Рішення № 79403373, 21.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21.01.2019 р. справа №520/11794/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_2 до Слобожанського об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова про1) скасування рішення Слобожанського ОУПФУ м. Харкова від 23.10.2018 р. про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за п.п. 1 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та за п.п. 2 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; 2) зобов'язання Слобожанського ОУПФУ м. Харкова призначити ОСОБА_2 пенсію за п.п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та за п.п. 2 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", -

встановив:

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідає вимогам щодо віку і наявності пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за п.п. 1 та п.п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", отже, на думку позивача, у рауУПФУ не було підстав відмовляти у призначенні пільгової пенсії.

Відповідач, Слобожанське ОУПФУ м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що відмову у призначенні пенсії було вчинено правомірно, оскільки позивач не досяг віку, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах, та не має відповідного підтвердженого пільгового стажу.

Суд, вивчивши доводи позову, заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, виконавши вимоги процесуального закону стосовно збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини спірних правовідносин, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що письмовою заявою від 04.07.2018 р. позивач звертався до Слобожанського ОУПФУ м. Харкова з приводу призначення пенсії одночасно і за списком №1, і за списком №2.

Рішенням владного суб'єкта від 20.07.2018 р. у задоволенні згаданої заяви було відмовлено.

Письмовою заявою від 17.10.2018 р. позивачем було зроблено повторну спробу домогтись призначення пенсії одночасно і за списком №1, і за списком №2.

Рішенням владного суб'єкта від 23.10.2018 р. у задоволенні згаданої заяви було відмовлено.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб'єкт обрав положення п.п. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.п. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а фактичною підставою послугувало судження владного суб'єкта про невідповідність заявника вимогам вікового цензу (недосягнення 53 років 6 місяців), вимогам повного страхового цензу за списком №1 (фактичний стаж 5 років 10 місяців при необхідній величині 7 років 6 місяців), вимогам повного страхового цензу за списком №2 (фактичний стаж 6 років 01 місяць 22 дні при необхідній величині 10 років), неможливості застосування правила зниження загального пенсійного віку за п.п. 1 і п.п. 2 п. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до випадків призначення пенсій у порядку п.п. 1 і п.п. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб'єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу призначення пенсій особам, які працювали за списком №1 та за списком №2, унормовані приписами п. «а» і п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також п.п. 1 і п.п. 2 п. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було передбачено загальне правило, у силу якого право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

При цьому, абз. 1 п. «а» абз. 1 ст. 13 цього ж закону були визначені спеціальні (пільгові) умови для пенсії за віком, а саме: 1) зайнятість повний робочий день на роботі за списком №1; 2) проведення атестації робочого місця; 3) досягнення чоловіками 50 років, а жінками - віку від 45 до 50 років у залежності від календарної дати народження; 4) наявність у чоловіків стажу роботи не менше 25 років, а у жінок - не менше 20 років; 5) наявність стажу роботи за списком №1 у чоловіків не менше 10 років, а у жінок - не менше 7 років 6 місяців.

Відсутність необхідного показника повного стажу роботи (тобто у чоловіків - не менше 25 років, а у жінок - не менше 20 років) за спеціальним правилом абз.3 п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дозволяла у період з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року призначати пенсію при досягненні чоловіками 50 років, а жінками - віку від 45 до 50 років у залежності від календарної дати народження у разі стажу роботи - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок.

Відсутність необхідного показника повного стажу роботи за списком №1 (тобто у чоловіків - не менше 10 років, а у жінок - не менше 7 років 6 місяців) за спеціальним правилом абз.4 п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у разі наявності показника повного стажу роботи (тобто у чоловіків - не менше 25 років, а у жінок - не менше 20 років) та за умови здобуття не менше половини повного стажу роботи за списком №1 (тобто у чоловіків - не менше 5 років, а у жінок - не менше 3 років 8 місяців) дозволяла призначати пенсію із зменшенням показника пенсійного віку згідно з абз.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік роботи за списком №1; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік роботи за списком №1).

Отже, у п. «а» абз.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» законодавцем викладено одразу три самостійних спеціальних правила призначення громадянину пенсії за віком на пільгових умовах: 1) у разі відповідності громадянина усім вимогам, 2) у разі відсутності у громадянина повного показника загального стажу роботи, 3) у разі відсутності у громадянина повного показника стажу роботи за списком №1, але при наявності повного показника загального стажу роботи.

Абзацом 1 п. «б» абз.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» були визначені спеціальні (пільгові) умови для пенсії за віком, а саме: 1) зайнятість повний робочий день на роботі за списком №2; 2) проведення атестації робочого місця; 3) досягнення чоловіками 55 років, а жінками - віку від 50 до 55 років у залежності від календарної дати народження; 4) наявність у чоловіків стажу роботи не менше 30 років, а у жінок - не менше 25 років; 5) наявність стажу роботи за списком №1 у чоловіків не менше 12 років 6 місяців, а у жінок - не менше 10 років.

