Рішення № 79402596, 24.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3803/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання – Панькіної А.С.

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи: Нотаріальна палата України, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2018 року позивач приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, треті особи: Нотаріальна палата України, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу від 19.10.2018 №3274/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

В обґрунтування позову позивач зазначила, що оскаржуваним наказом позивачу було заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці. Указаний наказ прийнято відповідачем за результатами камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора – приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 Позивач вважає висновки, які зазначені у довідці від 25.09.2018, необґрунтованими, оскільки позивач стверджує, що нею під час здійснення реєстраційних дій дотримано положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141. Вказала, що вжитий Міністерством юстиції України захід є неспівмірним з виявленим порушенням та фактично блокує всю законну нотаріальну діяльність, а також створює необґрунтовані ускладнення для інших осіб, у тому числі спадкоємців, які вже звернулися або звертаються до позивача за нотаріальними діями, що вимагають роботи з указаним реєстром. Позивач стверджує, що наданими нею доказами підтверджено безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного наказу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

10.12.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому вказано, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 15.07.2018 № 2555/7 "Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" проведено моніторинг реєстраційних дій державного реєстратора – приватного нотаріуса ОСОБА_3 За результатами проведеного моніторингу встановлення порушення позивачем приписів законодавства, що регулює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень. На підставі акта за результатами проведення моніторингу, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 17.09.2018 № 3350/7, призначено проведення камеральної перевірки державного реєстратора – приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_3 Згідно з довідкою за результатами проведення камеральної перевірки від 25.09.2018 виявлено порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно. У зв'язку з виявленими порушеннями за результатами проведеної перевірки комісією запропоновано заблокувати доступ приватного нотаріуса ОСОБА_3 до Державного реєстру прав на нерухоме майно строком на 4 місяці, що реалізовано у наказі Міністерства юстиції України від 19.10.2018 № 3274/5.

27.12.2018 до суду надійшли пояснення від Нотаріальної палати України, у яких вказано, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України не містить мотивувальної частини, що є свідченням його неправомірності, а саме: невідповідності положенням статті 129 Конституції України, рішенням ЄППЛ, частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 242 КАС України, що є підставою для його скасування.

Ухвалою суду від 16 січня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Від ДП "Національні інформаційні системи" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства юстиції України від 17.09.2018 № 3350/7 "Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора – приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3" відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990, та на підставі акта за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора – приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 від 30.08.2018 наказано: провести камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора – приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 з дати реєстрації цього наказу /т. 2 а.с. 12/.

25.09.2018 Комісією складено довідку за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора – приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 /т. 2 а.с. 14-18/.

За результатами перевірки Комісією запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора – приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці.

Наказом Міністерства юстиції України від 19.10.2018 №3274/5 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора – приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці. Виконання пункту 1 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи" /т. 2 а.с. 19/.

Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо тимчасового блокування доступу державного реєстратора – приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці, позивач оскаржила його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі – Закон № 1952-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав визначаються статтею 7 Закону № 1952-IV.

Так, відповідно до положень статті 7 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 37-1 Закону № 1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (надалі – Порядок № 990, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), моніторинг реєстраційних дій – комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі – державні реєстратори), уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №990 моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб'єкти державної реєстрації, визначені Мін'юстом.

Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін'юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.

За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін'юсту, що проводила такий моніторинг.

У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку №990 камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту.

Копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації.

Пунктом 10 частини першої статті 2 Закону №1952-IV визначено, що камеральна перевірка – перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав.

Згідно з пунктами 8-10 Порядку №990 під час проведення камеральної перевірки комісія має право:

1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів;

2) витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;

3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.

Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.

У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.

За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1).

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) – єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав (пункт 2).

Реєстраційна справа – сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі (пункт 8).

Реєстраційна дія – державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав (пункт 9).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Положеннями частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 37-1 Закону №1952-IV за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення, зокрема про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 990 рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту можуть бути оскаржені до суду.

Частиною першою статті 38 Закону №1952-IV визначено, що державні реєстратори, суб'єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного наказу є довідка за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора – приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_3

За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора – приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_3 встановлені такі порушення:

- під час реєстрації 11.06.2018 заяви про державну реєстрацію іншого речового права № 28639458 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323289200:00:012:0015, яка розташована за адресою: Полтавська обл., Миргородський р-н, Шахворостівська сільська рада приватним нотаріусом ОСОБА_3 порушено вимоги ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 23Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 10, 12, 25 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (надалі – Порядок № 1127), оскільки приватним нотаріусом ОСОБА_3 не зупинено розгляд вищезазначених заяв для направлення запитів до Державного земельного кадастру стосовно підтвердження інформації про реєстрацію оренди земельних ділянок до 01.01.2013, яка міститься в поданих договорах оренди;

- аналогічні порушення приватним нотаріусом ОСОБА_3 під час проведення державної реєстрації прав за заявами №№ 28575975, 28576226, 28576464, 28579225, 28580577, 28640949, 28641906;

- не дотримання приватним нотаріусом ОСОБА_3 вимог норм чинного законодавства щодо виготовлення електронних копій документів при розгляді заяви № 28643323, що є порушенням ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону № 1952-IV перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно зі статтею 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 12 Порядку № 1127, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Пунктом 13 вищевказаного Порядку визначено, що у разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність раніше зареєстрованих інших заяв на це саме майно, ніж заява, що ним розглядається, державний реєстратор невідкладно приймає рішення про розгляд заяви після прийняття рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за результатом розгляду заяви, яка зареєстрована в базі даних заяв раніше. Черговість розгляду заяв застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав. У разі коли заявник за власним бажанням отримує рішення державного реєстратора щодо черговості розгляду заяви у паперовій формі особисто, державний реєстратор, уповноважена особа відповідно до пункту 9 цього Порядку встановлює особу заявника та перевіряє обсяг його повноважень.

