Рішення № 79402622, 25.01.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1939/18

ЄУН 226/1939/18

Провадження № 2/226/10/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Орлової О.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Мирнограді Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

В обґрунтування вимог вказав, що згідно рішення Виконавчого комітету Димитровської міської ради від 19.05.1999 року № 206 «Про затвердження актів закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуальних домобудов громадян» було затверджено акт про закінчення будівництва та ввод в експлуатацію індивідуальної домобудови ОСОБА_4 за адресою: м.Мирноград (колишня назва – м.Димитров), вул.Плєханова, буд.68. На підставі свідоцтва на право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Димитровської міської ради 05.07.1999 року, право власності на житловий будинок № 68 по вул.Плєханова в м.Мирнограді було зареєстровано за ОСОБА_4, про що свідчить реєстраційне посвідчення БТІ м.Димитров від 06.07.1999 року. 2 квітня 1990 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті єдиною спадкоємницею була його дружина ОСОБА_5, яка, проживаючи разом з ним на день смерті, прийняла спадщину у вигляді вказаного домоволодіння. Оскільки ОСОБА_5 була людиною похилого віку та не була спроможна доглядати за собою, тому наприкінці 1999 року вона звернулась до ОСОБА_6, яка є його бабусею, з проханням піклуватися за нею. Його бабка доглядала за ОСОБА_5, готувала їй щодня їжу, прибирала в будинку та на подвір’ї, слідкувала за її охайністю, у разі необхідності ремонтувати будинок. У зв’язку з цим ОСОБА_5 особисто передала його бабусі документи на будинок, а саме технічний паспорт та домову книгу, особисті документи та документи на ОСОБА_4, домовившись, що в обмін на догляд за нею за життя та її поховання після смерті, його бабці залишається вказаний будинок у власність, оскільки спадкоємців у ОСОБА_5 не було. Таким чином, він вважає, що між його бабкою та ОСОБА_5 фактично був укладений договір довічного утримання. 19.04.2000 року ОСОБА_5 померла. Його бабка не бажала користуватися зазначеним будинком і з квітня 2000 року по середину 2005 року він був нежилим. Влітку 2005 року його бабка ОСОБА_6 передала йому документи на цей будинок. З липня 2005 року він став мешкати у вказаному будинку, де з того часу проживає і до теперішнього часу. Протягом всього часу мешкання у цьому будинку він сплачував комунальні послуги, слідкував за будинком та городом. В 2018 році він виявив бажання зареєструвати будинок на себе, але йому було відмовлено, оскільки він не є його власником. Під час підготовчого судового засідання він дізнався, що на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, 10.10.2000 року була відкрита спадкова справа № 275/2000 за заявою № 282 від 10.10.2000 року про прийняття спадщини за заповітом від імені ОСОБА_3. Проте, ОСОБА_3 з часу подання заяви про прийняття спадщини у зазначеному будинку не мешкав, бо був зареєстрований за адресою: м.Мирноград, мікрорайон Західний, 50/39, а потім виїхав до Херсонської області, де проживає по теперішній час. При цьому свідоцтво про право власності на зазначене спірне майно ОСОБА_3 не отримував. Таким чином, позивач вважає, що він добросовісно заволодів даним будинком, володів ним відкрито, безперервно протягом більш ніж 10 років, просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на будинок № 68 по вулиці Плєханова в м.Мирноград Донецької області, що розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 міської ради.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами.

Представник позивача ОСОБА_7 до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що проти позовних вимог не заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій вказав, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши свідків, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно рішення Виконавчого комітету Димитровської міської ради від 19.05.1999 року № 206 «Про затвердження актів закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуальних домобудов громадян» було затверджено акт про закінчення будівництва та ввод в експлуатацію індивідуальної домобудови ОСОБА_4 за адресою: м.Мирноград (колишня назва – м.Димитров), вул.Плєханова, буд.68 (а.с. 25).

Право власності на будинок, розташований за адресою: місто Мирноград Донецької області, вул.Плєханова, 68, було зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації міста Димитров Донецької області за ОСОБА_4, за реєстровим № 6151 від 06.07.1999 (а.с. 10-13, 23).

ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (а.с.8).

Згідно свідоцтв про смерть ОСОБА_4 помер 2 квітня 1990 року, а ОСОБА_5 померла 19 квітня 2000 року (а.с.8, 9).

Згідно довідки, виданої Координаційним комітетом органів самоорганізації населення міста Мирнограда, в будинку № 68 по вул.Плєханова в м.Мирнограді Донецької області з 1958 року по 19.04.2000 року була зареєстрована та мешкала ОСОБА_5 (а.с.26).

Згідно акту фактичних обставин проживання особи без реєстрації № 193 від 14.06.2018 року, складеного Координаційним комітетом органів самоорганізації населення міста Мирнограда, за адресою: м.Мирноград Донецької області, вул.Плєханова, буд.68 мешкає без реєстрації з 2005 року по теперішній час ОСОБА_1 (а.с.27).

