Рішення № 79401518, 21.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 812/382/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов’язання зарахувати навчання до страхового стажу та зобов’язання провести перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2018 року на адресу ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов’язання зарахувати навчання до страхового стажу та зобов’язання провести перерахунок пенсії, з такими вимогами:

- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати ОСОБА_2, період навчання з 01.09.1979 по 24.06.1984 в Ворошиловградському державному музичному училищі до страхового стажу та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням навчання з 01.09.1979 по 24.06.1984 в Ворошиловградському державному музичному училищі з 23.12.2015.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що з 23.12.2015 позивач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області як отримувач пенсій за вислугу років. Загальний стаж роботи на дату призначення пенсії складав 26 років 11 місяців 20 днів.

05 грудня 2017 року звернувся до відповідача за перерахунком пенсії за стажем, надавши відповідні документи, а саме копію диплому ДТ № 566836 від 26.06.1983, виданого Ворошиловградським державним музичним училищем. УПФУ в м. Сєвєродонецьку рішенням від 13.12.2017 № 5954/2017 відмовлено в перерахунку пенсії, у зв’язку із тим, що в трудовій книжці позивача відсутній запис про навчання, та копія диплому про навчання ДТ № 566836 від 26.06.1983 надана без пред’явлення оригіналу диплому.

Відповідач письмово звертався до ОСОБА_1 академії культури і мистецтв за підтвердженням періоду навчання позивача з 01.09.1979 по 24.06.1984. Але листом від 29.04.2017 ОСОБА_1 академія культури і мистецтв повідомила про неможливість надання таких відомостей по причині того, що всі архіви були залишенні у м. Луганську, на території якого проводиться антитерористична операція. Тобто, зазначений страховий стаж не враховувався при призначенні пенсії та в подальшому при перерахунках.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19 лютого 2018 року провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 12 березня 2018 року (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 12 березня 2018 року провадження у справі № 812/382/18 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 428/1964/18 за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа - управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про встановлення факту, що має юридичне значення (а.с. 49).

Ухвалою суду від 26 червня 2018 року провадження у справі за даним адміністративним позовом поновлено та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 05 липня 2018 року (а.с. 56).

Ухвалою суду від 05 липня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 428/3971/18 за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа - управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою суду від 12 грудня 2018 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 26 грудня 2018 року (а.с. 64-65).

Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 січня 2019 року (а.с. 83).

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 31-32), в якому зазначив, що 23.12.2015 ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначення пенсії, до якої був доданий паспорт громадянина України на ім’я позивача, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, трудова книжка, довідка ДП „ОСОБА_1 державний цирк” від 11.11.2014 № 271. Враховуючи, що трудова книжка позивача не містить записів про навчання, позивачу було повідомлено про необхідність надання документів про навчання (диплом або довідка про навчання), що зазначено у розписці-повідомленні. Однак, у встановлений тримісячний строк (до 23.03.2016), як передбачено п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач документи про навчання не надав. З 23.12.2015 ОСОБА_2 була призначена пенсія за вислугу років без врахування періоду навчання. 05.12.2017 ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про перерахунок пенсії, додавши до неї копію диплома ДТ № 566836 від 24.06.1983 про навчання у Ворошиловградському державному музичному училищі. За наслідками розгляду заяви про перерахунок пенсії відповідачем було прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 13.12.2017 № 5954/2017.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 23.12.2015 ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначення пенсії (а.с. 40-42).

Відповідно до протоколу № 7524 від 31.12.2015 позивача взято на облік до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області та призначено пенсію з 23.12.2015 (а.с. 34).

05 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про перерахунок пенсії (а.с. 38).

Рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13.12.2017 № 5954/2017 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії на підставі частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування відмови зазначено, що в трудовій книжці ОСОБА_2 відсутній запис про навчання. Для перерахунку пенсії заявник надав копію диплому, яка не засвідчена в установленому порядку. Згідно з пунктом 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який затверджено Постановою Пенсійного фонду України, № 22-1 від 25.11.2005, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і в копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію (а.с. 10).