Пунктами 10, 12, 13 Порядку № 1141 передбачено, що під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; іпотеку та суб'єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.

Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор додатково здійснює пошук інших заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на те саме майно та рішень судів про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав, у базі даних про реєстрацій заяв і запитів.

Пошук заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у базі даних про реєстрацію заяв і запитів здійснюється за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна та ідентифікаторами, визначеними у підпунктах 2 і 3 пункту 11 цього Порядку.

У разі коли відомості Державного земельного, кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 р. № 1051, повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний зупиняти розгляд заяви про Державну реєстрацію у разі: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, а також неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону, інформації про зареєстровані до 01.01.2013 речові права на відповідне нерухоме майно.

В ході розгляду справи судом встановлено про отримання позивачем повного обсягу документів і інформації, необхідних для вчинення реєстраційних дій.

Довідка за результатами проведення перевірки позивача не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб.

Судом враховано, що у зв'язку із специфікою поєднання нотаріусом функцій нотаріуса та реєстратора, перед вчиненням нотаріальної дії, під час підготовки правочину, нотаріус проводить пошуки та формує платну Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до реєстрації відповідної заяви. Такі пошуки не фіксуються в операціях з заявою та відповідно не відображаються як виконані під час перевірки реєстраційних дій.

Крім того, як, вбачається з матеріалів справи в інформаційній довідці відповідач з посиланням на положення статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначає, що при прийнятті заяв у паперовій формі обов'язковій виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документі виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реестр прав.

Такі самі вимоги містить пункт 7 частини третьої статті 10, пункт 2 частини першої статті 18, частини перша та сьома статті 20 Закону, пункти 9, 10 Порядку державної Реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), пункт 56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141.

Згідно з п. 25 Порядку №1127 документи та/або відомості, сформовані державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду заяви, а також електронні копії оригіналів документів, поданих для державної реєстрації прав, виготовлені шляхом сканування та долучені до відповідної заяви, зберігаються в електронній формі у цьому Реєстрі.

Так за результатами моніторингу дій ОСОБА_3 в якості державного реєстратора, перевіряючий орган прийшов до висновку, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 до заяви №28643323 не було додано електронні копії документів.

Як зазначав позивач в ході підготовчого провадження, вона при прийнятті заяв у паперовій формі дотримувалася вимог законодавства щодо виготовлення електронних копій документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовлялися позивачем шляхом сканування для подальшого їх розміщення у Державному реєстрі прав.

При цьому, необхідно зазначити, що при встановленні зазначених порушень, перевіряючими не зазначено перелік конкретних документів, електронні копії документів які відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 990 від 21.12.2016, комісія має право:

- витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;

- вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.

Однак, судом в ході розгляду даної справи, встановлено, що комісія не скористалась наданим їй правом щодо витребування конкретних документів, що в подальшому призвело до неправильного встановлення комісією обставин порушення позивачем норм чинного законодавства при здійсненні реєстраційних дій.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення камеральної перевірки позивача були досліджені лише документи, на підставі яких проводилися реєстраційні дії, та зроблені відповідні висновки про порушення позивачем вимог законодавства.

Водночас, Комісія для проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно мала повноваження витребувати у суб'єкта державної реєстрації надання пояснень, що передбачено пунктом 8 Порядку № 990.

Однак, у позивача не вимагались пояснення щодо вчинених дій, право на що у відповідача є.

Невикористання відповідачем наявних у нього повноважень на витребування пояснень у позивача вплинуло на висновки Комісії, оскільки не дозволило повно та всебічно надати оцінку причинам допущених порушень, врахувати відсутність їх можливих негативних наслідків тощо.

Як зазначено вище, згідно з пунктом 1 частини другої статті 37-1 Закону 1952-IV за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

Суд зазначає, що для прийняття рішення відповідно до Закону 1952-IV, підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Судом встановлено, що довідка за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора – приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_3, складена за результатами камеральної перевірки, містить пропозицію тимчасово заблокувати доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці, а отже за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер та не є обов'язковою для прийняття Міністерством юстиції України наказу саме відповідно до цієї пропозиції.

При цьому, з аналізу змісту оскаржуваного наказу вбачається, що відповідач у справі не здійснив дослідження або перевірки фактів, викладених у довідці від 25.09.2018 за результатами проведення камеральної перевірки позивача, не зазначив норми, які порушено позивачем у справі.

Встановлюючи такий тривалий термін блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як 3 місяці, Міністерство юстиції України відповідно до принципу обґрунтованості рішення мало навести мотиви, з яких виходить, обираючи саме такий строк.

Оскаржуваний наказ не тільки не містить викладення фактів порушення позивачем законодавства у сфері державної реєстрації прав, а також не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції, як блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці, що свідчить про порушення принципу пропорційності.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що застосування до позивача несприятливих наслідків у вигляді блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 3 (три) місяці є неспівмірним виявленим відповідачем за наслідками перевірки порушенням, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Отже, з урахуванням викладеного, слід визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 19.10.2018 №3274/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову. Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 (вул. Шевченка, 5А, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, рнокпп НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), треті особи: Нотаріальна палата України (вул. Антоновича, 7а, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 38684025) , Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (вул. Бальварно-Кудрявська, 4, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39787008) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2018 року №3274/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора-приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622) на користь приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_3 (вул. Шевченка, 5А, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 січня 2019 року.

Суддя ОСОБА_4