Ухвала суду № 79402182, 24.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/964/18

УХВАЛА

24 січня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 від 15.01.2019 року за вх. №1377/19 по справі № 815/964/18,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 року, та набрало законної сили 26.09.2018 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії (в редакції від 10.05.2018 року) – задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року; зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 65005, АДРЕСА_1) компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством; у задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

03 жовтня 2018 року судом на вказане рішення суду видано виконавчий лист №815/964/18.

15 січня 2019 року за вх. №1377/19 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява (в порядку ст.252 КАС України) про прийняття додаткового судового рішення про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду згідно ст.382 КАС України «Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах», в якій позивач просить суд:

- прийняти додаткове судове рішення про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №815/964/18 від 11.06.2018 р. за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року; зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством;

- вказаним додатковим судовим рішенням встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати в установлений судом термін, звіт про виконання рішення суду по справі № 815/964/18 від 11.06.2018 р.

Вказана заява обґрунтована наступним.

Як зазначає ОСОБА_1, 20.12.2018 року ним до ГУПФУ в Одеській області направлено заяву про хід виконання рішення суду по справі 815/964/18, у відповідь на яку 03.01.2019 року за підписом начальника головного управління Пенсійного фонду в Одеській області ОСОБА_2, йому надано відповідь, що нарахована компенсація за зазначений період в сумі 24126,59 грн. буде виплачена згідно з порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 та порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року № 20-1.

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 категорично не погоджується з даною відповіддю тому, що постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. № 649, якою затверджено порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду ніяким чином не стосується позивача по справі №815/964/18. Тобто, як вказує заявник, дана постанова Кабінету Міністрів України не передбачає механізму нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку виплати пенсії.

Отже, як стверджує заявник, відповідач - ГУПФУ в Одеській області помилково вбачає порядок нарахування та виплати компенсації, про що зазначив у своєї відповіді від 03.01.2019 року.

Вищезазначені обставини, на думку ОСОБА_1 вказують на ухилення ГУПФУ в Одеській області від виконання рішення суду.

Зважаючи на вище викладене та посилаючись на положення ч.1 ст.382 КАС України, п.1 ч.1 ст.252 КАС України, правову позицію, викладену у постановах Верховного суду від 27.02.2018 року по справі №686/118/17, від 28.03.2018 року по справі №206/3911/17, рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 року №16-рп/2009, рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», позивач просить суд задовольнити його заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Водночас, положення ст.382 КАС України не передбачають строку та порядку вирішення судом питань, визначених цією нормою.

Суд зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі №815/964/18 було прийняте судом в порядку письмового провадження.

Зважаючи на що, суд розглядав заяву ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.252 КАС України в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про встановлення судового контролю, яка подана відповідно до ст.252 та 382 КАС України, суд зазначає наступне.

По-перше, вказаними нормами ст.252 та 382 КАС України регулюються різні питання, оскільки ст.252 визначено «Додаткове судове рішення», а ст.382 «Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах».

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи із аналізу вказаної норми, чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення.

Згідно з ч.2 ст.252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Із заяви позивача вбачається, що як на підставу для винесення додаткового рішення, він посилається на п.1 ч.1 ст. 252 КАС України.

Так, вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року, суд зазначив зокрема, наступне:

- оскільки позивачу здійснено донарахування пенсії на підставі рішення суду за період з 01.01.2016 року по 31.01.2018 року, виплата якої відбулась лише у лютому 2018 року не з вини позивача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 01.01.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

- вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року у розмірі 23150,85 грн., суд вважає, що вони є необґрунтованими, оскільки виключно до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області входить повноваження розрахунку пенсійних виплат та відповідних похідних від них сум, а втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства;

- враховуючи те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розрахунок суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року взагалі не здійснювався, в тому числі не надавалась оцінка щодо конкретної суми у розмірі 23150,85 грн., яку саме просить суд стягнути позивач, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року у розмірі 23150,85 грн. є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Отже, при вирішенні судом позовних вимог позивача в рішенні суду від 11.06.2018 року, судом надано оцінку доводам позивача та вирішено усі заявлені позовні вимоги, які судом задоволено частково, з мотивів та обґрунтувань, наведених у рішенні суду.

Водночас, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень позивачу здійснено донарахування пенсії на підставі рішення суду, а виплата відбулась лише у лютому 2018 року не з вини позивача, при вирішенні справи №815/964/18 суд вважав за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача на підставі ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.

Разом з цим, суд зазначає, що в рішенні суду вказано, що в уточненій позовній заяві від 10.05.2018 року ОСОБА_1 також просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у рішенні від 11.06.2018 року по справі №815/964/18, суд зазначив, що: «Відповідно до ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов'язання відповідача надати такий звіт, - це право суду, а не його обов'язок, а тому при розгляді даної справи, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, так як відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі…».

Таким чином, при прийнятті рішення у справі №815/964/18 судом вирішена кожна із вимог, заявлених позивачем, та зважаючи на висновки суду, наведені у рішенні, суд також вийшов за межі позовних вимог.

Отже, підстава для ухвалення додаткового рішення, визначена п.1 ч.1 ст.252 КАС України, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи свою заяву – відсутня.

Також, відсутні й інші підстави, визначені ст.252 КАС України, оскільки у рішенні суду визначено спосіб виконання судового рішення. Водночас, питання щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача у рішенні суду не вирішувалось, оскільки позивач як особа з інвалідністю 2 групи, звільнений від сплати судового збору.

Разом з цим, при прийняті рішення у справі судом вирішувалось і питання щодо встановлення судового контролю, та суд не вбачав підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

При цьому, розглядаючи дану заяву в частині ст.382 КАС України, суд зазначає, що положення ч.1 ст.382 КАС України кореспондують з положеннями ч.6 ст.246 та п.4 ч.1 ст.322 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Тобто, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом першої інстанції, шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту із накладенням штрафу.

При цьому, судовий контроль по справі при винесенні рішення Одеським апеляційним адміністративним судом від 11.06.2018 року не встановлювався.

Суд зазначає, що інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на вище наведені норми законодавства, суд зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.

Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Разом з тим, позивачем не наведено причин та не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про те, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 04.10.2018 року позивач отримав виконавчий лист про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 65005, АДРЕСА_1) компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви позивача від 15.01.2019 року за вх. №1377/19 по справі № 815/964/18.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 243, 252, 256, 295, 372, 382 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 15.01.2019 року за вх. №1377/19 по справі № 815/964/18 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О.М. Соколенко