Ухвала суду № 79404383, 23.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

23 січня 2019 року справа № 2340/3073/18 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Пруднікової В.О.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідача та третьої особи 1 – ОСОБА_2 (за довіреністю),

третьої особи 2 – ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду клопотання відповідача та третьої особи -1 про залишення адміністративного позову без розгляду в справі за позовом ОСОБА_4 до Черкаської міської ради Черкаської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача міський голова м. Черкаси ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

02 серпня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради №2-2888 від 06.02.2018 №2-2888 “Про дострокове припинення повноважень секретаря Черкаської міської ради ОСОБА_4Р.”.

04.01.2019 відповідачем та третьою особи 1 до суду подано клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову, яке мотивоване тим, що позивачем пропущено строк на звернення до суду передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, оскільки позивачу про прийняття оскаржуваного рішення стало відомо 06.02.2018, що підтверджується такими фактами:

1) оскаржуване рішення прийняте на 48 пленарному засіданні 2 сесії Черкаської міської ради, на якому був присутній позивач;

2) 07.02.2018 позивач отримав на руки трудову книжку із зазначенням дати та причини звільнення, що підтверджується його підписом у особовій справі;

3) 06.02.2018 позивач звільнив свій робочий кабінет;

4) 06.02.2018 позивач подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування перед звільненням за період 01.01.2018-06.02.2018;

5) оскаржуване рішення у встановлений регламентом Черкаської міської ради спосіб було оприлюднено на веб-порталі Черкаської міської ради.

У підготовчому засіданні представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував та просив відмовити у його задоволені.

Розглянувши клопотання відповідача та третьої особи 1, заслухавши учасників розгляду справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач та третя особа 1 зазначив, що позивач про порушення своїх прав дізнався 06.02.2018, посилаючись при цьому на те, що позивачу про прийняття оскаржуваного рішення стало відомо 06.02.2018, оскільки рішення прийняте на 48 пленарному засіданні 2 сесії Черкаської міської ради на якому був присутній позивач та 07.02.2018 він отримав на руки трудову книжку із зазначенням дати та причини звільнення, що підтверджується його підписом у особовій справі.

Однак суд зазначає, що відповідач та третя особа 1 не надали суду доказів вручення позивачу оскаржуваного рішення.

Крім того, суд зазначає, що в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.1.2018 у справі №2340/3073/18 колегія суддів зазначила, що про оскаржуване рішення позивачу стало відомо після звернення його адвоката до Черкаської міської ради із запитом про надання публічної інформації від 01.08.2018 р. (вх. МВК № 5509-2 від 01.08.2018 р.).

До суду позивач звернувся 29.08.2018 р., що підтверджується відбитком вхідного штемпеля Черкаського окружного адміністративного суду за вх. № 20716/18.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_6 проти Нідерландів" вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. З рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" вбачається, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Таким чином суд зазначає, що у поданому клопотанні відповідач та третя особа 1, на переконання суду, не надав доказів, які б підтверджували, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а тому у задоволенні його клопотання суд відмовляє.

Керуючись статтями 2, 3, 4, 5, 19, 44, 33, 47, 49, 180, 240, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання відповідача та третьої особи 1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 25.01.2019.

Суддя В.П. Тимошенко