Відсутність необхідного показника повного стажу роботи (тобто у чоловіків - не менше 30 років, а у жінок - не менше 25 років) за спеціальним правилом абз.3 п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дозволяла у період з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року призначати пенсію при досягненні чоловіками 55 років, а жінками - віку від 50 до 55 років у залежності від календарної дати народження у разі стажу роботи - не менше 27 років у чоловіків і не менше 25 років у жінок.

Відсутність необхідного показника повного стажу роботи за списком №2 (тобто у чоловіків - не менше 12 років 6 місяців, а у жінок - не менше 10 років) за спеціальним правилом абз.4 п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у разі наявності показника повного стажу роботи (тобто у чоловіків - не менше 30 років, а у жінок - не менше 25 років) та за умови здобуття не менше половини повного стажу роботи за списком №2 (тобто у чоловіків - не менше 6 років 3 місяців, а у жінок - не менше 5 років) дозволяла призначати пенсію із зменшенням показника пенсійного віку згідно з абз.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців роботи за списком №2; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки роботи за списком №2).

Отже, у п. «б» абз.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» законодавцем викладено одразу три самостійних спеціальних правила призначення громадянину пенсії за віком на пільгових умовах: 1) у разі відповідності громадянина усім вимогам, 2) у разі відсутності у громадянина повного показника загального стажу роботи, 3) у разі відсутності у громадянина повного показника стажу роботи за списком №2, але при наявності повного показника загального стажу роботи.

З 01.01.2004 р. набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», приписи якого також унормовують правовідносини з приводу пенсійного забезпечення громадян.

Частиною 1 ст. 24 цього закону було запроваджено нову обов'язкову для всіх осіб умову набуття права на призначення пенсії за віком - наявність страхового стажу як періоду (строку), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таким чином, з 01.01.2004 р. громадянин набуває право на призначення пенсії за віком у разі фактичної оплати страхових внесків.

При цьому, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було запроваджено частковий виняток із наведеного загального правила, у силу якого за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) за списком №1 до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Водночас із цим, застосування означеного спеціального правила обрахунку показника тривалості страхового стажу не змінювало загальної обов'язкової кваліфікуючої ознаки - фактичної оплати страхових внесків.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до настання 31 грудня 2017 року особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що при збереженні показника віку у 60 років з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу від 25 до 34 років у залежності від настання конкретного року, зі збільшенням на 1 рік щорічно починаючи від 01.01.2018 р.

За правилом абз. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутність у особи необхідного показника страхового стажу з 01.01.2018 р. зумовлює виникнення права на призначення пенсі за віком при досягненні 63 років.

У силу приписів абз. 3 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутність у особи необхідного показника страхового стажу з 01.01.2019 р. зумовлює виникнення права на призначення пенсі за віком при досягненні 65 років.

Таким чином, у положеннях ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавцем передбачено три вікових параметри, досягнення яких особою спричиняє виникнення права на призначення пенсії за віком у залежності від наявного показника страхового стажу, а саме: для чоловіків 60 років, 63 роки, 65 років, для жінок від 55 до 60 років у залежності від календарної дати народження за ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені кваліфікуючі ознаки набуття особою права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, котрі повністю тотожні вище наведеному змісту п. «а» абз. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

А пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені кваліфікуючі ознаки набуття особою права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, котрі повністю тотожні вище наведеному змісту п. «б» абз. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З приєднаних до справи документів судом встановлено, що на момент звернення до райУПФУ позивач мав вік - 50 років 4 місяці, стаж роботи за списком №1 - 5 років 10 місяців, стаж роботи за списком №2 - 6 років 1 місяць 22 дні.

Отже, відносно перелічених обставин між учасниками справи відсутній спір.

Суд вважає, що правило абз. 25 п.п. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та правило абз. 6 п.п. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за своєю правовою суттю та метою запровадження можуть бути застосовані виключно до випадку зменшення вікового цензу за абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при призначенні пенсії на підставах, котрі не охоплюються п.п. 1 п. 2 ст. 114 та п.п. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Окрім того, оскільки п.п. 1 п. 2 ст. 114 та п.п. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є окремими та самостійними правовими підставами для призначення різних пенсій, то суд не знаходить підстав для висновку про можливість арифметичного складання обох показників стажу роботи за списком №1 та стажу роботи за списком №2 у цілях призначення однієї пенсії, адже такий порядок дій законом не передбачений.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Проведений судовий розгляд показав на відсутність порушеного права або ущемленого інтересу позивача у спірних правовідносинах, що є визначеною законом підставою для відмови у позові.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 24 січня 2019 року.

Суддя Сліденко А.В.