Рішення № 79403789, 25.01.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3954/18

РІШЕННЯ

іменем України

25 січня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Шепетівського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Шепетівського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Шепетівського міського відділу УДМСУ в Хмельницькій області у видачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;

- зобов'язати Шепетівський міський відділ УДМСУ в Хмельницькій області оформити та видати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-XII;

- стягнути із відповідача усі понесені судові витрати відповідно до підтверджуючих документів у виді судового збору, та витрат на правову допомогу по написанні позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 жовтня 2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі своїх релігійних переконань та з метою недопущення порушення прав і законних інтересів, звернувся з письмовою заявою до Шепетівського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області з приводу видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до чинного Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, без застосування засобів ЄДДР. Однак, листом №42 від 23.10.2018 відповідачем відмовлено з посиланням на п.2.2 постанови КМУ від 25.03.2015 за №302. Вважає, що відповідач порушує права та інтереси її сина, відмовляючи у оформленні паспорта у формі книжечки.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 29.12.2018 надано відзив на адміністративний позов, зі змісту якого останній заперечує проти задоволення позову та зазначає, що запровадження в Україні біометричних паспортів обумовлене Планом дій до введення безвізового режиму з Євросоюзом, схваленим у листопаді 2010 року. Частиною 4 статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон України №5492-VI) передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Крім того, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", з 1 листопада 2016 року припиняється. Станом на червень 2017 року всі органи та підрозділи міграційної служби у тому числі й УДМС у Хмельницькій області забезпечені матеріально-технічними ресурсами необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі ID-картки та Дорученням ДМС України № 92/2-17 від 15.06.2017 року доручено припинити з 16.06.2017 року в територіальних підрозділах ДМС України прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року. На виконання, вищевказаного Доручення, з 16.06.2017 року в територіальних підрозділах ДМС України прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року припинено. Обов'язок з отримання паспорта громадянина України повинен реалізовуватися відповідно до вимог закону України "Про Єдиний державний Демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", норми якого не надають жодних привілеїв, переваг або додаткових прав перед іншими громадянами. А тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх в сукупності та взаємозв'язку, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього сина ОСОБА_2, дата народження - 31 липня 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії І-БВ №130088 виданого 15 серпня 2002 року.

Позивач в інтересах неповнолітнього сина звернулася із письмовою заявою до Шепетівського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області у якій просила видати бланк паспорта громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки, так як її син через його релігійні переконання відмовляється від внесення інформації до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа.

Шепетівським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області листом від 02.11.2018 надав відповідь про те, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, з 1 листопада 2016 року припиняється. На день звернення позивача із заявою УДМС України в Хмельницькій області було забезпечене матеріально-технічними ресурсами необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджені постановою № 302.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону №2235-III постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Так, згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (надалі Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до частин другої, четвертої та шостої статті 14 Закону №5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом передбачено можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону №5492-VI уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Водночас вказаним Законом не передбачено визначення поняття «документ».

Разом з цим відповідно до статті 21 Закону №5492-VI паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відтак, відповідач у своєму листі на звернення позивача зобов'язаний був вказати одну з вище перерахованих підстав для відмови у оформленні паспорта ОСОБА_2 у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідач своїм листом лише повідомив заявнику про те, що паспорт громадянина України по досягненню відповідного віку видається виключно у формі картки, починаючи з 01.01.2016 року.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не прийняв жодного рішення про відмову чи видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не навів будь-яких правових підстав для відмови у проведенні оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не наведено жодних зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, з урахуванням статті 16 Закону №5492-VI суд дійшов висновку, що відповідач проявив бездіяльність щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ОСОБА_2.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що видача паспорта у формі книжечки вже не є можливою, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено два рівнозначних альтернативних варіанта оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

За вказаних обставин, посилання відповідача на відсутність можливості у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є безпідставні.

Водночас, суд погоджується з твердженням позивача, що відповідач своєю бездіяльністю щодо не оформлення паспорта громадянина України неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки порушує особисті права її сина, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), з огляду на таке.

Так, згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

При цьому, як передбачено у статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Так, у п.125 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.07.2014 по справі «S.A.S. проти Франції» (Заява №43835/11) зазначено: «… 125. Хоча релігійна свобода є передусім справою совісті кожної окремої людини, вона також означає право людини на свободу сповідувати свою релігію одноособово і приватно або спільно з іншими, прилюдно та у колі своїх одновірців. У статті 9 перелічені різні форми, в яких людина може реалізовувати право на сповідування своєї релігії або переконань - це можуть бути богослужіння, вчення, а також виконання та дотримання релігійних обрядів (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Cha'are Shalom Ve Tsedek проти Франції» [ВП], №27417/95, §73, ECHR 2000-VII, і згадане вище рішення у справі Leyla Sahin, § 105). Однак гарантії статті 9 не поширюються на кожну дію, на вчинення якої особу спонукає чи надихає релігія або переконання, і ця стаття не завжди гарантує особі право поводити себе у публічній сфері так, як приписує її релігія або переконання (див., наприклад, рішення у справі «Arrowsmith проти Сполученого Королівства, №7050/75, доповідь Комісії від 12.10.1978, DR 19; рішення у справі «Kalac проти Туреччини» від 1.07.1997, §27, Reports of Judgments and Decisions 1997-IV; та згадане вище рішення у справі Leyla Sahin, §§105 і 121). […] 161. Суд нагадує, що загальна політика або заходи, які призводять до непропорційно серйозних негативних наслідків для певної групи людей, можуть вважатися дискримінаційними, навіть якщо вони не спрямовані конкретно проти цієї групи і не мають дискримінаційної мети (див., серед інших джерел, рішення у справі «D.H. та інші проти Чеської Республіки» [ВП], № 57325/00, §§ 175 і 184-185, ECHR 2007-IV). Але дискримінаційного характеру така політика чи заходи набувають лише у випадку, якщо вони не мають під собою «об'єктивних і достатніх підстав», тобто, якщо вони не служать досягненню «легітимної мети» або якщо не забезпечено «належного пропорційного співвідношення» між використовуваними засобами та поставленою метою (див. там само, § 196). …».

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду в зразковій справі № Пз/9901/2/18 від 19.09.2018, відповідно до якого Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в типових адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Аналізуючи вищенаведене, необхідно дійти висновку про те, що відповідач прямо порушує права неповнолітнього сина позивача - ОСОБА_2 передбачені статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, оскільки не оформлення їй паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через її релігійні переконання, які не призводять до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямовані проти цих людей чи держави, обмежує її права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.

Водночас суд зауважує, що відповідно до частин першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що права та законні інтереси неповнолітнього ОСОБА_2 порушені відповідачем, оскільки наявними у матеріалах справи допустимими доказами підтверджена бездіяльність останнього у не оформленні паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до положень чинного законодавства. А тому враховуючи зазначене необхідно зобов'язати Шепетівський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Щодо питання про стягнення понесених витрат на правову допомогу по написанні позовної заяви в розмірі 400 грн. на користь ОСОБА_1, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, позивачем надано квитанцію до прибуткого касового ордеру №6 від 15.11.2018 про сплату 400 грн. відповідно до договору - довіреності про надання правової допомоги від 15.11.2018.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шепетівського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області понесені витрати на правову допомогу в розмірі 400 грн. на користь ОСОБА_1.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Шепетівського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Шепетівського міського відділу УДМСУ в Хмельницькій області у видачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.

Зобов'язати Шепетівський міський відділ УДМСУ в Хмельницькій області оформити та видати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-XII.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НА №678966 виданий 13 жовтня 1999 року Шепетівським РВ УМВСУ в Хмельницькій області) судовий збір у розмірі 704,80 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 400 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Шепетівського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (вул. П. Чубинського, 19,Шепетівка,Шепетівський район, Хмельницька область,30400 , ідентифікаційний номер відсутній НОМЕР_1 - Відповідач:Шепетівський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (пров. Сікорського, 16,Шепетівка,Шепетівський район, Хмельницька область,30400 , код ЄДРПОУ - 37864148)

Головуючий суддя ОСОБА_3