Ухвала суду № 79403819, 25.01.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 січня 2019 року Чернігів Справа № 620/221/19

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Кашпур О.В. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату, Військової частини А 2622 про:

визнання неправомірною бездіяльності Чернігівського ОВК стосовно не зарахування його на продовольче забезпечення з 18.03.2014 по 12.03.2015 до в/ч А 2622 та несвоєчасне подання документ атів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч А 2622;

визнання неправомірною бездіяльності в/ч А2622 стосовно не виплати йому нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 № 575 (додаток № 4) за період з 18.03.2014 по 12.03.2015 грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 6343,20 грн.;

стягнення з в/ч А2622 нараховану грошову компенсацію в сумі 6343,20 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як свідчать матеріали адміністративного позову, просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не зарахування його на продовольче забезпечення та невиплати йому грошової компенсації замість встановлених норма харчування в сумі 6343,20 за період з 18.03.2014 по 12.03.2015, а також просить стягнути вказану суму. Позивач зазначає, що згідно із наказом ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 № 575 військова частина А 2622 повинна виплатити йому грошову компенсацію.

До суду позивач звернувся 21.01.2019, про що свідчить відтиска штемпеля суду про прийняття позовної заяви, отже позивач звернувся до суду за захистом своїх прав після спливу місячного терміну з дати винесення наказу про призначення до виплати йому грошової компенсації. Зазначене свідчить про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як свідчать матеріали позовної заяви, позивач не просить поновити йому пропущений строк звернення до суду, жодним чином не обґрунтовує поважність пропущення такого строку та не зазначає обставин, що завадили йому звернутися до суду вчасно.

Водночас суд зазначає, що відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що продовольче забезпечення не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця так само як і компенсація замість встановлених норм харчування.

З огляду на зазначене, суд звертає увагу позивача на те, що на спірні правовідносини не розповсюджується дія ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору за подання позову до суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», також не приймаються судом, оскільки грошова компенсація не є різновидом грошового забезпечення військовослужбовця.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою необхідно сплатити судовий збір за ставкою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9605,00 грн).

Оскільки ціна позову ОСОБА_1 становить 6343,20 грн., а отже ставка судового збору для позивача становить 768,40 грн.

Позивачем не додано до позовної заяви квитанції про сплату судового збору в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, відповідно п. 11 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначають власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів позову, позивачем не зазначено в позовній заяві власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, а тому, згідно з ст. 169 КАС України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин такого пропуску, а також подання документу про сплату судового збору та власного письмового підтвердження протягом 10 днів з моменту отримання ухвали.

На підставі наведеного та керуючись ст.160, 161, ч. 1, 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду та роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст.294 КАС України оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур