натомість відповідач намагався здійснити інспекційне відвідування, а не перевірку. Також, позивач вказав, що його не було належним чином повідомлено щодо розгляду справи про накладення штрафу, тому оскаржувана постанова підлягає до скасування. Разом з цим, позивач вказав, що він не здійснює свою підприємницьку діяльність в ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 та передав вказане приміщення в оренду, тому відсутні підстави вважати, що ним допущено працівників до роботи без укладання трудового договору та як наслідок, позивач не може нести відповідальність за п. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмовий відзив на позов та зазначив, що 28.03.2018 в ході інспекційного відвідування, позивачем не було надано службовим особам управління Держпраці у Черкаській області документів, які регламентують використання найманої праці працівників, чим створено перешкоду в діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, в тому числі, не оформлення трудових відносин з найманими працівниками (тощо), у зв'язку з чим, відповідачем правомірно винесено постанову від 18.04.2018 №23-09-12/0123-128. Крім того, посилання позивача на те, що його не було повідомлено щодо розгляду справи про накладення штрафу, на думку представника відповідача, є помилковим, оскільки таке повідомлення надсилалось поштовим зв'язком та за допомогою телефонограми. Твердження позивача про те, що він не здійснює свою підприємницьку діяльність в ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_1» та передав вказане приміщення в оренду, тому відсутні підстави вважати, що ним допущено працівників до роботи без укладання трудового договору, на думку представника відповідача є недостовірним, оскільки до зауваження на акт інспекційного відвідування №23-09- 12/0123 від 28.03.2018, який надійшов на адресу відповідача від ОСОБА_1, позивачем додано копії цивільно-правових договорів, укладених між ним та гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 Таким чином, оскаржувана позивачем постанова, на думку представника відповідача, є правомірною та скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення та доводи позивача, представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом із матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу від 16.03.2018 №119-Н та направлення від 16.03.2018 №381, посадовою особою управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_6 20.03.2018 о 10 год. 30 хв. здійснено виїзд до приміщення ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, з метою проведення інспекційного відвідування позивача. У вказаний час, у вищевказаному приміщенні перебувало 6-ть працівників, однак позивача на місці не було, у зв'язку з чим, посадовою особою відповідача запропоновано даним особам повідомити власника закладу (позивача) про проведення заходу контролю. У подальшому, посадовою особою відповідача о 14 год. 30 хв. ФОП ОСОБА_1 було пред'явлено направлення на проведення інспекційного відвідування, службові посвідчення та запропоновано надати документи щодо укладення трудових відносин з шістьма вищевказаними працівниками ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», які були допущені до роботи та працювали у вказаному закладі станом на час проведення інспекційного відвідування.

Крім того, як встановлено судом із матеріалів інспекційного відвідування, позивач 20.03.2018 о 14 год. 30 хв. відмовився отримувати копію направлення, він не надав інспектору журнал для реєстрації заходу контролю та відмовився пред'являти документи на усну вимогу інспектора праці, з посиланням на те, що він щойно повернувся з відрядження та йому необхідний час на підготовку документів - до 21.03.2018.

Однак, у зв'язку з тим, що, як 20.03.2018 так і 21.03.2018 документи посадовій особі відповідача позивачем надані не були, інспектором праці складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 21.03.2018 №23-06-12/0043 та вимогу про надання/поновлення документів від 21.03.2018 №23-06-12/0043, які направлено позивачу рекомендованими листами та отримано ним 23.03.2018.

Вказаною вимогою ФОП ОСОБА_1 зобов'язано у строк до 09 год. 00 хв. 27.03.2018 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, зокрема: установчі документи, документи що засвідчують особу; трудові угоди, укладені між підприємцем та найманими працівниками, заяви, книгу наказів, повідомлення про прийняття працівників на роботу, документи про нарахування та виплату заробітної плати. Також даною вимогою строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 27.03.2018.

З метою забезпечення отримання документів, які регламентують використання найманої праці ФОП ОСОБА_1, інспектором праці 27.03.2018 здійснено виїзд за місцем здійснення підприємницької діяльності позивача - до ресторану, що знаходиться в АДРЕСА_1 однак документи, які перелічені у вимозі від 21.03.2018 №23-06-12/0043, інспектору праці позивачем надані не були, тому позивачем фактично вказаній службовій особі створено перешкоди при проведенні заходу державного контролю з питань виявлення факту фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), що зафіксовано в акті інспекційного відвідування від 28.03.2018 №23-09-12/0123.

На підставі вказаного акту інспекційного відвідування від 28.03.2018 №23-09-12/0123, заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Жарковою Мариною Вікторівною 18.04.2018 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №23-09-12/0123-128, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 372 300 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Указом Президента України від 06.04.2011 №386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386/2011), відповідно до п. 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Одними із основних завдань Держпраці України, згідно з п. 3 Положення №386/2011, є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 1 п. 4 Положення №386/2011 Держпраця України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

Відповідно до п. 6 Положення №386/2011 Держпраця України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Згідно з п. 7 Положення №386/2011 Держпраця України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V).

Згідно зі ст.1 Закону №877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

При цьому, суд зауважує, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, статтею 259 КЗпП України унормовано, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - Порядок №295).

У відповідності до приписів п. 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Отже, з аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань.

Таким чином, посилання позивача на те, що відповідальність за ч. 2 ст. 265 КЗпП України настає виключно у разі недопущення до проведення перевірки, натомість відповідач намагався здійснити інспекційне відвідування, а не перевірку - не приймається судом до уваги, з огляду на вищезазначене.

Згідно пп. 2 п. 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством - про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.

Відповідно до п. 12 Порядку №295, вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Як встановлено судом з матеріалів справи, посадовою особою управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_6 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 21.03.2018 №23-06-12/0043 та вимогу про надання/поновлення документів від 21.03.2018 №23-06-12/0043, які направлено рекомендованими листами позивачу та отримано останнім 23.03.2018. Вказаною вимогою ФОП ОСОБА_1 зобов'язано у строк до 09 год. 00 хв. 27.03.2018 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, зокрема: установчі документи, документи що засвідчують особу; трудові угоди, укладені між підприємцем та найманими працівниками, заяви, книгу наказів, повідомлення про прийняття працівників на роботу, документи про нарахування та виплату заробітної плати. Також даною вимогою строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 27.03.2018.

З метою забезпечення отримання документів, які регламентують використання найманої праці ФОП ОСОБА_1, вищевказаним інспектором праці 27.03.2018 здійснено виїзд за місцем здійснення підприємницької діяльності позивача - до ресторану, що знаходиться в АДРЕСА_1 однак документи, які перелічені у вимозі від 21.03.2018 №23-06-12/0043, інспектору праці позивачем надані не були, тому позивачем фактично вказаній службовій особі створено перешкоди при проведенні заходу державного контролю з питань виявлення факту фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), що зафіксовано у акті інспекційного відвідування від 28.03.2018 № 23-09-12/0123.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.

Так, згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 2);

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац 6);

- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац 7).

Зазначений штраф є фінансовою санкцією і не належать до адміністративно- господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивачем фактично створено перешкоди при проведенні заходу державного контролю з питань виявлення факту фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), що зафіксовано в акті інспекційного відвідування від 28.03.2018 № 23-09-12/0123, суд дійшов висновку про правомірність притягнення позивача оскаржуваною постановою від 18.04.2018 №23-09-12/0123-128 до відповідальності згідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачений частиною другою статті 265 КЗпП України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Згідно з положеннями зазначеного вище пункту Порядку №509 штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Відповідно до п. 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення.

Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про накладення штрафу о 10 год. 50 хв. 18.04.2018 було повідомлено телефонограмою від 12.04.2018 та Повідомленням від 04.04.2018 №01-01-04/1011/1991, яке надіслано рекомендованим поштовим відправленням на адресу, що була вказана у копії Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ФОП ОСОБА_1 (надіслана позивачем на адресу відповідача разом із зауваженням від 05.04.2018 до акту інспекційного відвідування), у зв'язку з чим твердження позивача про те, що його не було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу - не береться судом до уваги.

Твердження позивача про те, що він не здійснює свою підприємницьку діяльність в ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться у АДРЕСА_1 та передав вказане приміщення в оренду, тому відсутні підстави вважати, що ним допущено працівників до роботи без укладання трудового договору - відхиляється судом, оскільки у матеріалах адміністративної справи містяться копія цивільно-правового договору від 13.03.2018 №1, укладеного між позивачем та гр. ОСОБА_5 щодо надання послуг в якості кухара у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться у АДРЕСА_1 - терміном до 31.03.2018 та копія цивільно-правового договору від 18.03.2018 №3, укладеного між позивачем та гр. ОСОБА_4 щодо надання послуг в якості кухара у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться у АДРЕСА_1 - терміном до 31.03.2018.

Крім того, у наданій позивачем копії договору оренди нежитлового приміщення від 27.09.2017 №1, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_8, зазначено, що позивач передає, а ФОП ОСОБА_8 приймає у строкове платне зворотне користування частину нежитлового приміщення (без зазначення загальної площі кв.м.), що знаходиться у АДРЕСА_1, що на думку суду виключає факт передання позивачем в оренду вказаній особі всього вищевказаного приміщення, а наявність зазначених цивільно-правових договорів свідчить про здійснення позивачем на момент здійснення інспекційного відвідування господарської діяльності в ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться у АДРЕСА_1.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова управління Держпраці у Черкаській області від 18.04.2018 №23-09-12/0123-128 про накладення штрафу на позивача у розмірі 372300 грн. є правомірною та скасуванню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 25.01.2019.