ОСОБА_1 державної академії культури і мистецтв від 29.04.2017 № 60 повідомлено, що всі оригінали документів щодо ведення фінансово-господарської освітньої діяльності, штатний розпис, кадрові документи та інші, за попередні періоди ( до 24.11.2014) по теперішній час знаходяться в приміщенні будівлі розташованої за адресою: м. Луганськ, Червона площа 7, що залишилася території, тимчасово неконтрольованій органами державної влади України. Станом на 29.04.2017 новопризначене керівництво Академії не змозі їх отримати та витребувати належним чином, як на паперових носіях, так і в електронному вигляді (а.с. 12).

Позивачем до позовної заяви було додано копію диплому серії ДТ № 566836, у якому зазначено, що в період з 01.09.1979 по 24.06.1983 позивач навчався в Ворошиловградському державному музичному училищі (а.с. 13).

Також, позивачем надано дублікат диплому про навчання у Ворошиловградському державному музичному училищі в період з 01.09.1979 по 24.06.1983, який виданий установою, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території (а.с. 14-15).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності, у тому числі навчання, що враховувалися до стажу до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004) зараховуються на умовах, визначених законодавством, що діяло раніше.

Так, згідно з пунктом "д" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи також зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п’ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Як встановлено судом, час навчання ОСОБА_2 у Ворошиловградському державному музичному училищі, підтверджується копією диплому ДТ № 566836, виданий 24.06.1983 (а.с. 13), дублікатом диплому № 23/17 від 20.11.2017, який виданий установою, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території. При цьому позивач надав до суду витяг із семестрових та екзаменаційних відомостей до диплому ДТ №566836 (а.с.29-30).

Суд зазначає, що витяг із семестрових та екзаменаційних відомостей до диплому ДТ №566836 містять однакову дату видачі - 24.06.1983 та реєстраційний номер - № 1945.

Щодо зазначеного факту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Враховуючи наведене суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані установами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне значення для реалізації відповідних прав людини.

Аналізуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що має право на зарахування до страхового стажу часу навчання у навчальному закладі, оскільки, вказаний стаж підтверджений належними документами.

Отже, до страхового стажу позивача повинно бути зараховано періоди навчання в Ворошиловградському державному музичному училищі, а саме з 01.09.1979 по 24.06.1983.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі “Ковач проти України” від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Стосовно вимоги позивача про зобов’язання відповідача зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1979 по 24.06.1984, суд зазначає, що оскільки матеріалами справи підтверджено, що період навчання позивача у Ворошиловградському державному музичному училищі склав з 01.09.1979 по 24.06.1983, а тому й зарахуванню до страхового стажу підлягає саме зазначений період.

Таким чином, судом встановлено рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії позивачу не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Пунктами 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача шляхом: визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в перерахунку позивачу пенсії від 13.12.2017 № 5954/2017 та зобов’язання відповідача зарахувати до страхового стажу період його навчання у Ворошиловградському державному музичному училищі з 01.09.1979 по 24.06.1984 та провести відповідний перерахунок пенсії з урахуванням збільшеного страхового стажу, з дати призначення пенсії.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 19 лютого 2018 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі (а.с. 1-2).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 704,80 грн підлягає стагненню з УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов’язання зарахувати навчання до страхового стажу та зобов’язання провести перерахунок пенсії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13 грудня 2017 року № 5954/2017 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код: 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, будинок 9) зарахувати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2) зарахувати до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1979 року по 24 червня 1983 року у Ворошиловградському державному музичному училищі та провести відповідний перерахунок пенсії з урахуванням збільшеного страхового стажу, з дати призначення ОСОБА_2 пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код: 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, будинок 9) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25 січня 2019 року.

Суддя ОСОБА_3