Ухвала суду № 79404149, 24.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

24 січня 2019 року Справа № 2340/5084/18

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України та Державне підприємство “Національні інформаційні системи” про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України та Державне підприємство “Національні інформаційні системи”, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Черкаській області щодо внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 20.12.2010 №8327 ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Черкаській області “Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 П.” від 19.12.2018 №928/06;

- зобов’язати Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області у встановлений спосіб, та за встановленою законодавством формою направити Черкаській філії державного підприємства “Національні інформаційні системи” повідомлення щодо відновлення заблокованого, на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 19.12.2018 №928/06, доступу приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу ОСОБА_1 До Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України.

Ухвалою від 02.01.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом.

09 січня 2019 року позивачем до суду подано заяву про забезпечення даного позову, яка ухвалою від 10.01.2019 залишена без розгляду.

14 січня 2019 року позивач повторно подав до суду заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою від 16.01.2019 відмовлено.

22 січня 2019 року позивач вчергове звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у даній справі, в якій просить:

- зупинити, до набрання законної сили рішенням суду, дію наказу Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 19.12.2018 №928/06 “Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 П.”;

- заборонити, до набрання законної сили рішенням суду, Державному підприємству “Національні інформаційні системи” вчиняти дії щодо блокування, анулювання, обмеження доступу приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиних та Державних реєстрів.

Вказана заява від 22.01.2019 відповідає вимогам визначеним ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заявлене позивачем клопотання про забезпечення позову у даній справі, суд виходить з того, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Розглядаючи та вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, а також запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З огляду на приписи наведеної статті небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

У силу ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд бере до уваги, що інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України», в якому Високий Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення даного позову, позивач стверджує про очевидну протиправність оскаржуваного рішення. Інші доводи позивача в обґрунтування наявності підстав для ухвалення судом рішення про забезпечення позову у даній справі зводяться до того, що у зв'язку із зупиненням нотаріальної діяльності позивача він позбавлений можливості отримувати дохід, через відсутність грошових коштів не в змозі оплачувати роботу найманого працівника, комунальні послуги, послуги державної служби охорони, та за цілодобове спостереження за сигналом “Пожежа”. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про велику імовірність фактичного припинення його нотаріальної діяльності ще до вирішення судом даної справи по суті.

Однак наведені у заяві доводи позивача про протиправність рішення “Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 П.” від 19.12.2018 №928/06 потребують з'ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для зупинення дії оскаржуваного рішення в порядку забезпечення позову під час підготовчого провадження. Обставини прийняття оскаржуваного рішення, та докази, покладені відповідачем в основу такого рішення, підлягають дослідженню та оцінці судом під час розгляду справи по суті та прийняття рішення у справі. Таким способом позивач домагається вирішення (задоволення) позовних вимог на період дії ухвали про забезпечення позову, що суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову, про що суд вже зазначав в ухвалі від 16.01.2019.

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, позивач вказав на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки відповідна професійна діяльність є єдиним джерелом доходу позивача. Крім того, позивач зауважив на тому, що не має права займатися іншими видами діяльності, а тому зупинення нотаріальної діяльності прямо стосується його конституційних прав на можливість заробляти працею на життя.

Згідно з п. 8 ч.1 ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється, якщо Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі надіслали до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю - до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців.

Відповідно до ст.29-2 Закону України «Про нотаріат», у випадку надіслання до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю керівники головних управлінь юстиції в областях приймають рішення у вигляді відповідного наказу про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.

За приписами ч.ч.4-6 ст.29-2 вказаного Закону, при зупиненні нотаріальної діяльності приватного нотаріуса він має право, а якщо строк зупинення більше одного місяця, - зобов'язаний, укласти договір про його заміщення з іншим приватним нотаріусом за виключенням підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 29-1.

Приватний нотаріус, діяльність якого зупинена, за відсутності заміщення його іншим приватним нотаріусом, має право: знімати заборону відчуження нерухомого майна, видавати з депозиту гроші та цінні папери, документи, прийняті на зберігання, дублікати та копії документів, що зберігаються у справах приватного нотаріуса, а також видавати довідки про вчинені нотаріальні дії.

Суд звертає увагу на те, що дії, пов'язані з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, іншими Єдиними та Державними реєстрами, не є єдиним видом нотаріальної діяльності, відповідно, позивач має право вчиняти інші нотаріальні дії.

Крім того, на підтвердження своїх доводів позивачем не надано жодних доказів стосовно відсутності інших джерел доходу в сім'ї позивача, крім прибутку від здійснення нотаріальної діяльності.

Суд також відхиляє доводи позивача щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливлює виконання його обов'язку як приватного нотаріуса по збереженню архіву, оскільки відповідно до пункту 4.10 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року №3253/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 року за №1318/18613, приватний нотаріус, нотаріальна діяльність якого припинена (у тому числі у зв'язку з анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю), зобов'язаний протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до державного нотаріального архіву усі документи діловодства та архіву приватного нотаріуса.

Однак, станом на день звернення позивача із даною заявою про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що нотаріальна діяльність позивача припинена.

Решта наведених позивачем доводів не свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, як це передбачено частиною 2 статті 150 КАС України.

Щодо посилань позивача в обґрунтування заяви на постановлення судом неправильного рішення за результатами розгляду попередньої заяви позивача про забезпечення позову у даній справі, яким відмовлено у задоволенні такої заяви позивача від 14.01.2019, суд зазначає, що незгода позивача з ухваленим судовим рішенням є підставою для його оскарження в апеляційному порядку та не може бути причиною для постановлення судом висновку про наявність підстав для її задоволення.

Водночас, зупинення дії оскаржуваного наказу Головного територіального управління юстиції у Черкаській області “Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 П.” від 19.12.2018 №928/06 та його наслідків - зобов'язання ДП «НІС» відновити доступ позивачу до Єдиних та Державних реєстрів є предметом позову та буде фактично вирішенням справи судом до постановлення рішення у справі, що є неприпустимим та порушує принцип рівності сторін, регламентований ст. 8 КАС України.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін та запобігання можливості порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; наявності зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суддя приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не належить до задоволення.

Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 242, 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України та Державне підприємство “Національні інформаційні системи” про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький