Рішення № 79401983, 24.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 521/17472/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання неправомірною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадження № 57342513 від 03.10.2018 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 08.10.2018 року до об’єднаного управління надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження № 57342513 від 03.10.2018 року, а також постанова про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню № 57342513 від 03.10.2018 року у сумі 14892,00 грн., винесені головним державним ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_1, за яким стягувачем є ОСОБА_2. На виконання вимог постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 20.10.2017 року по справі № 521/16970/17, розпорядженням від 15.12.2017 № 833589 об'єднаним управлінням проведено перерахунок ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання згідно з положеннями ч. З ст. 141 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 р., відповідно до довідки апеляційного суду Одеської області № 227 від 31.08.2017 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, виходячи з розміру 33146,00 грн., доплати за вислугу років в сумі 14080,00 грн., та матеріальної допомоги в сумі 1466,00 грн., починаючи з 13.12.2016 р., без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Довічне грошове утримання в розмірі 29831,40 грн. та доплату по перерахунку за період з 13.12.2016 р. по 31.12.2017 року нараховано до виплати у січні 2017 року. Таким чином, об'єднаним управлінням 15.12.2017 р., після здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 та розрахунку на доплату пенсії за період з 13.12.2016 р. по 31.12.2017 року було направлено відповідну відомість в електронному вигляді для її подальшого оброблення та фінансування відповідної виплати. Тобто об'єднаним управлінням постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20.10.2017 року по справі №521/16970/17 було виконано 15.12.2017 р. Виконання судового рішення також підтверджується копією розрахунку заробітної плати та копією довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії № 6625 від 11.10.2018 р., згідно яких виплата заборгованості була проведена у січні 2018 року. Крім того, довічне грошове утримання ОСОБА_2 є періодичними платежами, що виплачуються щомісячно без обмеження граничного терміну її виплати вважаємо, що положення п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" розповсюджуються на спірні відносини, які виникли з приводу стягнення виконавчого збору. Отже, стягнення виконавчого збору з об'єднаного управління є незаконним та суперечить ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім цього, оскільки об'єднаним управлінням зазначене рішення суду було виконано 15.12.2017 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження № 57342513 винесена 03.10.2018р., підстав для стягнення виконавчого збору немає.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням особливостей встановлених ст. ст.268-272, 287 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових справ та призначено судове засідання.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

Представник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до суду не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та відповідно до вимог КАС України, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

В провадженні Малиновського районного суду міста Одеси знаходилась справа № 521/16970/17 за позовом ОСОБА_2 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що перебуває на обліку в Малиновському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Одесі та з 13.12.2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково. Визнано відмову Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі у перерахуванні та виплаті ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді апеляційного суду Одеської області у відставці згідно із довідкою апеляційного суду Одеської області № 227 від 31 серпня 2017 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошовою утримання судді у відставці - протиправною. Зобов'язано Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі перерахувати та виплачувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання згідно з положеннями ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, відповідно довідки апеляційного суду Одеської області № 227 від 31 серпня 2017 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, виходячи з розміру 33146,00 гривень, який складається з посадового окладу в сумі 17600,00 гривень, доплати за вислугу років в сумі 14080,00 гривень та матеріальної допомоги в сумі 1466,00 гривень, починаючи з 13 грудня 2016 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання (а.с. 133-136).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі залишено без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року - без змін (а.с. 137-141).

Постанова Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2017 року по справі № 521/16970/17 набрала законної сили.

03 жовтня 2018 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі виконавчого листа по справі № 521/16970/17 відкрито виконавче провадження № 57342513 (а.с. 104-105).

03 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 винесено постанову про стягнення з Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. (а.с.107-108).

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 4, 8 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов’язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно ч. 5, 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до статті 10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 вказаного Закону виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов’язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно ч. 1, 4 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Малиновським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі постанова Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2017 року по справі № 521/16970/17 була виконана 15.12.2017 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження № 57342513 винесена 03.10.2018 року, а тому, на думку позивача, підстав для стягнення виконавчого збору немає.

Так, на підтвердження виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2017 року по справі № 521/16970/17 позивачем до суду надано розпорядження від 15.12.2017 року, протокол від 18.12.2017 року та довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_2 (а.с. 109-112).

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи представника Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо добровільного виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2017 року по справі № 521/16970/17, оскільки як вбачається з розпорядження Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 15.12.2017 року ОСОБА_2 здійснено індивідуальний перерахунок пенсії у зв’язку зі зміною надбавки, а не на виконання рішення суду.

Крім того, станом на 15.12.2017 року постанова Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2017 року по справі № 521/16970/17 не набрала законної сили.

Також, матеріали справи не містять інформації стосовно надання Малиновським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Одесі до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області належних доказів здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 відповідно до постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2017 року по справі № 521/16970/17.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що під час розгляду справи позивач не надав до суду належних та допустимих доказів виконання в повному обсязі постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2017 року по справі № 521/16970/17, якою зобов'язано Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі перерахувати та виплачувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання згідно з положеннями ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, відповідно довідки апеляційного суду Одеської області № 227 від 31 серпня 2017 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, виходячи з розміру 33146,00 гривень, який складається з посадового окладу в сумі 17600,00 гривень, доплати за вислугу років в сумі 14080,00 гривень та матеріальної допомоги в сумі 1466,00 гривень, починаючи з 13 грудня 2016 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, станом на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 57342513.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження № 57342513, відкрите 03.10.2018 року, станом на дату розгляду справи не закінчено, а тому посилання позивача на ч. 9 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо того, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14, оскільки у вказаній постанові надано правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, який втратив чинність 05.01.2017 року.

При цьому, зі змісту ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» вбачається, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору з боржника під час відкриття виконавчого провадження є не правом, а обов`язком державного виконавця. При цьому, факт виконання зобов'язання по виконавчому листу до винесення державним виконавцем постанови про відкриття провадження не впливає на обов'язок державного виконавця зазначати про стягнення з боржника виконавчого збору в такій постанові за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, а також на його обов'язок винести відповідну постанову.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року по справі № 750/7624/17.

За таких підстав, суд дійшов до висновку, що відповідач приймаючи постанову про стягнення з Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. за виконавчим провадження № 57342513 від 03.10.2018 року діяв на підставі Закону України “Про виконавче провадження” та у межах своїх повноважень, а доводи позивача щодо відсутності підстав для стягнення виконавчого збору є необґрунтованими та спростовують зібраними по справі доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадження № 57342513 від 03.10.2018 року, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 90, 242-246, 255, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41249156, адреса місця знаходження: вул. Прохоровська, 3, м. Одеса, 65007) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741, адреса місцезнаходження: пл. Бориса Дерев’янка, 1, м. Одеса, 65104) про визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадження № 57342513 від 03.10.2018 року, - в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.

Суддя О.А. Левчук

.