Згідно інформації ОСОБА_2 державної нотаріальної контори від 21.09.2018 року, на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, померлого 02.04.1990 року, 10 жовтня 2000 року була відкрита спадкова справа № 275/2000 за заявою № 282 від 10.10.2000 року про прийняття спадщини за заповітом від імені ОСОБА_3, інших заяв не було. Заповіт від імені ОСОБА_4 згідно даних Інформаційної довідки зі спадкового реєстру №53372188 від 20.09.2018 року посвідчено Другою покровською державною нотаріальною конторою 14.10.1976 року за реєстровим № 3107. На майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, померлої 19.04.2000 року спадкова справа не відкривалась. Заповіти від імені ОСОБА_5 не посвідчувались (а.с.47-51).

Згідно заяви про прийняття спадщини ОСОБА_3 10.10.2000 року звернувся до Димитровської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, а саме жилого будинку з відповідними надвірними спорудами, який знаходиться за місцем постійного мешкання спадкодавця, котрий він заповів на підставі заповіту, посвідченого Другою Красноармійською держнотконторою 14.10.1976 року за № 3107 (а.с.60-61).

Згідно заповіту від 14.10.1976 року, ОСОБА_4 заповів належний йому жилий будинок з надвірними спорудами, розташований в м.Мирнограді (колишня назва – Димитров) по вул.Плєханова, буд. 68, ОСОБА_3 (а.с.62).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її онуком. Її тітка ОСОБА_5 ще у 90-ті роки попросила її доглядати, оскільки вона залишилася одна. Також говорила, що потім після її смерті будинок за адресою: м.Мирноград, вул.Плєханова, буд.68, який належав їм з чоловіком ОСОБА_4, залишиться їй. Вона тривалий час доглядала ОСОБА_5 і в 2000 році та померла. Перед смертю ОСОБА_5 віддала їй документи на будинок. Деякий час цей будинок стояв порожнім та почав приходити в непридатний для житла стан. У 2005 році її онук ОСОБА_1 почав мешкати в тому будинку, займатися ремонтом. З того часу він до теперішнього часу там проживає і підтримує будинок у належному стані.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона мешкає по сусідству з позивачем за адресою: м.Мирноград, вул.Плєханова, буд.64 з 1997 року. Поруч з нею у будинку № 68 мешкають позивач з родиною. Раніше в цьому будинку мешкала баба ОСОБА_8 – тітка бабусі позивача. Бабуся позивача доглядала бабу ОСОБА_8, оскільки та була вже дуже похилого віку. Потім баба ОСОБА_8 померла. З 2005 року позивач почав мешкати в цьому будинку, підтримує будинок в порядку, обробляє город. З того часу і до теперішнього часу позивач мешкає у вказаному будинку.

Відповідно до ч.2 ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з вимогами ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, судом встановлено, що власник будинку, розташованого за адресою: м. Мирноград Донецької області, вул. Плєханова, 68, - ОСОБА_4 помер 02.04.1990 року. Після смерті ОСОБА_4 було подано заяву 10.10.2000 року про прийняття спадщини у вигляді вказаного будинку ОСОБА_3, який є спадкоємцем за заповітом. Але після подання цієї заяви ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину не отримував, не користувався вказаним будинком і на даний час на цю спадщину не претендує, про що свідчить його заява про визнання даного позову. Позивач ОСОБА_1 добросовісно заволодів цим чужим майном в 2005 році і з того часу по теперішній час проживає в зазначеному будинку, тобто продовжує відкрито, безперервно володіти цим нерухомим майном загалом вже протягом більше десяти років. Тому суд вважає, що за набувальною давністю позивач має законні підстави набути право власності на зазначений будинок.

На підставі ч.2 ст.41 Конституції України, ст.344 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, який мешкає за адресою: м.Мирноград Донецької області, вул. Плєханова, 68, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, до ОСОБА_2 міської ради, місцезнаходження: 85323, м.Мирноград Донецької області, вул.Центральна, буд.9, код ЄДРПОУ 04052956, ОСОБА_3, який мешкає за адресою: м. Гола Пристань Херсонської області, вул. Гончарова, 7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок № 68 по вулиці Плєханова в місті Мирнограді Донецької області загальною площею 66 кв.м з належними до нього господарськими будівлями та спорудами позначеними у технічному паспорті: а-1 – веранда та бетонний ганок, Б-1 - літня кухня, В-1 - сарай, П 2-1 - погріб, З+Г-1 - сарай, Д-1 - вбиральня, Е-1 - гараж, N-1 - паркан, N-2 - ворота, що розташовані на земельній ділянці ОСОБА_2 міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 25.01.2019 року.

Суддя О.А. Рибкін